Постанова
Іменем України
23 вересня 2010 року Справа № 2-17/3861-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
позивача: не з'явився, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;
відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1- ОСОБА_3, довіреність № 3184 від 16.10.09;
третьої особи: Громадська організація "Рада підприємців торгівельних рядів "Секвойя"-ОСОБА_3, довіреність № б/н від 20.08.10;
третьої особи: ФОП ОСОБА_4- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 15.09.09;
третьої особи: ФОП ОСОБА_6-ОСОБА_3, довіреність № 1990 від 08.09.09;
третьої особи: не з'явився, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим;
третьої особи: не з'явився, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища;
третьої особи: не з'явився, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
третьої особи: не з'явився, Адміністрація парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський",
"Масандровський", "Місхорський";
третьої особи: не з'явився, Державна служба заповідної справи;
третьої особи: не з'явився, Представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І. ) від 15 червня 2010 року у справі № 2-17/3861-2009
за позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Масандрівський парк, 40, місто Ялта, 98600)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
3-ті особи: Громадська організація "Рада підприємців торгівельних рядів "Секвойя" (вул. Гірна, 1, кв.8, місто Ялта, 98600);
ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)
ОСОБА_6 (АДРЕСА_3)
Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, місто Сімферополь, 95038);
Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, 198, місто Сімферополь, 95022);
Адміністрація парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандровський", "Місхорський" (Парковий проїзд, 1/2, місто Ялта, 98600);
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, місто Київ, 03035);
Державна служба заповідної справи (вул. Урицького, 35, місто Київ, 03035);
Представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим (вул. Київська, 81, оф. 103, місто Сімферополь, 95034);
про усунення перешкод та знесення споруди
20 липня 2009 року Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення звернулася до господарського суду АР Крим з позовом (згідно з позовом та уточненням до нього), в якому просить зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 усунути позивачеві перешкоди у використанні території Лівадійського парка - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за її рахунок торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться зліва від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку до Лівадійського палацу-музею на куртині №40 під порядковим №11 відповідно до доданої схеми їх розміщення.(а.с. 5-7, 41-42 т. 1).
Позов мотивовано самовільним зайняттям підприємцем земельної ділянки природно-заповідного фонду на якому самовільно розміщено торгівельний павільйон без правовстановлюючих документів та дозволу Рескому з охорони навколишнього природного середовища на спеціальне використання природних ресурсів в границях територій і об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2010 року у справі № 2-17/3861-2009 позов задоволено (а.с.128-138 т. 2).
Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зобов'язано усунути позивачеві перешкоди у користуванні територією Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за власний рахунок торгівельного павільйону (ролєту) №11 на куртині №40, вирішено питання про розподіл судових витрат. (а.с. 128-138 т. 1).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка розмістила ролєт з порушенням встановлених лімітів на використання природних ресурсів та наукового обґрунтування, без згоди позивача на встановлення ролєту на території парку та без укладення з позивачем договору на використання природних ресурсів.
Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи.
У судовому засіданні 23 вересня 2010 року, представник відповідачки та третіх осіб: громадська організація „Рада підприємців торгівельних рядів „Секвоя”, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_6 підтримував доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати, інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Згідно ст. 22 ГПК України явка в судове засідання представників -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутністю представників позивача та третіх осіб, які не з'явились.
На підставі статті 101 ГПК України судом витребувано і залучено до матеріалів справи реєстраційні документи ГП "Секвойя"
Апеляційна скарга прийнята до розгляду колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Маслова З.Д., судді Фенько Т.П., Градова О.Г.
У зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2010 року здійснено заміну судді Фенько Т.П. на суддю Остапову К.А.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Парк - пам'ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський" площею 35,9307 га смт. Лівадія Автономної Республіки Крим є об'єктом природно-заповідного фонду України та на нього 26 травня 2008 року видано охоронне зобов'язання з метою охорони та зберігання, рекреаційного використання в естетичних, виховальних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Цим охоронним свідоцтвом на позивача покладено зобов'язання по охороні парку, дотримання екологічних вимог при використанні природних ресурсів та заповідного режиму (а.с. 16 т. 1).
Вказаний парк, згідно постанови Державного комітету УРСР від 30 серпня 1990 року, відносився до парків пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення з територією 40,1 га (а.с. 17-19 т. 1).
У 2008 році на пропозицію позивача від 22 квітня 2008 року встановити замість палаток легкі конструкції (а.с.64 т. 1) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 встановила за свій рахунок в торгівельному павільйоні ролєт за №11 розміром 2,5х2,2 м., що знаходиться зліва від доріжки від Північних воріт до Лівадійського палацу - музею на куртині №40 на території Лівадійського парку - пам'ятнику садово-паркового мистецтва.
З 25 травня 2008 року відповідачка мала дозвіл №94 на спеціальне використання природних ресурсів в границях території об'єктів природно-заповідного фонду (а.с. 15 т. 2, а.с.56-57 т.1).
Факт встановлення відповідачкою вказаного ролєту сторони не оспорюють, але відповідач вважає, що при встановленні ролєту в 2008 році були ліміти з науковим обґрунтуванням, а також дозвіл керівника парку на встановлення такого ролєту з певною площею та з об'єднанням з іншими ролєтами в один торгівельний павільйон.
Цей довід підтверджується письмовими доказами - паспортом встановлення тимчасових, не капітальних торгівельних павільйонів, заявою членів громадської організації "Секвойя", складеними позивачем схемами дислокації об'єктів торгівлі та розміщення торгівельних павільйонів, актами розміщення на 17 квітня 2008 року, актом контрольного обміру до акту перевірки КРУ та фото, листом комунального підприємства "Лівадія". З цих письмових доказів вбачається, що на території Лівадійського парку встановлено два ряди торгівельних павільйонів замість одного ряду, між якими є доріжка; торгівельний павільйон, який розташований зліва на куртині №40, поділений без розривів на частини - 12 ролєтів з №1 по №12, з яких ролєт №11 належить відповідачу, інший торгівельний павільйон має 10 ролєтів - з №13 по №22, в той час як лімітами передбачено розміщення лише 20 торгових місць, розміром 2х2 м., кожний ролєт має площу 2,5х2,15 м. Торгівельні павільйони знаходяться на куртинах №33, №39 та №40 (а.с. 44-45, 63,109, 117-122, 125-127 т. 1, 16 т. 2).
За самовільне зайняття земельної ділянки на території Лівадійського парку відповідачка 19 березня 2009 року була залучена до адміністративної відповідальності - штрафу (а.с. 28, 29, 30 т. 1), відносно відповідачки уповноваженим органом складалися у січні та березні 2009 року акти та виносилися приписи про усунення вказаного порушення (а.с. 23-32 т. 1). Але, як пояснила представник відповідачки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, до даного часу відповідачка свій ролєт не знесла, дозволу на 2009-2010рр. на спеціальне використання природних ресурсів на території Лівадійського парку та договору на розміщення тимчасової виносної торгової точки 4 кв. м. у Лівадійському парку-пам'ятнику не має.
З пояснень сторони та письмових доказів вбачається, що на 2008 та 2009 роки були затверджені ліміти на користування природними ресурсами в Лівадійському парку на підставі наукового обґрунтування 2005 та 2009 років (а.с.15, 26-28, 111-124, 77-80 т. 1 ).
Відповідно до наукового обґрунтування 2005 року (на підставі якого були затверджені ліміти на 2008 рік та яким був зобов'язаний керуватися відповідач при установці у травні 2008 року ролєту, передбачено використання території парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами із об'єктів збірних легких металоконструкцій у кількості 20 штук в один ряд, розміром 2x2 кожний, з санітарними і декоративними розривами, за визначеним на мал. 2.5 зовнішнім видом, на доріжці від північних воріт до Палацу між куртин 33 та 39, 40 дліною 50 м. для встановлення яких необхідно розширити існуючу частину дублюючої доріжки до 4-х метрів (укласти тротуарну плитку), встановити огорожу з метою попередження витоптування газону (а.с. 112-116 т. 1).
23 квітня 2009 року позивач запропонував громадській організації "Рада підприємців торгівельних рядів "Секвойя" звернутися підприємцям до Держадміністрації парку за отриманням лімітів на розміщення торгівельних точок виключно за науковим обґрунтуванням їх місцезнаходження (а.с. 62т. 1). Але таких звернень не було.
На 2010 рік не встановлено лімітів на користування природними ресурсами загальнодержавного значення в Лівадійському парку, дозволу на 2009-2010 на спеціальне використання природних ресурсів на території парку та договору з адміністрацією Лівадійського парку-пам'ятки ФОП ОСОБА_1 не має.
Позивач з 19 листопада 2004 року та до данного часу є юридичною особою (а.с. 8-9 т. 1), яка створена з метою вдосконалення управління територіями Лівадійського, Масандрівського і Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, завданнями цієї юридичної особи є: забезпечення проведення державної політики у галузі збереження, охорони та використання територій парків, здійснення управління в галузі збереження, охорони, відтворення та регулювання використання природних ресурсів у межах території парків, організація, проведення і координація робіт щодо охорони та збереження унікальних комплексів паркового будівництва й інших об'єктів парків.
Для виконання вказаних цілей вказана юридична особа має право розробляти проекти лімітів на використання природних ресурсів на територіях парків, направляє їх в установленому порядку на погодження Рескомекоресурсів АР Крим, у встановленому порядку здійснювати природоохоронну, рекреаційну, господарську та іншу діяльність з питань, що належать до її компетенції. Такі обставини підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію, наказом про створення, Положенням (а.с. 8-16 т. 1).
З інших письмових доказів слідує, що для вирішення питання законності перебування членів громадської організації „Секвоя” на території Лівадійського парку різними органами державної влади та місцевого самоврядування приймалися заходи, але конфлікт у позасудовому порядку не вирішено.
Згідно з частиною 2 статті 5, частиною 2 статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" №1264-XII від 25 червня 1991 року (з змінами, далі Закон України №1264-XII) об'єкти природно-заповідного фонду України (до яких входять державні заповідники) підлягають особливій державній охороні; порядок організації, використання і охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються законодавством України та Автономної Республіки Крим.
Природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відносяться до природних ресурсів загальнодержавного значення, що передбачено пунктом "є" частини 1 статті 39 Закону України №1264-XII.
Частина 3 статті 38 вказаного Закону встановлює, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.
Частинами 3 та 5 статті 43 Закону України №1264-XII встановлено, що нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України, ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 пункту 7 Порядку видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року №459, ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінекоресурсів за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обгрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.
Також підпунктом 2.1 Інструкції про застосування порядку встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій і об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24 січня 2008 року №27, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008 року за N117/14808, встановлено, що для отримання ліміту заявники, у віданні яких знаходяться природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, готують обґрунтовуючі документи щодо необхідності встановлення лімітів: клопотання про встановлення лімітів; проект лімітів за формою, наведеною у додатку; обґрунтовуючі матеріали, погоджені з відповідними науковими установами; карту-схему території чи об'єкта, на якій буде здійснюватися використання природних ресурсів; витяг з рішення науково-технічної ради установи природно-заповідного фонду (тільки для біосферного заповідника, природного заповідника, національного природного парку чи ботанічного саду) за результатами розгляду всіх обґрунтовуючих документів у межах цих об'єктів природно-заповідного фонду. У разі потреби в ліміті зазначаються особливі умови використання природного ресурсу (розкривається необхідність, обмеження, рекомендації щодо здійснення певного виду природокористування, межі зон об'єктів природно-заповідного фонду).
Підпунктом 1.4 вказаної Інструкції передбачено, що ліміти на використання природних ресурсів встановлюються щороку.
Як вказано вище, обгрунтовуючі матеріали, погоджені з відповідними науковими установами, були складені та з урахуванням таких матеріалів на 2008 та 2009 роки були затверджені ліміти на спеціальне користування природними ресурсами Лівадійського парку-пам'ятки загальнодержавного значення, якими передбачені певні умови щодо місцерозташування об'єктів торгівлі, площа та кількість торгівельних об'єктів. На 2010 рік такі ліміти не встановлені.
Однак, відповідач протягом травня 2008 року та до даного часу здійснює спеціальне користування вказаними природними ресурсами загальнодержавного значення з порушенням встановлених у 2008-2009 роках лімітів (спеціального дозволу), умов щодо площі торгівельного місця (замість ролєта площею 2х2 кв.м. користується ролєтом площею 2,5х2,15 кв.м., місцерозташування ролєта (замість знаходження на доріжці між куртинами 33 та 39, 40, ролєт знаходиться на куртині №40), у 2009 році без дозволу на спеціальне використання природних ресурсів парку-пам'ятки, без договору на розміщення торгової точки, а з 2010 року без встановлених лімітів, без дозвільних документів на користування природними ресурсами парку-пам'ятки, без договору на розміщення торгової точки.
А тому суд правомірно дійшов висновку, що позивач у 2009 не мав та не має відповідного дозволу на спеціальне користування природними ресурсами парку-пам'ятки "Лівадійський".
Дозвіл ради на здійснення торгівельної діяльності взагалі, не замінює обов'язку одержати дозвіл на користування природними ресурсами парку-пам'ятки загальнодержавного значення "Лівадійський" і наявності договору з адміністрацією парків на розміщення в парку торгової точки конкретного суб'кта підприємницької діяльності.
Посилання відповідача на те, що він встановив в 2008 році ролєт іншої конфігурації та розміру за погодженням з керівником Лівадійського парку, є неспроможним, так як законодавство України чітко встановлює порядок користування природними ресурсами, у тому числі загальнодержавного значення. Дозвіл керівника парку без наявності відповідного ліміту за науковим обґрунтуванням та дозволу Рескому АРК з охорони навколишнього природного середовища на спеціальне використання природних ресурсів на території Лівадійського парку-пам'ятки не є належним дозволом на користування природними ресурсами загальнодержавного значення.
З вказаних вище законодавчих актів слідує, що дозвіл на спеціальне користування природними ресурсами загальнодержавного значення надається щорічно, а тому факт наявності у 2008-2009 роках лімітів без одержання ФОП ОСОБА_1 певних дозволів не надає їй права на таке спеціальне користування природними ресурсами в 2009 році.
Судом встановлено, що відповідач користується природними ресурсами Лівадійського парку-пам'ятки в 2008-2009 роках і в данний час з порушенням умов наданого у 2008 році дозволу та у 2008-2009 роках-лімітів.
Посилання відповідача на відсутність у позивача зареєстрованого у встановленому порядку права користування земельною ділянкою, також є неспроможним, так як позивач звернувся з позовом про захист іншого цивільного права - права на забезпечення проведення державної політики у галузі збереження, охорони та використання територій парків-пам'яток, здійснення управління в галузі збереження, охорони та регулювання використання природних ресурсів у межах території Лівадійського парку-пам'ятки загальнодержавного значення, яке йому надано відповідно до його Статуту.
А тому питання щодо наявності у позивача права користування земельною ділянкою, значення для вирішення даного позову не має. Судова колегія зауважує, що питання реєстрації за позивачем права користування земельною ділянкою для обслуговування Лівадійського парку-пам'ятки (судове рішення) з вересня 2009 року знаходиться на примусовому виконанні, раніше для обслуговування Лівадійського парку надавалася земельна ділянка площею 35,9307 га, що підтверджує зареєстрований державний акт (а.с. 89-93 т. 1).
Щодо знесення ролєтів, що належать ОСОБА_4, ОСОБА_6 та є суміжними з ролєтом ОСОБА_1, ці питання окремо вирішені у судовому порядку по іншим господарським справам №2-6/4111-2009, №2-6/4113-2009 від 17.05.2010, які вступили в закону силу і зобов'язують знести споруди.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування не має.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2010 року у справі №2-17/3861-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді