Справа: № 2а-9122/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бистрик Г.М., Кучми А.Ю.
при секретарі судового засідання Соловей Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс»до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання нечинним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати рішення про застосування економічних санкцій №20 від 31 березня 2008 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем надавалися додаткові послуги, не зазначені в постанові Кабінету Міністрів України №560 від 12 липня 2005 року та розпорядженні КМДА від 30 травня 2007 року №641, на підставі договорів з мешканцями житлових будинків, тому погодження тарифів на них не потребує узгодження в Київській міській державній адміністрації (далі -«КМДА»).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідачем проведено перевірку з питань дотримання позивачем державної дисципліни цін при встановленні, формуванні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги за період з липня 2008 року по лютий 2009 року, за результатами якої складено акт №149 від 07 липня 2009 року.
Даним актом встановлено, що позивачем в порушення Порядку формування тарифів та розпорядження КМДА від 01 грудня 2006 року №641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій та внесення змін до розпорядження КМДА від 19 травня 2000 року №748», витрати на надання обов'язкових послуг віднесено до додаткових. Позивач не погодив тариф на послуги з утримання будинків та при будинкових територій в КМДА та проводив нарахування на обов'язкові послуги, як додаткові. В наслідок цього позивачем необґрунтовано отримано виручку в сумі 683 162,68 грн., яка підлягає вилученню в дохід держави із застосуванням штрафних санкцій.
Відповідачем 14 липня 2009 року прийняте рішення №62 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та направлено позивачу претензію з проханням забезпечити виконання даного рішення.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, позивач надавав послуги по з утримання будинків та при будинкових територій виключно на підставі договорів з мешканцями будинку. Відповідно до переліку додаткових послуг, позивачем надавалися послуги, які не передбачені постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12 липня 2005 року та розпорядження КМДА від 30 травня 2007 року №641.
Крім того, розпорядження КМДА від 30 травня 2007 року №641 в період, що перевірявся (липень 2008 року -лютий 2009 року) було визнано протиправним та скасовано, його дія поновлена тільки з 01 лютого 2009 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, відповідачем у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним рішення, тому рішення №20 від 31 березня 2008 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві -залишити без задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: