Справа №760/4206/24
2/760/6420/24
27 серпня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
за участю секретаря - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
21.02.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, у якому просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрованим в реєстрі за № 87867 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222) заборгованості з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 108251/0005XSGF від 25 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 .
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Миколайовичем, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 87867 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222) заборгованості з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 108251/0005XSGF від 25 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1
16 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексієм Анатолійовичем на підставі спірного виконавчого напису № 87867 було відкрито виконавче провадження.
Про наявність відкритого виконавчого провадження на підставі спірного виконавчого напису позивачу стало відомо, коли 26 січня 2024 року на адресу Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві надійшов лист з постановою про стягнення на заробітну плату по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, відповідно до якої з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 5000 грн. заборгованості по кредитному договору; 4620,78 грн. - заборгованість по відсоткам та комісія; 1900,00 грн. - штрафні санкції; 50,00 - плата за вчинення нотаріального напису, а всього на загальну суму 11 570,78 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки при вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та вчинив виконавчий напис після спливу позовної давності. Крім того, позивач вказує на те, що укладений між Банком та позивачем кредитний договір, наданий нотаріусу для виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
З огляду на викладені обставини, позивач просить задовольнити позов.
21.02.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року, прийнято справу до провадження Солом'янського районного суду м. Києва, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу та третім особам копію позовної заяви з додатками.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Натомість, 01.04.2024 до суду від відповідача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надійшла заява про визнання позову, у якій відповідач повідомляє,Ж що визнає позов у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просить повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Станом на 27.08.2024 року будь-які додаткові письмові пояснення, клопотання/заяви з процесуальних питань від учасників процесу до суду не надійшло.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Судом встановлено, що 25 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 108251/0005XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту.
Відповідно до умов цього договору, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 ; Банк здійснює кредитне обслуговування рахунку, шляхом надання Клієнту Кредитного ліміту у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів Клієнта на Рахунку (на споживчі потреби); розмір Кредитного ліміту становить 5000,00 грн.; розмір Щомісячного платежу становить 325,00 грн.; розмір Щомісячної комісії за кредитне обслуговування Рахунку становить 99,50 грн.; строк дії Кредитного ліміту - 36 місяців з моменту укладення цього Договору. У разі якщо Клієнт не користується Кредитним лімітом (або його частиною) протягом 6 (шість) місяців поспіль. Банк має право припинити дію Кредитного ліміту по закінченню такого шестимісячного терміну; порядок кредитування Рахунку та обслуговування Кредитного ліміту здійснюється в порядку передбаченому Правилами та цим Договором.
03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 87867, про стягнення з з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222) суми заборгованості за Кредитним договором № 108251/0005XSGF від 25 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , за період з 25.05.2021 року по 03.06.2021 року включно, у розмірі:
- 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 4620,78 грн. - заборгованість за відсотками та комісією;
- 1900,00 грн. - заборгованість за пенею;
- 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 11 570,78 грн.
З виконавчого напису вбачається, що право вимоги за Кредитним договором № 108251/0005XSGF від 25 квітня 2013 року до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на підставі Договору факторингу від 25 травня 2021 року № 250521-ФК, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20/ФК від 09 липня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20182407-1/2 від 24 липня 2018 року, якому в свою чергу ПАТ «Платинум Банк» на підставі Договору факторингу № 20160524-Г від 24 травня 2016 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 108251/0005XSGF від 25 квітня 2013 року, укладеного між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 .
За заявою представника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» від 02.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексієм Анатолійовичем 16.08.2021 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_4 на підставі вказаного вище виконавчого напису.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року / в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року /.
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідачем не доведено, що ним передано приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи відповідно до вище приведеного Переліку.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, з точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Враховуючи ці обставини та вимоги ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
У той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилається на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки нотаріус не переконався належним чином у безспірності заборгованості, а також вчинив виконавчий напис на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису від 03 червня 2021 року № 87867 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 108251/0005XSGF від 25 квітня 2013 року, яка утворилася за період з 25.05.2021 року по 03.06.2021 року у сумі 11 570,78 грн., з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Судом встановлено, що позивач не погоджується із розміром заборгованості за кредитним договором № 108251/0005XSGF від 25 квітня 2013 року, а відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу кредитному договору та графіку платежів, суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести це має стягувач при зверненні до нотаріуса.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 договір № 108251/0005XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому він не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.
Крім того, матеріали справи, що розглядається, не містять доказів повідомлення позивача про відступлення прав вимоги, а також надсилання повідомлення від стягувача про виконання умов договору № 108251/0005XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту від 25 квітня 2013 року на адресу боржника та докази його отримання нею, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, ОСОБА_1 , не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, позбавлена була можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності і безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
До того ж, обґрунтованим є посилання позивача на те, що нарахування передбачених договором процентів відповідачем здійснено після спливу визначеного договором строку кредитування, з огляду на наступне.
Так, з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що сума заборгованості в тому числі за процентами визначена за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року. Разом з тим, за умовами договору від 25 квітня 2013 року № 108251/0005XSGF, строк дії кредитного ліміту - 36 місяців з моменту укладення цього Договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
З огляду на викладене, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що також свідчить про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною.
Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані стягувачем документи безспірність боргу.
Протилежних/спростовуючих доказів від сторони відповідача або приватного нотаріуса суду не надано, матеріали справи не містять.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Аналізуючи викладене вище у сукупності, беручи до уваги визнання позову ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», суд приходить до висновку про те, що зазначені у виконавчому написі суми боргу не є безспірними, а оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач визнав позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи визнання відповідачем позову, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Відповідно до ст.ст. 141, 142 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Положеннями ч.1 ст.142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за подання до суду позову 21.02.2024 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З урахуванням визнання заявлених вимог відповідачем, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, 50 відсотків судового збору (605,60 грн.), сплаченого при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 133 та ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем, що включають інші 50 відсотків судового збору у розмірі 605,60 грн., підлягають стягненню на її користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (м. Київ, Мала Житомирська, буд. 6/5), зареєстрований в реєстрі за № 87867, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222) заборгованості за Кредитним договором № 108251/0005XSGF від 25 квітня 2013 року у розмірі 11 570,78 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 605,60 гривень, сплачені ОСОБА_1 через АТ КБ «Приватбанк» згідно квитанції № 0.0.3487495366.1 від 21.02.2024 року як судовий збір при подачі позову.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.08.2024 року.
Суддя О.М. Букіна