Справа №760/20707/23
2/760/682/24
26 серпня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
за участю секретаря -Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди,-
07.09.2023 до Солом'янського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, у якій позивач просить суд:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ: 30859524) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ):
28 708,82 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням позивача;
21 433,33 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності позивачем;
72 000,00 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності позивачем;
6 107,11 грн. страхового відшкодування моральної шкоди;
30 000,00 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, 02.06.2021 р. близько 02:50 год. в Івано-Франківській обл., Коломийському р-ні, м. Коломия по вул. Івана Франка відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "Volkswagen Passat", р.н. НОМЕР_2 проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини дороги та в подальшому допустив зіткнення з електроопорою. У вказаному автомобілі водій ОСОБА_2 перевозив пасажирів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 .
У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки "Volkswagen Passat", р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 (позивач) згідно висновку судово-медичної експертизи від 11.10.2021 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови із комплексом ушкодження м'яких тканин (забійна рана потиличної ділянки) та внутрішньо-черепною травмою у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеня з крововиливами під оболонки головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент спричинення, а також саден в ділянках лівого ліктьового суглобу та лівого стегна, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вказаний факт підтверджується копією вироку Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2022 року у справі №346/5808/21.
За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області відкрито кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відомості про яке 02.06.2021 р. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021091180000193.
21.10.2021 старшим слідчим Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Буджаком І.В. за погодженням із процесуальним керівником - прокурором Коломийської окружної прокуратури Юркевичем Р.М. було повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
18.11.2021 р. прокурором Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області Юркевичем Р.М. було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
27.12.2022 р. суддею Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області було проголошено вирок у справі №346/5808/21, яким визнано ОСОБА_2 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Позивач посилається на те, що 02.06.2021 р. його було доставлено до КНП "Коломийська центральна районна лікарня" КМР, де останній перебував на лікуванні до 22.06.2021 р. В результаті обстеження ОСОБА_1 було поставлено діагноз: ЗЧМТ. Забій головного мозку з крововиливами під оболонки. Забійна рана голови. Хрон.гепатоз. Вказаний факт підтверджується випискою із медичної карти хворого №3454.
19.07.2021 р. по 25.07.2021 р. ОСОБА_1 перебував на реабілітації в ТзОВ "Медикореабілітаційний центр "СЛАТІНА" з діагнозом: стан після ЧМТ (02.06.2021 р.), геморагічний інсульт. Вказаний факт підтверджується випискою із медичної карти №101.
09.08.2021 р. по 25.09.2021 р. та 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р. ОСОБА_1 проходив курс амбулаторного лікування в реабілітаційному відділенні КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" з приводу діагнозу: вогнищевий забій головного мозку (справа 02.06.2021 р.). Правобічний геміпарез з порушенням мови в статики. Вказаний факт підтверджується медичними Довідками.
02.02.2022 р. по 15.02.2022 р. ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КНП "Коломийська центральна районна лікарня" КМР з діагнозом: наслідки перенесеної ЧМТ, забою головного мозку, порушення функції ходи статики. Вказаний факт підтверджується випискою із медичної карти №270.
09.11.2021 р. ОСОБА_1 Івано-Франківською міською Медико-соціальною експертною комісією встановлено ІІІ групу інвалідності. Вказаний факт підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК та Індивідуальною програмою реабілітацією інваліда.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, позивач вважає, що внаслідок завданої йому шкоди, він має право на її відшкодування відповідачем у розмірі та з підстав визначених нижче.
Так, позивач посилається на те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Volkswagen Passat", р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія" Українська страхова група" (далі - ПАТ "СК "УСГ"), поліс №АР4626068.
Відповідно до ст. 22 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.: «У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».
Як вказує позивач, 01.06.2022 року представник позивача надіслав на поштову адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом України №1961-IV від 01.07.2004 р., із заявами на виплату страхового відшкодування
Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились:
- відшкодування витрат на лікування - 28 708,82 грн.;
- відшкодування шкоди пов'язаної із тимчасовою втратою працездатності - 21 433,33 грн.;
- відшкодування пов'язане із стійкою втратою працездатності - 72 000,00 грн.;
- відшкодування моральної шкоди - 6 107,10 грн.
Вказані документи відповідач отримав 09.06.2022 року, що підтверджується відомостями про дату та час вручення поштового відправлення.
Однак, станом на день звернення до суду з позовом, відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування у строки встановлені п. 36.2 ст. 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., що стало підставою для звернення позивача в суд за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.
Позивач посилається на те, що матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
27.12.2022 року вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі №346/5808/21, було встановлено вину водія ОСОБА_2 .
Таким чином, оскільки, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , застрахована в ПАТ "СК "УСГ", то обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну здоров'ю позивача, відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., покладається на відповідача, як на страховика.
Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому було спричинено матеріальну та моральну шкоду.
Матеріальна шкода виразилася у понесених позивачем витратах на лікування у закладі охорони здоров'я та придбання лікарських засобів, що підтверджуються відповідними розрахунковими документами, які позивач долучає до позовної заяви.
Так, позивач вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 24. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Позивач зазначає, що за період лікування, а саме з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р., 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р., 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р., 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р., 02.02.2022 по 15.02.2022 р. він витратив 28 708,82 грн., що підтверджується фінансовими документами.
Зазначені витрати були здійснені позивачем у відповідності до лікарських призначень зазначених у виписних епікризах з історії хвороби, що додаються до позовної заяви.
Законом України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлено мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів. (ч.2, ст. 24 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.).
За період лікування позивача з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р., 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р., 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р., 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р., Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
За період лікування Позивача 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р., Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.
За таких обставин, мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням позивача, складає 21 433,33 грн., яке позивач розрахував наступним чином (92 днів лікування позивача x 200,00 (6 000, 00 грн. х 1/30) = 18 400,00 грн.), (14 днів лікування позивача x 216,66 (6 500, 00 грн. х 1/30) = 3 033,33 грн.).
При цьому, оскільки, фактично понесений розмір витрат на лікування позивача є більшим мінімального розміру встановленого законом, то в такому випадку розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить: 28 708,82 грн.
При цьому, як вказує позивач, маючи відомості про період перебування потерпілої на лікуванні у медичному закладі, про витрати на лікування понесені позивачем, що було прямим наслідком настання страхового випадку, відповідач в порушення приписів ст.24 Закону України №1961-IV від.01.07.2004 р., не здійснив виплату страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням.
Щодо розміру заборгованості зі сплати страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, позивач зазначив.
Відповідно до ст. 25 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності.
Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Як вказує позивач, з виписок із медичних карток хворого ОСОБА_1 та Довідок з медичного закладу, Довідок форми 094-1/о вбачається, що він був тимчасово непрацездатним в періоди з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р., 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р., 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р., 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р., 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р. , тобто 106 календарних днів.
За період тимчасової непрацездатності позивача з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р., 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р., 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р., 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р., Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
За період лікування позивача 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р., Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.
За таких обставин, страхове відшкодування за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності позивача, складає 21 433,33 грн., яке позивач розрахував наступним чином: з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р. - 21 день тимчасової непрацездатності, 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р. - 7 днів тимчасової непрацездатності, 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р. - 48 днів тимчасової непрацездатності, 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р. - 16 днів тимчасової непрацездатності, 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р. - 14 днів тимчасової непрацездатності, тобто 92 днів тимчасової непрацездатності позивача x 200, 00 (6 000, 00 грн. х 1/30) = 18 400,00 грн.), 14 днів тимчасової непрацездатності позивача x 216,66 (6 500, 00 грн. х 1/30) = 3 033,33 грн.
Отже, розмір страхового відшкодування за період тимчасової непрацездатності позивача становить 21 433,33 грн.
Щодо розміру страхового відшкодування за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності потерпілим, позивач зазначив наступне.
Так, згідно п. 26.1. ст. 26 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., встановлено, що шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно п. 26.2. зазначеного Закону: "Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною з інвалідністю - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку".
09.11.2021 р. ОСОБА_1 Івано-Франківською міською Медико-соціальною експертною комісією встановлено ІІІ групу інвалідності з 09.11.2021 року до 01.12.2022 року, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК та Індивідуальною програмою реабілітацією інваліда.
Відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда №2041 в якій зазначено клінічно-функціональний діагноз та код за МКХ-10 на підставі якого встановлювалася група інвалідності, а саме : S-06.2 Залишкові явища ЧМТ. Саме з діагнозом ЗЧМТ ОСОБА_1 потрапив в КНП "Коломийська центральна районна лікарня" КМР 02.06.2021 р.
Таким чином, позивач вважає, що призначена III група інвалідності по вищезазначеному діагнозу пов'язана з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.
Станом на день настання страхового випадку, Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
Отже, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 72 000,00 грн., яка визначається шляхом добутку мінімальної заробітної плати на 12 її розмірів.
Щодо страхового відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив.
Згідно ст. 26-1 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до п.23.1. ст.23 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., шкодою заподіяною здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого - 28 708,82 грн.;
- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності - 21 433,33 грн.;
- шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим - 72 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини по справі, виходячи з розміру страхових виплат належних позивачу у якості відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю, розмір страхового відшкодування моральної шкоди завданої позивачу внаслідок ушкодження здоров'я за страховим випадком від 02.06.2021 р., дорівнює 6 107,11 грн. (122 142,15 грн. * 5%). 4.5.
Загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: 128 249,26 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
З огляду на викладені обставини, позивач просить позов задовольнити.
08.09.2023 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.09.2023 року, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
28.11.2023 до суду від відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У поданому відзиві представник відповідача ПрАТ «СК «УСГ» вказав на те, що 22 серпня 2020 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «УСГ» був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/4626068, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності особи, що експлуатує транспортний засіб VOLKSWAGEN Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021091180000193 від 02 червня 2021 року, у місті Коломия 02 червня 2021 року близько 02 год. 50 хв., у темну пору доби ОСОБА_2 керував Volkswagen Passat, д.р.н. НОМЕР_3 , рухався по вул. Івана Франка, не справився з керуванням та допустив зіткнення із електроопорою, в результаті чого ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Представник відповідача вказує на те, що ПраТ «СК «УСГ» отримало від ОСОБА_4 (який діє в інтересах ОСОБА_1 ) повідомлення про ДТП від 19 травня 2022 року та заяву на виплату страхового відшкодування від 19 травня 2022 року з додатками.
31 серпня 2022 року Прат «СК «УСГ» направило на адресу ОСОБА_4 лист за вих. №ДКЦВ25665/1, яким повідомило, що не вбачає підстав для визначення обґрунтованою вимогу щодо відшкодування витрат понесених на реабілітацію ОСОБА_1 в розмірі 3 100,00 грн., оскільки потерпілою особою не було надано належним чином оформлений платіжний документ. Крім того, ПрАТ «СК «УСГ» у листі зазначило про необхідність надання довідки форми № 094-1/0 з медичного закладу щодо визначення кількості днів тимчасової непрацездатності потерпілого. Також, ПрАТ «СК «УСГ» у листі просило надати і інші документи.
Щодо відшкодування ОСОБА_1 витрат на лікування в розмірі 28 708,82 грн., представник відповідача зазначив наступне.
Так, згідно ст. 24.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Таким чином, страховик відшкодовує лише ті витрати, які підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я та пов'язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Заявлені витрати на лікування повинні знаходитись в причинно-наслідковому зв'язку з травмами отриманими в результаті ДТП.
Витрати на лікування, необхідність здійснення яких не підтверджено відповідним медичним закладом не відшкодовуються.
При цьому, фіскальні чеки на купівлю медичних препаратів повинні містити назву препаратів, якщо в фіскальних чеках вказується лише загальна група препаратів до таких чеків мають надаватися товарні чеки, з вказаними назвами препаратів. Чеки, які не містять конкретної назви медичних препаратів або медичних послуг, благодійні внески і т.д. не відшкодовуються.
ПрАТ «СК «УСГ» звернуло увагу суду на той факт, що з наданих позивачем чеків є чеки щодо оплати медичних препаратів, що не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з ДТП. Крім того, більшість препаратів не призначалась позивачу, оскільки матеріали справи не містять документів, які це підтверджують.
Представник відповідача вказує на те, що треба дивитись не на фактичні витрати, які поніс позивач згідно чеків, а слід з'ясувати яким медичним закладом охорони здоров'я вказані препарати та процедури призначались позивачу. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на лікування на суму 28 708,82 грн.
Крім того, ПрАТ «СК «УСГ» надано суду перелік обґрунтованих (підтверджених, на думку відповідача) витрат ОСОБА_1 на лікування, що складається з 150 позицій на загальну суму 11 101,43 грн. у вигляді Кошторису витрат на лікування від 13 липня 2022 року.
Витрати на лікування позивача, які підтверджено документально відповідним закладом охорони здоров'я, по підрахункам ПрАТ «СК «УСГ» складають 11 101,43 грн.
Щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 6 107,11 грн. представник ПрАТ «СК «УСГ» зазначив наступне.
Так, згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
При розрахунку розміру моральної шкоди необхідно враховувати розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 та множити її на 5%.
Тому, розрахунок розміру моральної шкоди необхідно здійснювати на підставі ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вираховувати її розмір безпосередньо з розміру заподіяної ОСОБА_1 шкоди здоров'ю.
Моральна шкода відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 5 226,74 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, ПрАТ «СК «УСГ» вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 6 107,11 грн. є безпідставними та необґрунтованими, що суперечать Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн., представник ПрАТ «СК «УСГ» зазначив про те, що позивачем не долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі послуг з надання правової допомоги, рахунок на оплату, детальний опис робіт (наданих послуг) та докази сплати витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у стягненні таких витрат стороні.
ПрАТ «СК «УСГ» звернуло увагу суду на той факт, що витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. не є співмірні з ціною позову та не підтверджені жодним доказом. А тому вимоги позивача до ПрАТ «СК «УСГ» щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Станом на 26.08.2024 року будь-які додаткові письмові пояснення, клопотання/заяви з процесуальних питань від учасників процесу до суду не надійшло.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 02.06.2021 р. близько 02:50 год. в Івано-Франківській обл., Коломийському р-ні, м. Коломия по вул. Івана Франка відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "Volkswagen Passat", р.н. НОМЕР_2 проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини дороги та в подальшому допустив зіткнення з електроопорою. У вказаному автомобілі водій ОСОБА_2 перевозив пасажирів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 .
У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки "Volkswagen Passat", р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 (позивач) згідно висновку судово-медичної експертизи від 11.10.2021 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови із комплексом ушкодження м'яких тканин (забійна рана потиличної ділянки) та внутрішньо-черепною травмою у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеня з крововиливами під оболонки головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент спричинення, а також саден в ділянках лівого ліктьового суглобу та лівого стегна, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Встановлено, що за фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області відкрито кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відомості про яке 02.06.2021 р. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021091180000193.
21.10.2021 старшим слідчим Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Буджаком І.В. за погодженням із процесуальним керівником - прокурором Коломийської окружної прокуратури Юркевичем Р.М. було повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
18.11.2021 р. прокурором Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області Юркевичем Р.М. було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2022 року у справі № 346/5808/21, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) рокуи, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт винуватості водія автомобіля марки "Volkswagen Passat", р.н. НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, яким позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду, а також шкоду, заподіяну здоров'ю, є встановленим та не підлягає доказуванню.
Судом встановлено, що внаслідок отриманих ушкоджень, 02.06.2021 р. ОСОБА_1 було доставлено до КНП "Коломийська центральна районна лікарня" КМР, де останній перебував на лікуванні до 22.06.2021 р. В результаті обстеження ОСОБА_1 було поставлено діагноз: ЗЧМТ. Забій головного мозку з крововиливами під оболонки. Забійна рана голови. Хрон.гепатоз. Вказаний факт підтверджується випискою із медичної карти хворого №3454.
19.07.2021 р. по 25.07.2021 р. ОСОБА_1 перебував на реабілітації в ТзОВ "Медикореабілітаційний центр "СЛАТІНА" з діагнозом: стан після ЧМТ (02.06.2021 р.), геморагічний інсульт. Вказаний факт підтверджується випискою із медичної карти №101.
09.08.2021 р. по 25.09.2021 р. та 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р. ОСОБА_1 проходив курс амбулаторного лікування в реабілітаційному відділенні КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради" з приводу діагнозу: вогнищевий забій головного мозку (справа 02.06.2021 р.). Правобічний геміпарез з порушенням мови в статики. Вказаний факт підтверджується медичними Довідками.
02.02.2022 р. по 15.02.2022 р. ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КНП "Коломийська центральна районна лікарня" КМР з діагнозом: наслідки перенесеної ЧМТ, забою головного мозку, порушення функції ходи статики. Вказаний факт підтверджується випискою із медичної карти №270.
09.11.2021 р. ОСОБА_1 Івано-Франківською міською Медико-соціальною експертною комісією встановлено ІІІ групу інвалідності. Вказаний факт підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК та Індивідуальною програмою реабілітацією інваліда №2041 від 09.11.2021.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Правовідносини, що склались між сторонами регулюються нормами спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі за текстом -Закон).
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також врегульовані законом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу VOLKSWAGEN Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на час ДТП, була застрахована в ПрАТ «СК «УСГ» за полісом №АР/4626068.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Факт настання страхового випадку підтверджено вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.12.2022 року у справі № 346/5808/21 про засудження ОСОБА_2 .
Згідно з ст. 22 п. 22.1 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 23 п. 23.1. Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2022 року представником позивача було надіслано на поштову адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та останній звернувся, в порядку визначеному Законом України №1961-IV від 01.07.2004 р., із заявами на виплату страхового відшкодування
Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог, містились:
- відшкодування витрат на лікування - 28 708,82 грн.;
- відшкодування шкоди пов'язаної із тимчасовою втратою працездатності - 21 433,33 грн.;
- відшкодування пов'язане із стійкою втратою працездатності - 72 000,00 грн.;
- відшкодування моральної шкоди - 6 107,10 грн.
Вказані документи відповідач отримав 09.06.2022 року, що підтверджується відомостями про дату та час вручення поштового відправлення.
Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Однак, станом на день звернення до суду з позовом, відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування у строки встановлені п. 36.2 ст. 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., що стало підставою для звернення позивача в суд за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 8 його постанови від 01 березня 2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Так, матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров'ю особи. Вищенаведена правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у справах №751/8121/17 від 14 січня 2019 року, №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року, №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року, №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року.
Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.
Більше того, 27.12.2022 року вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі №346/5808/21, було встановлено вину водія ОСОБА_2 .
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань передбачають відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 6 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 р., страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Таким чином, оскільки, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ "СК "УСГ", то обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну здоров'ю, завдану позивачу, відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., покладається на відповідача, як на страховика.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 28 708,82 грн. на відшкодування витрат на лікування.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 р., у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 р., мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Вбачається, що за період лікування, а саме з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р., 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р., 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р« 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р. позивач витратив 28 708,82 грн., що підтверджується фінансовими документами, які долучені позивачем дор матеріалів справи, а саме копіями чеків та консультаційний висновок спеціалістів, заключения СКТ, тощо.
З заяви на виплату страхового відшкодування від 19.05.2022 року слідує те, що позивачем, на підтвердження витрат на лікуванню, було надіслано на адресу відповідача наступні документи:
- оригінали фіскальних чеків (29 шт.) та товарного чеку (1 шт.) на загальну суму 28 708,82 грн.;
- копії виписок з медичної карти хворого ОСОБА_1 33454, №270, №101;
- копії довідок про проходження курсу амбулаторного лікування;
- копії консультаційного висновку спеціаліста та заключения СКТ.
06.09.2022 на адресу відповідача було направлено:
- лист-відповідь КНП "Коломийська центральна районна лікарня" КМР, завірені копії Витягу з МІС "MEDICS", картки лікування хворого ОСОБА_1 №736, №959 та Довідку про тимчасову втрату працездатності потерпілого ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджується копіями заяви на долучення, медичної документації, які містяться в матеріалах справи.
25.10.2022 у відповідь на адвокатський запит, отримано додаткову медичну документацію ОСОБА_1 , а саме листок лікарських призначень, який міститься в матеріалах справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що представником позивача було надано разом із заявою на виплату страхового відшкодування відповідачу необхідні документи для виплати страхового відшкодування витрат на лікування потерпілого.
Вказані витрати були здійснені позивачем у відповідності до лікарських призначень, зазначених у виписних епікризах з історії хвороби, що долучено до позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заперечення ПрАТ «СК «УСГ» про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на лікування на суму 28 708,82 грн. є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Законом України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлено мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів. (ч. 2 ст. 24 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.).
За період лікування позивача з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р., 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р., 09.08.2021 р. по 25.09.2021., 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р., Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
За період лікування позивача 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р., Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень;
За таких обставин, мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням позивача, складає 21 433,33 грн., яке розраховується наступним чином (92 днів лікування позивача х 200,00 (6 000, 00 грн. х 1/30) = 18 400,00 грн.), (14 днів лікування позивача х 216,66 (6 500, 00 грн. х 1/30) = 3 033,33 грн.).
При цьому, оскільки, фактично понесений розмір витрат на лікування позивача є більшим мінімального розміру встановленого законом, то в такому випадку розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить: 28 708,82 грн.
Таким чином, маючи відомості про період перебування потерпілого на лікуванні у медичному закладі, про витрати на лікування понесені позивачем, що було прямим наслідком настання страхового випадку, відповідач в порушення приписів ст. 24 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., не здійснив виплату страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з ПрАТ «СК УСГ» 21 433,33 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності, та 72 000,00 грн. за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності позивачем.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Частиною 1 ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Щодо розміру заборгованості зі сплати страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілим (позивачем), суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 25 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 р., у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
З виписок із медичних карток хворого ОСОБА_1 та довідок з медичного закладу, Довідок форми 094-1/О вбачається, що позивач був тимчасово непрацездатним в періоди з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р., 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р., 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р« 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р., 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р. , тобто 106 календарних днів.
Копії виписок з медичної карти та довідок містяться в матеріалах справи.
За період тимчасової непрацездатності позивача з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р., 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р., 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р., 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р. Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
За період лікування позивача 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р., Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.
За таких обставин, страхове відшкодування за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності позивача, складає 21 433,33 грн., яке розраховується наступним чином:
з 02.06.2021 р. по 22.06.2021 р. - 21 день тимчасової непрацездатності,
з 19.07.2021 р. по 25.07.2021 р. - 7 днів тимчасової непрацездатності,
з 09.08.2021 р. по 25.09.2021 р. - 48 день тимчасової непрацездатності,
з 28.09.2021 р. по 13.10.2021 р. - 16 день тимчасової непрацездатності,
з 02.02.2022 р. по 15.02.2022 р. - 14 день тимчасової непрацездатності,
тобто 92 днів тимчасової непрацездатності позивача х 200, 00 (6 000, 00 грн. х 1/30) = 18 400,00 грн.), 14 днів тимчасової непрацездатності позивача х 216,66 (6 500, 00 грн. х 1/30) = 3 033,33 грн.
Отже, розмір страхового відшкодування за період тимчасової непрацездатності позивача становить 21 433,33 грн.
Щодо розміру страхового відшкодування за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності потерпілим (позивачем).
Згідно з пунктами 26.1, 26.2 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення I групи інвалідності 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення II групи інвалідності 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною-інвалідом 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті (п. 26.3 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з постановою від 14.12.2021 у справі №147/66/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла серед іншого наступних висновків.
Зокрема, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, якщо згідно ізЗаконом № 1961-IVу страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути на його користь відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, у розмірі 72 000,00 грн.
Судом встановлено, що 09.11.2021 р. ОСОБА_1 Івано-Франківською міською Медико-соціальною експертною комісією встановлено III групу інвалідності з 09.11.2021 року до 01.12.2022 року, що підтверджується копією Довідки до акту огляду МСЕК та Індивідуальною програмою реабілітацією інваліда №2041 від 09.11.2021.
Відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда №2041, в якій зазначено клінічно-функціональний діагноз та код за МКХ-10 на підставі якого встановлювалася група інвалідності, а саме : Б-06.2 Залишкові явища ЧМТ. Саме з діагнозом ЗЧМТ ОСОБА_1 потрапив в КНП "Коломийська центральна районна лікарня" КМР 02.06.2021 р.
Отже, призначена III група інвалідності по вищезазначеному діагнозу пов'язана з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.
Станом на день настання страхового випадку, Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
Отже, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 72 000,00 грн., яка визначається шляхом добутку мінімальної заробітної плати на 12 її розмірів ( 6000,00 грн. х12=72 000,00грн.).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Положеннями ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також може відшкодовується грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяли, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача судом враховано фактичні обставини справи, зокрема те, що вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.12.2022 року у справі № 346/5808/21 встановлена вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, а відтак не викликає сумнівів той факт, що отримані позивачем тілесні ушкодження у вигляді травми голови із комплексом ушкодження м'яких тканин (забійна рана потиличної ділянки) та внутрішньо-черепною травмою у вигляді забою головного мозку тяжкого ступеня з крововиливами під оболонки головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент спричинення, а також саден в ділянках лівого ліктьового суглобу та лівого стегна, яке відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили позивачу сильний фізичний біль та пов'язані з цим фізичні та душевні страждання.
Окрім того, суд вважає доведеним, що одержані з вини гр. ОСОБА_2 травми зумовили істотні зміни у звичному способі життя позивача, оскільки він протягом тривалого часу повністю залежав від рідних, пережив емоційний стрес, що став джерелом негативних емоцій і переживань, втратив душевний спокій та сон, докорінно змінився його усталений спосіб життя, який пов'язаний з тривалим лікуванням та відновленням порушених прав у судовому порядку.
Надавши детальної оцінки представленим у справі доказам їх сукупності, враховуючи характер та ступінь моральних страждань позивача, хвилювання позивача за своє здоров'я, відчуття фізичного болю та необхідність організації свого життя у зв'язку з ушкодженням здоров'я, суд дійшов висновку, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди є очевидним, з огляду на те, що йому заподіяно ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди. Цей факт визнається відповідачем. Вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, позивачем правильно засновані на приписах ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до п.23.1. ст.23 Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 р., шкодою заподіяною здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого - 28 708,82 грн.;
- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності - 21 433,33 грн.;
- шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим - 72 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини по справі, виходячи з розміру страхових виплат належних позивачу у якості відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю, розмір страхового відшкодування моральної шкоди завданої позивачу внаслідок ушкодження здоров'я за страховим випадком від 02.06.2021 р., дорівнює 6 107,11 грн. (122 142,15 грн. * 5%).
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
При цьому, відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки, позивач звільнений від оплати судового збору при поданні позовної заяви на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1221,42 грн. (за позовну вимогу майнового характеру) та 1073,60 грн. (за позовну вимогу немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди), а всього стягнути судового збору у розмірі 2 295,02 грн.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн., то слід зазначити наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 (справа № 640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2022 р. між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням "Центр захисту при ДТП "Автопоміч" укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №16.05.2022/680/1 від 16.05.2022 р. (далі - Договір №16.05.2022/680/1 від 16.05.2022 р.), предметом якого сторони визначили, що Адвокатське об'єднання "Центр захисту при ДТП "Автопоміч" бере на себе зобов'язання за відповідну плату надавати Клієнту (в даному випадку позивачу) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором, по стягненню грошової компенсації за спричинену шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.06.2021 р. в Івано-Франківській обл., Коломийському р-ні, м. Коломия, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN Passat", р.н. НОМЕР_3 , допустив наїзд на опору. Внаслідок даної ДТП пасажир вищенаведеного автомобіля ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження.
Адвокатське об'єднання є однією із організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності, основним видом діяльності якого є здійснення діяльності у сфері права (КВЕД № 69.10).
Позивачем до суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано:
- копію договору про надання професійної правничої допомоги №16.05.2022/680/1 від 16.05.2022 р.;
- копію замовлення на надання професійної правничої допомоги №1 від 19.09.2022 (Додаток №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги №16.05.2022/680/1 від 16.05.2022 р.);
- детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 14.08.2023 р.
Згідно якого загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги Замовнику становить 10 годин 00 хвилин, відповідно вартість наданих послуг, при вартості однієї нормо години в розмірі 3 000,00 грн., становить 30 000,00 грн.;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2056;
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1224203;
- копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об'єднання «Центр захисту при ДТП» «Автопоміч».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
А тому, враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 20 000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № № 922/445/19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. за № 4, ст.ст. 11. 15, 16, 22, 23, 979, 1166, 1167, 1187, 1195, 1197 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ: 30859524, адреса: м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування: у розмірі 28 708,82 грн. за шкоду, пов'язану з лікуванням позивача, 21 433,33 грн. за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності позивачем, 72 000,00 грн. за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності позивачем (код ЄДРПОУ: 30859524, адреса: м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А)
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ: 30859524, адреса: м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) суму завданої моральної шкоди у розмірі 6 107,11 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ: 30859524, адреса: м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) 20 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ: 30859524, адреса: м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А) на користь державни судовий збір у розмірі 2 295,02 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.08.2024 року.
Суддя О.М. Букіна