Постанова
Іменем України
29 вересня 2010 року Справа № 5002-29/3012-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Чечина Віктора Миколайовича, довіреність № б/н від 24.06.10;
відповідача: Галушко Тетяни Віталіївни, довіреність № б/н від 26.08.10;
розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова компанія" та Петрівської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 20.07.2010 у справі №5002-29/3012-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова компанія" (с. Петрівка, 2/31, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97012)
до Петрівської сільської ради (Громадський центр, 2, с. Петрівка, Красногвардійський р-н, 97012)
про стягнення 6688,16 грн.,
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2010 у справі № 5002-29/3012-2010 позов задоволено частково: стягнуто з Петрівської сільської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова компанія" 4000,00 грн. заборгованості, 101,00 грн. пені, 39,90 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 15,45 грн.
Відмовлено у позові в частині стягнення 408,97 грн. пені, 171,82 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 59,18 грн., 2000,00 грн. витрат на юридичні послуги та 450,00 грн. витрат на відрядження для участі у судовому засіданні. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд встановив наявність між сторонами договірних відносин за двома різними договорами, оплату по одному з яких відповідач не здійснив. За таких обставин суд задовольнив позов в частині вимог про стягнення основної суми боргу на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Сума пені розрахована судом самостійно з урахуванням дати виникнення обов'язку по сплаті основної суми, як це передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України. Аналогічним чином перераховані сума індексу інфляції та 3% річних.
У задоволенні вимог про стягнення витрат на юридичні послуги відмовлено з тієї підстави, що ці послуги були надані не адвокатом.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, сторони звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове.
Позивач вважає, що суд неправильно визначив момент виникнення у відповідача обов'язку по сплаті основної суми заборгованості, оскільки позивачем виставлявся рахунок № 130 від 27.11.2009. Такі обставини, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова компанія", також призвели до неправильного розрахунку похідних вимог. Судові витрати позивач просить стягнути на підставі статті 44 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що у позові належить відмовити у повному обсязі, тому що позивачем зобов'язання за договором від 23.11.2009 взагалі не виконані, так як акт прийому-передачі від 27.11.2009 не містить печатки Петрівської сільської ради, що свідчить про неприйняття певних робіт.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції викладені в апеляційних скаргах.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова компанія" та Петрівської сільської ради не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова компанія" та Петрівською сільською радою укладено договір про надання послуг з експертної оцінки.
Договором передбачено, що Замовник (відповідач) доручає, а Експерт (позивач) приймає на себе зобов'язання по виконанню послуг "експертна оцінка" вуличного освітлення вилиць: К. Маркса, Мічурина, Садова, провулок Клубний у селі Петрівка Красногвардійського району, з метою визначення залишкової вартості для постановки на баланс.
Згідно з пунктом 1.1. договору строк виконання послуг встановлено у 30 днів з моменту подання Замовником всіх витребуваних Експертом необхідних документів та подання майна до огляду.
Вартість послуги становить 4000,00 грн. без ПДВ.
Пунктом 4.1. договору визначено, що після завершення послуг експерт надає Замовнику звіт про експертну оцінку.
В матеріалах справи є акт прийому-передачі звіту з оцінки майна, під час проведення експертизи виличного освітлення вулиць: К. Маркса, Мічурина, Садова, провулок Клубний у селі Петрівка Красногвардійського району від 27.11.2009 (том 1, а. с. 33). В акті також зазначена вартість послуг: 4000,00 грн., яка на дату підписання акту не оплачена.
Доводи відповідача про те, що цей акт не містить печатки Петрівської сільської ради не відповідають дійсності, оскільки на акті проставлена належна печатка та є підпис голови Петрівської сільської ради.
Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого договірного обов'язку.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, умовами укладеного між сторонами договору від 23.11.2009 не визначено у який саме строк відповідач мав сплатити позивачу вартість послуг з експертної оцінки.
Отже, обов'язок відповідача по сплаті наданих за договором від 23.11.2009 послуг у сумі 4000,00 грн. виник після спливу семиденного строку з дати отримання певної вимоги у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України.
Посилання позивача на те, що такою вимогою є рахунок № 130 від 27.11.2009 (том 1, а. с. 34) колегією суддів вважаються помилковими, оскільки договором не передбачено те, що відповідач відразу ж повинен оплатити послуги після отримання рахунку. Більш того, позивачем не представлені суду докази того, що такий рахунок взагалі отримував відповідач.
Проте, у матеріалах справи є претензія № 002/ю-2010 від 18.05.2010 (том 1, а. с. 36) яку відповідач отримав 18.05.2010 згідно штампу вхідної кореспонденції. В цьому документі позивач вимагав від відповідача оплатити наданій за договором від 23.11.2010 послуги у сумі 4000,00 грн., а також нараховані штрафні санкції.
Цей документ приймається судом в якості належної вимоги в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України.
Таким чином є обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що обов'язок відповідача по сплаті наданих за договором від 23.11.2009 послуг у сумі 4000,00 грн. виник 26.05.2010.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів оплати передбачених договором від 23.11.2009 послуг у сумі 4000,00 грн. відповідач не надав.
Посилання відповідача на платіжне доручення № 773 від 04.06.2010, як на доказ оплати послуг за договором від 23.11.2009, є неспроможними, оскільки в графі "Призначення платежу" вказано "за послуги по експертній оцінці за договором від 18.05.2010 по рахунку № 11/2010".
Слід зазначити, що порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 Господарського кодексу України. Зокрема, частинами 2, 3 цієї статті встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Доказів того, що договір від 23.11.2009 з часом був змінений на договір від 18.05.2010 матеріали справи не містять. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що обидві угоди мають різний предмет, а також по кожному з укладених договорів сторонами підписані різні акти приймання-передачі звітів по експертній оцінці вуличного освітлення (том 1, а. с. 33, 46). Наведені відповідачем в апеляційній скарзі заперечення вказаних фактів не спростовують.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості є правомірними.
Щодо вимог про стягнення суми пені, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (стаття 624 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У пункті 5.3. договору сторони визначили, що при невиконанні п. 2.1. Замовник оплачує Експертові пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції суми пені, колегія суддів вважає його правильним та таким, що відповідає вказаним нормам закону та умовам договору.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок місцевого суду сум процентів та індексу інфляції також є правильним, у зв'язку з чим вимоги в цій частині правомірно задоволені частково.
Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова компанія" про стягнення суми витрат, пов'язаних з розглядом справи не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Понесені позивачем додаткові затрати сплачені за пальне, а також витрати на оплату послуг з надання правової допомоги не підлягають відшкодовуванню, так як не відносяться до судових витрат в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у пункті 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України).
Вбачається, що правова допомога була надана позивачу не адвокатом. Відшкодування витрати на пальне також не передбачено процесуальним законодавством, а тому у позові в цій частині обґрунтовано відмовлено господарським судом першої інстанції.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова компанія" та Петрівської сільської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2010 у справі №5002-29/3012-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді