Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 2-7/2519-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_1);
відповідача: не з'явився (Сакська міська рада);
прокурор: Ковалевич О.М., посвідчення № 631 від 01.02.10 (прокурор відділу прокуратури міста Севастополя);
розглянувши апеляційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 10 червня 2010 року у справі № 2-7/2519-2010
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1
до Сакської міської ради (вул. Леніна, 15,Саки,96500)
за участю прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)
про визнання дійсним договору та визнання права власності
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сакської міської ради про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 лютого 2009 року дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, площею 204,00 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу від 18 лютого 2009 року, досягнуто згоди за всіма істотними умовами, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснена оплата за договором від 18 лютого 2009 року, проте, Сакська міська рада ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року у справі № 2-7/2519-2010 позов задоволений.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 204,00 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 204,00 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1
Рішення мотивоване тим, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Не погодившись з рішенням суду, прокуратура Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме -статей 210, 220, 640 Цивільного кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням прокурора, судом допущено неправильне застосування положень статті 220 Цивільного кодексу України, оскільки ця норма не може застосовуватись до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.
У судовому засіданні 27 вересня 2010 року прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, інші представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
До Севастопольського апеляційного господарського суду надійшла телеграма Сакської міської ради з клопотанням про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки не було надано належних доказів неможливості направлення представника Сакської міської ради у судове засідання.
Також, надійшло клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк у зв'язку з неотриманням копії апеляційної скарги.
Апеляційна інстанція залишає клопотання без задоволення, оскільки в матеріалах справи містяться докази направлення прокурором копії апеляційної скарги на адресу позивача. Крім того, позивач не скористався своїми правами на участь у судовому засіданні або направлення представника до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Крім того, частиною 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція обмежена строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
05 листопада 2007 року між Сакською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає орендарю у термінове, платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 204,00 кв.м, розташовану за адресою: місто АДРЕСА_1 строком на 5 років. Підставою укладення договору від 05 листопада 2007 року є рішення 18 сесії 5 скликання Сакської міської ради № 32/2 від 13 липня 2007 року.
17 вересня 2008 року виконавчим комітетом Сакської міської ради, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно -літній будинок за адресою: місто АДРЕСА_1
26 грудня 2008 року рішенням 35 сесії 5 скликання Сакської міської ради № 47/2 був затверджений фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 „Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для обслуговування літнього будинку АДРЕСА_1 вирішено продати у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку для обслуговування літнього будинку АДРЕСА_1 затверджено ціну продажу вказаної земельної ділянки в сумі 32500,00 грн.
На виконання вказаного рішення № 47/2 18 лютого 2009 року сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: місто АДРЕСА_1 який використовується для обслуговування літнього будинку № 12 у секторі 10.
Як вказує позивач, Сакська міська рада ухилялась від нотаріального посвідчення вказаного договору, що стало підставою для звернення до господарського суду.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши прокурора, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Положеннями статті 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Так, між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який в свою чергу підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
У позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Здравниці Криму" посилається на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, та зазначає, що частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Проте, судова колегія не може погодитись з такими доводами позивача та висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
В матеріалах справи не міститься та сторонами не надано належних доказів державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 лютого 2009 року.
Крім того, чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.
Таким чином, апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню, яке постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія у позові відмовляє.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1 Апеляційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року у справі № 2-7/2519-2010 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя
Судді
розсилка:
прокуратура міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)