Справа: № 2а-4585/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі - Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення -рішення,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0000314320/0 від 16.03.2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2010 року позов задоволений частково: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення -рішення в частині донарахування 22701,86 грн. податку на прибуток та застосування 11350,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також задовольнити його позовні вимоги повністю.
Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією в м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову перевірку ВАТ «ВТБ Банк»за результатами якої 02.03.2010 року складено акт № 96/43-20/14359319 виїзної планової документальної перевірки ВАТ «ВТБ Банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства зав період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.
В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення зі сторони позивача положень п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 з урахуванням п.1.32 ст.1, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0000314320/0 від 16.03.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 105 519,17 грн., з яких 70346,11 грн. основного платежу та 35173,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Актом перевірки встановлено неправомірність віднесення витрат по оренді до складу валових витрат щодо оренди приміщення у сумі 18 870,84 грн. за період з 15.09.2009 року по 30.09.2009 року Херсонською філією ВАТ «ВТБ Банк».
Листом НБУ від 08.04.2008 року № 45-114/578-4561 повідомлено ВАТ «ВТБ Банк»про внесення запису до Державного реєстру банків з 11.04.2008 року відділення №1 Херсонської філії ВАТ «ВТБ Банк», розташованою за адресою: м. Херсон, вул. Суворова 13, що є свідченням про початок використання з 11.04.2008 року приміщення відділення Філії у власній господарській діяльності.
Листом НБУ від 15.09.2009 року № 41-119/4270 повідомлено ВАТ «ВТБ Банк»про внесення запису до Державного реєстру банків з 14.09.2009 року про закриття відділення № 1 Херсонської Філії ВАТ «ВТБ Банк», розташованою за адресою: м. Херсон вул. Суворова 13, що є свідченням про початок закінчення використання з 14.09.2009 року приміщення відділення філії у власній господарській діяльності.
Проте, позивачем віднесено до складу валових витрат всю вартість орендної плати за вересень 2009 року щодо даного приміщення.
Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Жодною нормою чинного законодавства України не встановлено обов'язку банків використовувати тільки ті приміщення, які внесені до Державного реєстру банків в якості приміщень, для розташування їх філій, відділень чи представництв.
Норми положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництва, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2004 року № 375, передбачають реєстрацію відокремлених підрозділів банків, а не приміщень, що використовуються банками.
Та обставина, що у приміщенні позивач не міг надавати банківські послуги, не свідчить про те, що використання цього приміщення не пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки надання послуг вбачається здійсненням певних господарських операцій, в той же час, приміщення могло використовуватись для будь -яких інших цілей (розміщення майна, персоналу), які не передбачають надання послуг клієнтам.
Судом вбачається, що коло господарської діяльності позивача не обмежується наданням банківських послуг, оскільки здійснення операцій, необхідних для надання послуг (технічних та організаційно -господарських), які не є господарськими операціями, безпосередньо направлені на отримання доходу, вбачається судом також здійсненням господарської діяльності.
Актом перевірки встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг проживання в готелі під час перебування у відрядженні з 22.05.2008 року по 24.05.2008 року у сумі 2 040,00 грн.
Порушення полягало в тому, що Житомирською філією в І півріччі 2008 року віднесено до складу інших витрат вартість отриманих послуг проживання у готелі «Салют»м. Київ, в сумі 2040 грн., по яких до перевірки не було надано документу, що підтверджував факт здійснення компенсації їх вартості. В Бухгалтерському обліку філії відсутні відомості про кредиторську заборгованість щодо отриманих послуг.
В результаті безпідставного списання коштів з підзвітної особи за відсутністю в авансовому звіті оригіналу відповідного платіжного документу, оформленого згідно Закону України «Про РРО»та Положення «Про форму та зміст розрахункових документів»від 05.02.1001 року № 105/5296, який би засвідчував факт внесення готівкових коштів за отримані згідно рахунку від 22.05.2008 року №15152 послуги проживання у готелі «Салют»м. Київ, виникло завищення суми інших витрат за 2008 рік у розмірі 2040 грн.
Позивач надав в суді першої інстанції рахунок ВАТ «Готель «Салют»№ 15152 від 22.05.2008 року та фіскальний чек № 5118 від 22.05.2008 року.
Згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.
Акт перевірки позивача та надані відповідачем документи не містять ні переліку відсутніх документів, ні пояснень посадових осіб позивача щодо відсутності первинних бухгалтерських документів, зокрема, фіскальних чеків.
Враховуючи те, що позивач довів належними доказами по справі під час судового розгляду про правомірність віднесення до складу валових витрат, витрат на проживання у готелі в розмірі 2040 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.
Актом перевірки встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість відшкодування за спожиту електроенергію по орендованих приміщеннях за період 2008 року три квартали 2009 року у сумі 44000,00 грн. Житомирською філією ВАТ «ВТБ Банк».
Згідно з актом перевірки, в порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» філією унесено до складу інших витрат вартість відшкодування витрат за спожиту електроенергію по орендованих приміщеннях без підтверджуючих документів, що призвело до завищення суми інших витрат в розмірі 44000,00 грн. Зазначене порушення полягало в тому, що Житомирською філією ВАТ «ВТБ Банк»безпідставно включено до складу валових витрат вартість електроенергії за період з 2008 року три квартали 2009 року на підставі рахунків на відшкодування сум за спожиту електроенергію, виставлених приватними підприємцями -орендодавцями, які не здійснюють даний вид діяльності -постачання електроенергії та фактично її не поставляли.
За правилом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь -яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат та підтвердження їх наявності відповідними платіжними документами. Не включаються до складу валових витрат витрати у разі повної відсутності розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для не включення витрат до складу валових Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено.
Відповідачем не спростовувалося отримання позивачем електричної енергії та використання її у власній господарській діяльності, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є правильним.
Актом перевірки також встановлено, що Подільською філією позивача на підставі видаткових накладних до складу валових витрат віднесено суми паливно -мастильних матеріалів у 2007 році, 2 квартал на суму 2000 грн., третій квартал на суму 3950 грн., четвертий квартал на суму 4200 грн., у зв'язку з чим завищення витрат склало у другому кварталі на суму 1000 грн., третьому кварталі на суму 1975 грн., у четвертому кварталі на суму 2100 грн. Враховуючи вищенаведене, Подільською філією ВАТ «ВТБ Банк»завищено валові витрати на придбання паливно -мастильних матеріалів для легкових автомобілів 5 075,00 грн.
Позивач під час судового розгляду справи надав розрахунок сум витрат на придбання паливно -мастильних матеріалів Подільською філією, з якого вбачається, що протягом 2007 року позивачем придбавались більші обсяги ПММ на більші суми, ніж зазначено в акті перевірки, зокрема другий квартал -6173,70 грн., третій квартал - 7735,25 грн., четвертий квартал -8553,21 грн.
Оскільки, всупереч вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, акт перевірки не містить посилань на конкретні первинні бухгалтерські документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про віднесення позивачем конкретних сум до валових витрат, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про не підтвердження зазначених посилань податкового органу в акті перевірки.
Актом перевірки було встановлено безпідставне віднесення до складу валових витрат на проведення геодезичної зйомки земельної ділянки, на якій розташовано орендоване приміщення за три квартали 2009 року у сумі 4176,17 грн. Запорізькою філією.
Зазначене порушення було встановлене з наступних обставин.
Позивачем було орендоване приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги 35а, для розташування Запорізької філії ВАТ «ВТБ Банк». Приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги 35 загальною площею 788,5 кв.м, що надано в оренду Запорізькій філії ВАТ «ВТБ Банк»ФОП ОСОБА_4
Актом перевірки встановлено, що 12.06.2009 року між Банком та ПП «Демір»укладено договір на виконання зйомки масштабу 1:500 земельної ділянки, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги 35-а для розташування приміщення Запорізької філії ВТБ Банк. Вартість виконаних робіт склала 3 383,75 грн. Вартість робіт по оформленню реєстрації виконаних інженерно -вишукувальних робіт для будівництва складає 792,42 грн.
Сторонами не спростовувалось, що проведені роботи були здійснені безпосередньо по геодезичній зйомці земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 35-а.
При цьому, на обґрунтування своє позиції позивач посилається на Порядок здійснення реконструкції та її погодження з органами державної влади та управління, передбачений рішенням Запорізької міської ради від 15.10.2003 року № 34 «Про затвердження Правил забудови міста Запоріжжя».
Зазначеним нормативним актом передбачений обов'язок позивача при погодженні проекту реконструкції приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 35а на здійснення геодезичної зйомки об'єкту та зовнішніх мереж на території масштабу 1:500.
Слід зазначити, що здійснення топографічної зйомки не є безпосередньо пов'язаним з можливим ремонтом приміщень, натомість, є пов'язаний з реконструкцією будівлі в цілому. Натомість, позивач не є користувачем прибудинкової земельної ділянки, отже, безпосередній зв'язок з нерухомим майном, яке використовує позивач (внутрішніми приміщеннями) та об'єктом зйомки (землею навколо будівлі) відсутній.
Нормативне ж встановлення обов'язку позивача з проведення зйомки, тобто обов'язковість цих витрат у випадку проведення будь -якого ремонту (реконструкції) приміщень, не може бути підставою для віднесення цих витрат до складу валових.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зв'язок з господарською діяльністю позивача, в даному випадку, означає зв'язок з майном, яке використовує позивач, а орендованим майном є внутрішні приміщення, а не будівля в цілому.
Актом перевірки встановлено, що в порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», першою Київською філією ВАТ «ВТБ Банк»безпідставно віднесено до складу валових витрат -витрати по організації та проведенню презентацій, свят у сумі 6 000,00 грн., яке полягало в тому, що банком згідно акту № б/н від 21.12.2007 року було віднесено до складу інших витрат суму витрат на проведення зборів трудового колективу по організації та проведенню презентацій, свят.
При цьому, акт перевірки містить посилання на те, що відповідно до руху коштів по рахунку 7499 «Інші небанківські витрати за рахунок прибутку»Банком 27.12.2007 року було відображено суму 6000,00 грн. з призначенням платежу «витрати на проведення зборів трудового колективу»та в податковому обліку віднесено до складу валових витрат, суму витрат на загальну суму 6000,00 грн., в т.ч: 4 квартал 2007 року -6000,00 грн.
Разом з тим, рахунок 7499 відноситься до рахунків, суми за якими не відноситься до валових витрат.
Актом перевірки встановлено, що позивачем до складу 2 групи основних фондів було віднесено вартість телефонної мережі, змонтованої на базі цифрової АТС «Норстар Модулар», яку введено в експлуатацію 27.02.2003 року відповідач дійшов висновку, що даний об'єкт основних фондів необхідно було віднести до І групи основних засобів згідно п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено амортизаційні відрахування в результаті невірного віднесення до відповідної групи, основних фондів вартості цифрової телефонної мережі.
Відповідач дійшов висновку, що дане обладнання слід віднести до І групи основних фондів, як передавальних пристроїв. При цьому, позивач посилається на те, що Законом України «Про телекомунікації»телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій і споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та або/приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь -якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевими обладнаннями. У свою чергу, під технічними засобами телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.
Відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 -будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);
група 2 -автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно -обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 -будь -які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2;
група 4 -електронно -обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних (предметів).
Згідно з Законом «Про телекомунікації», кінцеве обладнання -обладання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг. В свою чергу, телекомунікаційна послуга -продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.
Тобто, телекомунікаційною мережею є комплекс, який поєднує обладання (кінцеве) за допомогою якого надаються послуги провайдером або оператором послуг.
Натомість, в акті перевірки відсутні посилання на те, що позивач є оператором чи провайдером телекомунікаційних послуг, внутрішньо -офісна телефонна мережа є відомчою телекомунікаційною мережею, що створюється для задоволення власних потреб підприємствами, установами, організаціями, створення та функціонування якої передбачено відповідно до статті 33 Закону України «Про телекомунікації», Постановою КМУ від 09 серпня 2005 року № 720 правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг.
Оскільки позивач не надає телекомунікаційних послуг, то є неправомірним визначення його обладнання як передавальних пристроїв, з посиланням на норми Закону України «Про телекомунікації».
Актом перевірки встановлено завищення балансової вартості основних фондів станом на 01.10.2006 року, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року. Зазначене порушення полягало в тому, що до розміру вартості придбаного автомобіля, яка амортизувалася, позивачем було включено суму податку на додану вартість.
В зв'язку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а до нього не віднесено відповідних змін, то відповідач вважає, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податку за рахунок інших джерел.
Згідно з п.п.8.2.1, 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а втрати на його придбання підлягають амортизації.
Підпунктом 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
Разом з тим, підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.
Відповідно до п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сплата податку на додану вартість включено до ціни товарів (робіт,послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.
Відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
Тобто, згідно з п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно д п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином обидва Закони припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.
Згідно з п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно -правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно -правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи вищевикладене судом вбачається наявність конфлікту інтересів та обов'язок прийняти рішення на користь платника податків.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме Хмельницькою філією ВАТ «ВТБ Банк», в результаті чого завищено амортизаційні відрахування. Порушення, вчинене позивачем, полягало в тому, що 23.07.2004 року АКЬ «Мрія»на підставі договору купівлі -продажу придбано у приватного підприємця ОСОБА_3 нежитлове приміщення 3/10 частини будівлі за адресою м. Хмельницький, вул. Кам'янецька 38, площею 523 кв.м.
Втрати на придбання амортизуються Банком на підставі п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону у розмірі 2% до балансової вартості, що діє з 01.01.2004 року. При цьому, актом перевірки встановлено,що будівлю було введено в експлуатацію до 01.01.2004 року.
Акт перевірки містить посилання на те, що у розумінні п.1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року «Про внесення змін до Закону України 2Про оподаткування прибутку підприємств»під придбанням або спорудженням нових основних фондів розуміються такі об'єкти основних фондів, що були новими, тобто не експлуатувалися станом на 01.01.1004 року. Враховуючи , що багатоповерхова будівля, в якій знаходиться придбана Банком частина нежитлової будівлі була введена в експлуатацію в 1974 р., то до витрат на придбання мають застосовуватись норми, зазначені у п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону, що діяли до 01.01.2004 року у розмірі 1,25%.
Позивач посилається на те, що будівля розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Кам'янецька 38, площею 537,9 кв.м була введена в експлуатацію 24.11.2005 року, що підтверджується витягом з рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради «Про затверджених актів державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва»№ 806 від 24.11.2005 року, актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта від 03.11.2005 року, та технічним паспортом на приміщення., складеним Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 04.08.2005 року.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для основних фондів груп 1, 2, 3 застосовуються щодо витрат понесених (нарахованих) платником податку після 01 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2, 3, а також витрат на поліпшення таких основних фондів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даною правовою нормою передбачено застосування нових ставок амортизації при набутті права власності на об'єкти створені (введені в експлуатацію) після 01.01.2004 року, оскільки саме на це вказує слово «нових». У іншому випадку будь -яке придбання буде придбанням нових(які йому не належали), для набувача предметів.
В даному випадку позивачем придбано та поліпшено частину будівлі, яка використовувалась до 01.01.2004 року, тобто не є новою.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Ухвала складена та підписана в повному обсязі 08 листопада 2010 року.