Справа №443/539/24
Провадження №2/443/293/24
іменем України
19 серпня 2024 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: територіальна громада села Сугрів в особі Ходорівської міської ради Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки адвоката Яременка І.О.,
відповідача ОСОБА_3
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Яременко І.О. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 у місті Івано-Франківську на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, площею 0,9249 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ №068115 від 20.01.2003; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) на території Вербицької сільської ради, площею 1,89 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №013966 від 09.09.1996 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на прав на середню частку (пай) що видаються Жидачівською РДА по Вербицькій сільській раді за №557.
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви представник позивачки покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки ОСОБА_5 . Після смерті матері позивачки відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Вербицької сільської ради, площею 1,89 умовних кадастрових гектари, належне померлій, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №013966 від 09.09.1996. Згідно довідки Ходорівської міської ради Львівської області №8 від 08.01.2024 ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . У Вербицькій сільській раді заповіт від ОСОБА_5 не посвідчувався. На день смерті ОСОБА_5 разом з нею постійно проживав та був зареєстрований чоловік ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_5 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті. Оскільки заповіту ОСОБА_5 не залишала, то спадкування відбулося за законом. Окрім позивачки, спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 були: її чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 . Позивачка та її брати спадщину після смерті матері не прийняли у жоден із передбачених законом способів. Натомість, батько позивачки ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини, вступивши в управління та володіння спадковим майном, продовжував проживати у будинку та користуватися присадибною ділянкою. Таким чином, він фактично прийняв спадщину, однак юридично її не оформив. Даний факт підтверджується витягом зі спадкового реєстру, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_4 . Після смерті батька позивачки відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 0,9249 гектари, що належали померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №068115 від 20.01.2003. Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) на території Вербицької сільської ради, площею 1,89 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №013966 від 09.09.1996, що він фактично успадкував після смерті своєї дружини, але юридично не оформив. ОСОБА_4 проживав в АДРЕСА_1 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак фактично постійно проживав у своєї дочки ОСОБА_1 у м. Івано-Франківську. Від імені ОСОБА_4 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради заповіт не посвідчувався. ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін. Разом з тим, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишив заповіт від 12.08.2011 року. посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №3277, яким належний йому житловий будинок в АДРЕСА_1 , заповів в рівних частинах позивачці та її брату ОСОБА_2 . Окрім того, належну йому земельну частку (пай), що розташована на території Вербицької сільської ради, заповів позивачці. Окрім позивачки, іншим спадкоємцем за заповітом був її брат ОСОБА_2 , який спадщину не прийняв у жоден із передбачених законом способів. Натомість, позивачка постійно проживала із батьком на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, а тому на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав. Даний факт підтверджується витягом зі спадкового реєстру, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згодом позивачка вирішила юридично оформити спадщину, але оскільки правовстановлюючі документи на землю втрачено, то представник позивачки звернувся із адвокатським запитом у відділ №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щоб отримати інформацію про наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних ділянок на території Вербицької сільської ради. Довідкою від 11.12.2023 повідомлено, що згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області за ОСОБА_4 зареєстрований Державний акт на право власності на землю серії 1-ЛВ № 068115 від 20.01.2003. Реєстраційний номер 360. Загальна площа земельних ділянок 0,9249 га. Також повідомлено, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) виданих Жидачівською районною державною адміністрацією по Вербицькій сільській раді, на підставі розпорядження голови Жидачівської районної адміністрації від 14.06.1996 року № 383, за ОСОБА_5 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 1,89 умовних кадастрових гектари на території Вербицької сільської ради. Сертифікат серії ЛВ№ 013966 зареєстрований 09.09.1996 за № 557. 02.03.2023 позивачка звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою юридичного оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину через пропуск піврічного терміну для подачі заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що належали померлому і є спадковим майном. Оскільки місце реєстрації проживання позивачки відмінне від місця реєстрації проживання ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, то для юридичного оформлення спадкових прав, позивачці необхідно в судовому порядку встановити факт її постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Оскільки оригінали правовстановлюючих документів на землю втрачено, то позивачка змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогами про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 25.04.2024 /а.с.32-33/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 25.04.2024 витребувано копії актових записів та підготовче засідання відкладено на 20.05.2024 /а.с.53-55/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 20.05.2024 закрито підготовче провадження в справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11.06.2024 /а.с. 68-69/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 20.05.2024 у зв'язку з першою неявкою відповідача справу розглядом відкладено на 30.07.2024 /а.с.77/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 20.05.2024 у зв'язку з клопотанням представника позивачки справу розглядом відкладено на 19.08.2024/а.с.88/.
Розгляд справи по суті відбувся 19.08.2024 за участю представника позивачки ОСОБА_6 , а також позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 .
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Яременко І.О., заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, покликаючись на підстави викладені у позовній заяві.
Від представника третьої особи територіальної громади села Сугрів в особі Ходорівської міської ради Львівської області надійшла заява в якій останній просить розглядати дану справу за відсутності представника Ходорівської міської ради та винести рішення за наявними в справі матеріалами.
Відповідач ОСОБА_2 надіслав заяву в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , будучи допитаною в якості свідка, та відповідач ОСОБА_3 будучи допитаним в якості свідка, підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 у місті Івано-Франківську на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Додатково пояснили, що ОСОБА_4 проживав у с. Сугрів, а коли вже потребував догляду, до позивачка забрала його до себе.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення пору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з актовим записом про шлюб №14, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 21.09.1955 уклали шлюб /а.с.66/.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.07.1961, ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений відповідний запис №42, а її батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с.11/
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 17.09.1983, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 уклали шлюб 17.09.1983. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_10 » /а.с.12/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 12.11.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жидачівського районного управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 67 років /а.с.13/.
Згідно з довідкою №8 від 08.01.2024 виданої виконкомом Ходорівської міської ради про те, що згідно записів у по-господарській книзі № 2 числиться господарство по АДРЕСА_1 в якому дійсно проживала та була зареєстрована ОСОБА_5 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від імені ОСОБА_5 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради заповіт не посвідчувався. На момент смерті ОСОБА_5 разом з нею постійно проживав та був чоловік ОСОБА_4 . ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї дружина ОСОБА_5 , вступивши в управління та володіння спадковим майном в піврічний термін після її смерті /а.с.14/.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №75198978 від 19.12.2023 за параметрами пошуку ОСОБА_5 інформація відсутня /а.с.15/.
Згідно з довідкою відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.12.2023 повідомлено, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), виданих Жидачівською районною державною адміністрацією по Вербицькій сільській раді, на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14.06.1996 № 383, за ОСОБА_5 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 1,89 умовних кадастрових гектарів на території Вербицької сільської ради. Сертифікат серії ЛВ № 013966 зареєстрований 09.09.1996 за № 557. Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування навищезгадані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_5 у відділі не зареєстровано /а.с.16/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого повторно 12.11.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жидачівського районного управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 79 років /а.с.18/.
Згідно з довідкою №9 від 08.01.2024 виданої виконкомом Ходорівської міської ради про те, що згідно записів у по-господарській книзі № 2 числиться господарство по АДРЕСА_1 в якому дійсно був зареєстрований ОСОБА_4 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак фактично постійно проживав у своєї дочки ОСОБА_1 у м. Івано-Франківську. Від імені ОСОБА_4 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради заповіт не посвідчувався. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , вступивши в управління та володіння спадковим майном в піврічний термін після ї його смерті /а.с.19/.
Відповідно до заповіту ОСОБА_4 від 12.08.2011, зареєстрованому в реєстрі за №3277, останній на випадок його смерті зробив наступне розпорядження: належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 , заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 нароження по частці кожному; належну йому земельну частку-пай, який розташований на території Вербицької сільської ради та села Сугрів Жидачівського району Львівської області, заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.20/.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №75198966 від 19.12.2023 за параметрами пошуку ОСОБА_4 інформація відсутня /а.с.21/.
Згідно з довідкою відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 11.12.2023 повідомлено, що згідно Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на підставі рішення XIV сесії ІІІ-го демократичного скликання Вербицької сільської ради народних депутатів від 19.10.2001р. № 15, на ОСОБА_4 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ 068115 від 20.01.2003. Реєстраційний номер 360. Площа земельної ділянки 0,9249 га. Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_4 у Відділі не зареєстровано /а.с.22/.
Згідно постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій завідувача Жидачівської ДНК ОСОБА_11 від 14.03.2024 № 123/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у зв'язку із тим, що вона пропустила піврічний термін для подання заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на земельні частки (паї), що знаходяться на території Вербицької сільської ради, Стрийського району, Львівської області, що належали померлому і є спадковим майном /а.с.24/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом статті 1268 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавиці не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавицею, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачкою та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.
Що стосується спадкування ОСОБА_4 після смерті дружини ОСОБА_5 суд застосовує норми ЦК УРСР.
Стаття 524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст.525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.
Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Що стосується спадкування позивачкою ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_4 суд застосовує норми ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті 1218,1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Приписами статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.батька, так і з боку матері.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ст.ст.1268,1269,1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.
З роз'яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 , який підтверджується зібраними і дослідженими письмовими доказами, а також поясненнями свідків, які сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають.
Встановлення факту спільного проживання разом із спадкодавицем позивачці необхідно для юридичного оформлення спадщини, так як відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, батько позивачки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті своєї дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняв спадщину, у виді права на земельну частку (пай), виданих Жидачівською районною державною адміністрацією по Вербицькій сільській раді, на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14.06.1996 № 383, за ОСОБА_5 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 1,89 умовних кадастрових гектарів на території Вербицької сільської ради. Сертифікат серії ЛВ № 013966 зареєстрований 09.09.1996 за № 557, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном, а отже вважається таким, що прийняв спадщину, відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963, однак юридично її не оформив.
Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину у виді права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, площею 0,9249 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ №068115 від 20.01.2003 реєстраційний номер 360, після смерті батька ОСОБА_2 своєчасно та належним чином, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також позивачка, ОСОБА_1 є особою в чию користь ОСОБА_4 складено заповіт, відтак є особою, яка має право на спадкування за заповітом, прийняла спадщину у виді права на земельну частку (пай) на території Вербицької сільської ради, площею 1,89 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №013966 від 09.09.1996 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай) що видаються Жидачівською РДА по Вербицькій сільській раді за №557 у встановлений законом строк, однак у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя набув або володів спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивачка оформити право на спадкове майно не має можливості, відповідачі проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позовну заяву обґрунтованою, підставною і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268, 315ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: територіальна громада села Сугрів в особі Ходорівської міської ради Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 у місті Івано-Франківську на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка наступла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, площею 0,9249 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ №068115 від 20.01.2003 реєстраційний номер 360.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) на території Вербицької сільської ради, площею 1,89 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №013966 від 09.09.1996 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай) що видаються Жидачівською РДА по Вербицькій сільській раді за №557.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.Г. Равлінко