Справа: № 2-а-52/10 Головуючий у 1-й інстанції: Голота Л.О.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України апеляційну скаргу позивача -ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Ніжинського ВДАІ УМВС України у Чернігівській області Трохименко С.В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до інспектора ДПС Ніжинського ВДАІ УМВС України у Чернігівській області Трохименко С.В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 лютого 2010 року у задоволенні позову - відмовлено.
На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 16 листопада 2009 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову СВ № 071704 за адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
На ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 450 грн.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004, № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим.
Транспортний засіб має відповідати вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону з моменту прийняття участі в дорожньому русі. На транспортному засобі його власник зобов'язаний розмістити спеціальний знак, що надається страховиком при укладенні такого договору страхування. Порядок розміщення зазначеного знака встановлюється Уповноваженим органом за поданням МТ СБУ.
Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.
Так, пунктом 21.2. ст. 21 Закону визначено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
Державтоінспекцією МВС України під час проведення державного технічного огляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
Крім того, пункт 21.3. Закону передбачає, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Зокрема, у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивачем не було дотримано вимог чинного законодавства, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу позивача -ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: А.М. Горяйнов
І.Л. Желтобрюх
Ухвалу складено у повному обсязі 28.10.2010.