Справа № 308/11697/24
(заочне)
27 серпня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Микита М-Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою адвоката Михалків Б.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у м. Ужгород Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України, приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Кохан Павла Івановича, ОСОБА_2 , про звільнення майна з під арешту, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Михалків Б.С. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України, приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павла Івановича, громадянина України ОСОБА_2 про звільнення майна з під арешту
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що вона є власником житлової квартири АДРЕСА_1 .
Підставою набуття права власності на вказану житлову квартиру є рішення приватного нотаріуса Ужгородського МНО Селехман О.А. від 14.04.2023 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67283534 від 20.04.2023 року, що прийнято на підставі іпотечного договору, серія та номер 31, що нотаріально посвідчений 25.01.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Головко В.Є.
Позивач зазначає, що попереднім власником житлової квартири АДРЕСА_1 та, відповідно, іпотекодавцем за іпотечним договором, серія та номер 31, що нотаріально посвідчений 25.01.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Головко В.Є. був інший відповідач по справі ОСОБА_2 .
Також позивач вказує на те, що 22.12.2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та, як первісним кредитором та АТ «ОКСІ БАНК», як новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги за Кредитним Договором 01.12.2006 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 № 014/4041/82/30749 за умовами якого останній був зобов'язаний до 30.11.2016 року повернути банку кредит у розмірі 90000 доларів США, а «22» грудня 2022 року між АТ «ОКСІ БАНК», як первісним кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» (ідентифікаційний номер 43884125), як новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги за Кредитним Договором 01.12.2006 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 № 014/4041/82/30749 за умовами якого останній був зобов'язаний до 30.11.2016 року повернути банку кредит у розмірі 90000 доларів США.
Відповідно 23.12.2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» (ідентифікаційний номер 43884125), як первісним кредитором та громадянкою ОСОБА_1 , як новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги за Кредитним Договором 01.12.2006 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 № 014/4041/82/30749 за умовами якого останній був зобов'язаний до 30.11.2016 року повернути банку кредит у розмірі 90000 доларів США.
Відповідно позивач зареєструвала за собою право власності на житлову квартиру у порядку визначеному нормами ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Також позивач зазначає у позові про те, що відповідно до відомостей, що містяться у державному реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, станом на 09.07.2024 року містяться заборони на відчуження нерухомого майна, що належить позивачу, по зобов'язанням попереднього власника майна ОСОБА_2 , зокрема постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 55855597, виданий 20.03.2018 року, видавник: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 48806408 від 23.09.2019 року, вид обтяження: арешт нерухомого майна та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 61929653, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 61669798 від 18.11.2021 року, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, вид обтяження: арешт нерухомого майна.
Позивач вказує на те, що він позбавлений можливості подальшого розпорядження належним йому на праві приватної власності майном - житловою квартирою АДРЕСА_1 , зокрема його відчуження у встановлений законом спосіб, внаслідок накладення на нього арешту, за зобов'язаннями осіб, які на момент реєстрації за позивачем права власності не мали жодного відношення до вказаного майна, а тому змушений звертатися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача адвокат Михалків Б.С. в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав письмову заяву про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі Ужгородський міський відділ Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, ОСОБА_2 своїх представників в судове засідання не направили, будучи неодноразово належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в тому числі й шляхом повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Відзиву у визначений судом строк відповідачі не надіслали. Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідачами у встановлений законом строк відзиви на позов не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що є позивачка по справі ОСОБА_1 є власником житлової квартири АДРЕСА_1 .
Підставою для набуття такого права власності на вказану житлову квартиру є рішення приватного нотаріуса Ужгородського МНО Селехман О.А. від 14.04.2023 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67283534 від 20.04.2023 року, що прийнято на підставі іпотечного договору , серія та номер 31, виданий 25.01.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Головко В.Є.
Суд констатує, що попереднім власником житлової квартири АДРЕСА_1 та, відповідно, іпотекодавцем за іпотечним договором, серія та номер 31, виданий 25.01.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Головко В.Є. був інший відповідач по справі ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що 22.12.2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та, як первісним кредитором та АТ «ОКСІ БАНК», як новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги за Кредитним Договором 01.12.2006 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 № 014/4041/82/30749 за умовами якого останній був зобов'язаний до 30.11.2016 року повернути банку кредит у розмірі 90000 доларів США, а «22» грудня 2022 року між АТ «ОКСІ БАНК», як первісним кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» (ідентифікаційний номер 43884125), як новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги за Кредитним Договором 01.12.2006 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 № 014/4041/82/30749 за умовами якого останній був зобов'язаний до 30.11.2016 року повернути банку кредит у розмірі 90000 доларів США.
Відповідно 23.12.2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» (ідентифікаційний номер 43884125), як первісним кредитором та громадянкою ОСОБА_1 , як новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги за Кредитним Договором 01.12.2006 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 № 014/4041/82/30749 за умовами якого останній був зобов'язаний до 30.11.2016 року повернути банку кредит у розмірі 90000 доларів США.
Відповідно позивач зареєструвала за собою право власності на житлову квартиру у порядку визначеному нормами ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Судом встановлено, що відповідно до відомостей, що містяться у державному реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, станом на 09.07.2024 року містяться заборони на відчуження нерухомого майна, що належить позивачу, по зобов'язанням попереднього власника майна ОСОБА_2 , зокрема постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 55855597, виданий 20.03.2018 року, видавник: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 48806408 від 23.09.2019 року, вид обтяження: арешт нерухомого майна та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 61929653, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 61669798 від 18.11.2021 року, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, вид обтяження: арешт нерухомого майна.
Також судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в «Автоматичній системі виконавчого провадження» Міністерства юстиції України та які є загальнодоступними, за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП за № 55855597 станом на 27.08.2024 року виконавче провадження № 55855597 Ужгородським МВ ДВС у місті Ужгороді Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України завершено.
Відповідно до відомостей про актуальний стан виконавчого провадження, які містяться в «Автоматичній системі виконавчого провадження» Міністерства юстиції України за № 61929653 таке провадження станом на 27.08.2024 року перебуває та на стадії примусового виконання у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павла Івановича.
Відомості про скасування арештів на майно боржника у виконавчому провадженні № 55855597 ОСОБА_2 відповідачем по справі Ужгородським міським відділом Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України станом на дату ухвалення судом заочного рішення у суду відсутні.
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, завершення Ужгородським МВ ДВС у місті Ужгороді Південно-Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Міністерства юстиції України виконавчого провадження № 55855597 тягне за собою правові наслідки у вигляді скасування арешту на майно боржника.
Проте, наданими представником позивача під час судового розгляду письмовими доказами, а саме копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 386163003 від 09.07.2024 року, свідчать про подальше перебування належної на праві власності позивачу по справі житлової квартири АДРЕСА_1 під арештом, що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 55855597 від 20.03.2018 року, що видана Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, що свідчить про не виконання відповідачем вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.
У відповідності зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном
Частина 1 ст. 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно п.4 ч.2 ст.16 ЦК України: Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Аналогічні положення закріплені і в ст. 1 Закону України «Про заставу», згідно з приписами якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (стаття 19 Закону України «Про заставу») .
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».
Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частина 7 статті 3 Закону України «про іпотеку»).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2018 року у справі № 6-13цс14, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Як визначено частиною першою ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Як свідчать матеріали справи, заборона на нерухоме майно (Іпотека на квартиру) зареєстрована до накладення на нього арешту органом державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - «Інструкція №512/5») в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Узагальнюючи вищенаведене відповідно до зазначеної статті й Інструкції №512/5 Міський Відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, завершуючи виконавчі провадження в рамках яких були накладені арешт на все майно відповідача і шляхом повернення виконавчого документа стягувачам, безпідставно не припинив чинність накладених арештів у рамках даних виконавчих проваджень.
Статтею 40 частиною 2 Закону України № 1404-VIII визначено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
За приписами статті 37 частини 3 Закону України № 1404-VIII арешт з майна боржника знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.п. 1, 3, 11 ч. 1 цієї статті Закону.
Згідно ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, частини першої статі 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених 9 11, 14, 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим законом.
Отже, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, який на даний час є новий кредитором і, відповідно, стягувачем у діючому виконавчому провадженні, на думку суду є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має першочергове право на задоволення своїх вимог із заставленого майна (предмета іпотеки) переважно перед іншими кредиторами відповідача, право позивача на задоволення вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки порушується, а тому підлягає судовому захисту у визначений законом спосіб, а саме на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає зняття судом арешту з майна і визначає, які дії має вчинити державний виконавець у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позовних вимог за предметом даного позову.
Керуючись, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 142, 178, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву - задоволити.
Звільнити з під арешту житлову квартиру АДРЕСА_1 , що накладений на підставі:
постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 55855597, виданий 20.03.2018 року, видавник: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 48806408 від 23.09.2019 року, вид обтяження: арешт нерухомого майна.
постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 61929653, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 61669798 від 18.11.2021 року, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, вид обтяження: арешт нерухомого майна.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 29.08.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк