Справа № 755/6487/24
Провадження №: 3/755/2756/24
"27" серпня 2024 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КпАП, установив :
ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 01.04.2024 о 23-00 год. керуючи транспортним засобом «Фольксваген», н.з. НОМЕР_1 , по вул. на розвилці (розворот) під мостом «Північним» (в сторону лівого берега) в м. Києві, не зупинився на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу завчасно подану за допомогою жезла, був зупинений шляхом переслідування, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 01.04.2024 о 23-10 год. керуючи транспортним засобом «Фольксваген», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Петра Вершигори, 9, в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду, а саме бетонний блок, що призвело до пошкодження транспортного засобу, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п.п. 2.3б, 12.1 ПДР.
Також особа, що притягається до адміністративної відповідальності 01.04.2024 о 23-10 год. керувала транспортним засобом «Фольксваген», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Петра Вершигори, 9, в м. Києві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, відмовився (що зафіксовано відеодоказами - нагрудними відео-камерами працівників поліції №470307, № 473918, № 473919) у встановленому законом порядку. Своїми діями порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Галич О.М., заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відсутні докази порушення ПДР та факт керування транспортним засобом на момент прибуття працівників патрульної поліції ОСОБА_1 . Матеріали справи про адміністративне правопорушення вказують на недотримання працівниками поліції вимог КУпАП та інших нормативних актів, зокрема щодо порядку фіксування безпосередньо керування транспортним засобом та невиконання ним вимог працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу.
Правопорушник, будучи присутнім при розгляді матеріалу, вину не визнав, вважаючи, що уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не доведена його вина у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 124 та ч. 1 ст. 130 КпАП. Оскільки обставини викладені в протоколах про адміністративні правопорушення відрізняються від фактичних обставин подій, які відбувалися 01.04.2024, а саме зазначає, що він керував транспортним засобом «Фольксваген», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Петра Вершигори, 9, та у нього пробило колеса, після чого він зупинився та пішов то знайомого за допомогою, а після повернення до місця зупинки, побачив поліцію, яка почала складати на ньогго протоколи про адміністративні правопорушення, які він не вчиняв.
Суд, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих в суді пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, поясненнями свідка, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтями 251, 280 КпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-2, 124, 130 КпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколомами про адміністративні правопорушення, які складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КпАП та котрі містять необхідні відомості, зокрема щодо дат, часу, місця та способів вчинення самих адміністративних правопорушень, які призвели до порушення ПДР України;
- направленням на огляд від 01.04.2024 дані котрого кореспондуються з відомостями протоколу про адміністративне правопорушення у т.ч. щодо ідентифікованих ознак стану сп'яніння у водія;
- відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та указує на факт порушення водієм указаних правил ПДР.
Відповідно до ст. 266 КпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В цій ситуації під час проведення огляду поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, тобто вимоги ст. 266 КпАП щодо алгоритму огляду дотримано.
Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15.11.18);
- схемою місця ДТП, що складена за місцем пригоди та містить графічно зображені та зафіксовані об'єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об'єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження.
При цьому, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), за ст. 130 КпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
З урахуванням того, що ВС у постанові від 20 жовтня 2020 року в справі № 444/2115/17 указав, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред'явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу певного порушення.
При цьому суд вважає безпідставним клопотання захисника про закриття справи, оскільки з досліджених суддею доказів вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував того, що керував транспортним засобом та відмовлявся від проходження огляду, а характер пошкодження транспортного засобу вказує на порушення останнім п.п. 2.3б, 12.1 ПДР, що стало причинно-наслідковим зв'язком із зіткненням з бетонним блоком.
Із наявного відеозапису вбачається, що працівником поліції було запропоновано пройти огляд на виявлення стану сп'яніння в медичному закладі, від чого останній відмовився. Працівником поліції також роз'яснено наслідки відмови від проходження такого огляду.
Крім того, в судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_2 повідомила, що 01.04.2024 до неї в гості прийшов її знайомий ОСОБА_1 та повідомив, що в нього сталося проблема з автомобілем та йому потрібна допомога, після чого вживав алкогольні напої.
Дані пояснення свідка, жодним чином не спростовують дані викладенні в протоколах про адміністративні правопорушення.
До того ж, суд критично ставить до пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки її покази суперечать матеріалам відео фіксації, дослідженим у судовому засіданні.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, Суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. А, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При вирішенні питання щодо накладення адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, Суд враховує такі обставини.
Згідно положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
За таких обставин, ураховуючи той факт, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.ст. 122-2, 124 КУпАП, строки, передбачені ст. 38 КУпАП, минули, Суд вважає за необхідне розпочате провадження у справі в цій частині закрити на підставі п. 7) ст. 247 даного Кодексу, яким імперативно визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Щодо ст. 130 КУпАП, то за нею строки визначені ст. 38 КУпАП є дійсними, а тому при призначенні покарання Суд ураховує обставини визначені ст. 33 КпАП, та не убачає, в розумінні ст. ст. 34, 35 наведеного Кодексу, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ст. 130 указаного Кодексу, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КпАП.
Щодо формування резолютивної частини даного судового рішення, то Суд зауважує, що відповідно до ст. 284 КпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення.
В постанові КАС від 02.11.21 у справі № 755/10002/21 в т.ч. зроблено висновок, що фактично КУпАП не визначає обов'язку суду визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням указаних норм КпАП та орієнтирів сформованих судом апеляційної інстанції в наведеній справі, ураховуючи, що судом установлено наявність у діях водія складів адміністративних правопорушень за ст. 122-2, 124, ст. 130 КпАП, Суд не убачає підстав визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті цього рішення та виносить постанову про накладення адміністративного стягнення у порядку п. 1) ст. 284 КпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30, 33-36, 38, 122-2, 124, 130, 251, 252, 283-285 КУпАП, суддя постановив:
накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16.02.2021 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.ст. 122-2, 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7) ст. 247 КпАП.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
Відповідно до ст. 307 КпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
С у д д я Оксана БІРСА