79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.10.10 Справа № 2/95-64
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Краєвська М.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод", м. Ківерці, без номера та без дати (вхідний Львівського апеляційного господарського суду № 667 від 02.09.2010р.)
на рішення господарського суду Волинської області від 16.08.2010р.
у справі № 2/95-64(суддя Черняк Л.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод", м. Ківерці
до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області, м. Луцьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головного управління державного казначейства України у Волинській області, м. Луцьк
про визнання незаконними дії регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області та спонукання його до повернення коштів згідно договору купівлі-продажу № 528 від 19.09.2005р.
Представники:
від позивача: не з»явився.
від відповідача: Гриняк Л.Р.- представник.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- не з»явився.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.
Рішенням господарського суду Волинської області від 16.08.2010р. у справі №2/95-64 (суддя Черняк Л.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом України «Про державний бюджет України»визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків. Закон України «Про державний бюджет на 2005 рік»має вищу юридичну силу порівняно з іншими діючими нормативно-правовими актами, яким можуть вноситись зміни до них, призупиняти дію деяких статей нормативно-правових актів.В обґрунтування своїх пояснень про будівництво об'єкта незавершеного будівництва фарбувально-сушильного цеху за власні кошти підприємства, позивач доказів суду не надав, так як позивач користується цілісним майновим комплексом Ківерцівського механічного заводу на підставі договору оренди, а не володіє ним на праві власності, позовні вимоги є безпідставними з огляду на те, що відшкодування коштів державному підприємству, якщо фінансування об'єкта незавершеного будівництва здійснювалося за рахунок виключно власних коштів державного підприємства передбачено було пунктом 83 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації», а станом на 18.03.2005р. дію даного пункту (відшкодування коштів державному підприємству за приватизацію об'єкта незавершеного будівництва) було зупинено відповідно до п. 21 ст. 73 Закону «Про Державний бюджет на 2005р.». Згідно п. 75 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік»та деяких інших законодавчих актів України в редакції станом на 25.03.2005р. зазначений пункт взагалі виключено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивачем оскаржено його в апеляційному порядку, вважаючи рішення господарського суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наступним.
-господарським судом в порушення п.1,2,5 ст.267 ЦК України, ст.50 ГПК України не задоволено клопотання позивача про поновлення терміну позовної давності;
-ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»ніяким чином не зупинена дія Закону України «Про особливості приватизації об»єктів незавершеного будівництва», яка передбачає повернення коштів підприємству від приватизації ОНБ;
-господарський суд помилково покликається до п.21 ст.73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», заперечуючи право позивача на отримання коштів від приватизації ОНБ, оскільки такої в вказаному Законі не існує;
-господарським судом безпідставно не взято до уваги докази, а саме архівні дані, включно бухгалтерську документацію, яка свідчить про здійснення позивачем відповідного будівництва ОНБ за рахунок власних коштів;
-ст.15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар стає правонаступником прав та обов»язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу- також правонаступником прав та обов»язків підприємства;
-згідно копії витягу державного реєстру юридичних осіб, в розділі відомості про правонаступника значиться ТзОВ «Ківерцівський механічний завод», м.Ківерці, вул.Грушевського, 26, код.ЄДРПОУ 33980592.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечено вказуючи на наступне.
Доказом, підтверджуючим пропуск апелянтом строку позовної давності, а також те, що ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" в 2005 році було відомо, що ОНБ фарбувально-сушильний цех приватизовано є власні листи апелянта від 16.12.2005 № 216 та від 23.12.2005 № 221 за підписом Романюка Л.С., в яких товариство зазначає про те, що даний об'єкт уже приватизовано.Поклилання апелянта на те, що дані листи були написані Державним підприємством "Ківерцівський механічний завод", а ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" є іншою юридичною особою і тому товариству було невідомо про факт продажу ОНБ входить в суперечність з поясненнями скаржника, зазначених у поданій апеляційній скарзі, де сам апелянт стверджує про те, що ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Ківерцівський мехлечний завод". Згідно вимог п.97 «Методики оцінки майна», затвердженою постановою Кабміну від 10.12.2003р. №1891 для підтвердження фактів та джерел фінансування будівництва об»єкта незавершеного будівництва проводиться аудиторська перевірка даних бухгалтерського обліку.
Головним управлінням державного казначейства України у Волинській області, м. Луцьк у поданому відзиві на апеляційну скаргу вимоги останньої заперечено, вказуючи на наступне.
Згідно із вимогами пункту 21 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік" в редакції станом на 18.03.2005р. дію пункту 83 «Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки" зупинено, а в подальшому у відповідності до вимог п. 75 Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України" в редакції станом на 25.03.2005р. зазначений підпункт виключено. Закон України "Про особливості приватизації об'єкта незавершеного будівництва" вступив у дію до набрання чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", тому застосовувалися норми останнього закону по даті прийняття. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків. Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" має вищу юридичну силу порівняно з іншими діючими нормативно-правовими актами, вносячи зміни до них, призупиняючи дію деяких статей нормативно-правових актів. Крім того, апелянтом не надано жодного доказу у підтвердження того, що будівництво об'єкта незавершеного будівництва «Фарбувально-сушильного цеху»здійснилось за власні кошти підприємства.
Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, судом попереджено учасників судового процесу про те, що в разі неявки представників у судове засідання, справу буде розглянуто за наявними в ній матеріалами, позивачем та третьою особою не забезпечено явку в судове засідання свого представника, про причини неявки суд не повідомлено.
Враховуючи наведене, а також те, що явка всіх учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія суддів визначила можливим здійснити перевірку рішення господарського суду Волинської області за наявними у справі матеріалами без представників позивача та третьої особи.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою правову позицію, викладену відповідно у відзиві на апеляційну скаргу.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, заперечення на неї, взявши до уваги доводи представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається із листа за №248 від 08.09.2005 року до регвідділення ФДМУ у Волинській області ДП Ківерцівський мехзавод повідомляє, що дирекція заводу пропонує виділити з цілісного майнового комплексу ДП Ківерцівського мехзаводу фарбувально-сушильний цех (незавершене будівництво) та інженерно - побутовий корпус і здійснити їх приватизацію на основі діючого законодавства. Дана пропозиція доведена до відома працівників заводу, зазначено про те, що на зборах трудового колективу заперечень по цій пропозиції не було.
Між регвідділенням ФДМУ у Волинській області (продавець) та ТзОВ «Луцьк-Еко-Сервіс» (покупець) 19.09.2005р. укладено договір № 528 купівлі-продажу об»єкта незавершеного будівництва «Фарбувально-сушильного цеху»за адресою: м. Ківерці. вух. Грушевського, 26, відповідно до п.1.2 договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (а.с. 22).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 04.01.2010р. при проведенні інвентаризації орендованого майна стало відомо про те, що відповідач порушив його права, передбачені ст.22 Закону України «Про особливості приватизації об»єктів незавершеного будівництва», оскільки не врахував, що незавершене будівництво фарбувально-сушильного цеху було здійснено виключно за власні кошти підприємства і своєчасно не перерахував на рахунок Ківерцівського механічного заводу, правонаступником прав і обов»язків якого є ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»кошти, отримані ним від приватизації об»єкта незавершеного будівництва-фарбувально-сушильного цеху.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками скаржника з наступних підстав.
Державне підприємство Ківерцівський механічний завод реорганізовано через приєднання до ТзОВ «Ківерцівський механічний завод», у відповідності із ст. 107 ЦК України ТзОВ є правонаступником ДП «Ківерцівський механічний завод», за всіма його зобов'язаннями щодо всіх кредиторів і боржників.
Статут ТзОВ «Ківерцівський механічний завод», затверджено зборами учасників ТзОВ (протокол №1 від 26.12.2005р.), зареєстрований Ківерцівською райдержадміністрацією 12.01.2006р. Відповідно до п. 2.1 Статуту «Ківерцівський механічний завод»є товариством з обмеженою відповідальністю.
Двадцять сьомого березня 2007 року між регвідділенням ФДМУ у Волинській області та ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»укладено договір оренди цілісного майнового комплексу мехзаводу на п'ять років.
Згідно передавального акту від 07.08.2007 року, затвердженого в.о. начальника регвідділення ФДМ України у Волинській області 09.08.2007 року, всі активи, пасиви заводу переходять до товариства «Ківерцівський механічний завод».
Приватизацію Фарбувально-сушильного цеху (незавершеного будівництва) здійснювало регіональне відділення Фонду державного майна України у Волинській області.
Тобто, об'єкт незавершеного будівництва «Фарбувально-сушильного цеху»при приватизації не входив до статутного фонду товариства та залишався в державній власності.
Регіональне відділення в межах повноважень визначених Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412 та відповідно до Наказу Фонду державного майна України, Міністерства економіки України “Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі” від 19.05.1999 № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 року за № 414/3707, здійснює управління державним майном, у тому числі і об'єктом незавершеного будівництва “Фарбувально-сушильного цеху”. ДП “Ківерцівський механічний завод” було лише балансоутримувачем даного державного майна.
Серед Переліку нерухомого майна, що передавався у власність ТзОВ “Ківерцівський механічний завод” за передавальним актом від 07.08.2007 року, об'єкт незавершеного будівництва “ Фарбувально-сушильний цех” відсутній.
Вказане стверджує і сам скаржник покликаючись на акт інвентаризації незавершеного виробництва орендованого державного майна від 04.01.2010р., вказуючи на те, що незавершене будівництво фарбувально-сушильного цеху бувшого державного підприємства Ківерцівський механічний завод у відповідності з договором №528 від 19.09.2005р. продане регіональним відділенням Фонду державного майна України у Волинській області ТзОВ «Луцьк-Еко-Сервіс» за ціною 489308, 40 грн. в тому числі ПДВ 81551,40 грн.
Крім того, відповідно до вищевказаного передавального акту від 07.08.2007 року, у графі вилучений капітал розділу «Власний капітал»запис відсутній.
Поклилання апелянта на архівні дані, включно бухгалтерську документацію, як на доказ здійснення позивачем відповідного будівництва ОНБ за рахунок власних коштів, є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, так як із вказаної документації вбачається, що дослівно: «ассигнования из Госбюджета», тобто фінансування даного об'єкту могло використовувалось лише одне джерело, а саме фінансування об'єкту за рахунок централізованих державних капіталовкладень.
На час приватизації об'єкту та укладення оспорюваного договору, діяв Закон України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”. Норми зазначеного закону у питаннях приватизації об'єктів незавершеного будівництва мали спеціальний характер по відношенню до норм інших законів з питань приватизації.
Відповідно до п. 97 Методики оцінки майна затвердженої постановою КМУ від 10 грудня 2003р. N 1891, процедура оцінки об'єкту незавершеного будівництва для цілей його приватизації передбачає передачу балансоутримувачем державному органу приватизації бухгалтерської інформації щодо фактичних витрат на будівництво об'єкту незавершеного будівництва (включаючи інформацію про фактичні витрати на придбання матеріалів, виробів, конструкцій та устаткування, зазначених у пункті 96) за періодами їх здійснення із зазначенням джерел фінансування. Фактичні витрати на будівництво об'єкту незавершеного будівництва зазначаються наростаючим підсумком з розподілом їх за видами - будівельно-монтажні роботи (з урахуванням інших витрат), устаткування та інвентар.
Для підтвердження фактів та джерел фінансування будівництва об'єкту незавершеного будівництва проводиться аудиторська перевірка даних бухгалтерського обліку.
Згідно п.8 підпункту 5 Методики, з метою визначення вартості окремого індивідуально визначеного майна, об'єктів незавершеного будівництва та цілісних майнових комплексів, що підлягають приватизації, на підготовчому етапі здійснюється складення і подання підприємством (балансоутримувачем) до державного органу приватизації зведеного акта інвентаризації та передавального балансу за результатами інвентаризації на дату оцінки (щодо цілісних майнових комплексів), у разі прийняття, відповідного рішення державним органом приватизації - разом з висновками аудиторської перевірки фінансової звітності; акта обстеження будівельного майданчика згідно з додатком 8, інвентаризаційних описів згідно з додатками 9 і 10.
Оскільки при фінансуванні об'єкту незавершеного будівництва , а саме фарбуавльно-сушильного цеху використовувалось лише одне джерело, а саме фінансування об'єкту за рахунок централізованих державних капіталовкладень, що вбачається із архівних даних бухгалтерської документації та виходячи із даних передавального акту, то прийняття рішення про проведення аудиту органом приватизації було б недоцільним.
Матеріали справи свідчать про безпідставність покликань апелянта на те, що йому не було відомо про продаж фарбувально-сушильного цеху, так як дирекція заводу своїм листом від 08.09.2003р. №248 пропонувала виділити з ЦМК «Ківерцівський механічний завод»фарбувально-сушильний цех та інженерно-побутовий корпус і здійснити їх приватизацію на онові діючого законодавства, про наведене свідчать також листи позивача, які знаходяться в матеріалах справи, в яких ТзОВ зазначає про те, що даний об»єкт вже приватизовано (від 16.12.2005р. №216 та від 23.12.2005р. №221).
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Всупереч зазначеній статті, позивач належним чином не довів та не обґрунтував обставин на які покликається, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог.
На думку колегії суддів, в матеріалах справи відсутні обставини та не наведено доказів, які б підтверджували наявність у позивача права, про яке зазначається ним у позовній заяві та порушення такого права з боку відповідача з огляду на встановлене та те, що приписами п. 7.4 «Положення про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва», затвердженого наказом ФДМУ 11.09.2000р. №18/94, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.09.2000р. за №664/4885, (чинного на момент здійснення приватизації об»єкта незавершеного будівництва), кошти одержані від приватизації об»єктів незавершеного будівництва, розподіляються відповідно до Державної програми приватизації з урахуванням Закону України про Державний бюджет України.
Відшкодування коштів державному підприємству, якщо фінансування об»єкта незавершеного будівництва здійснювалось за рахунок виключно власних коштів підприємства передбачено п.83 державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації».
Згідно із вимогами п.21 ст.73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», в редакції станом на 18.03.2005р., дію підпункту 83 зупинено, а в подальшому у відповідності до вимог п.75 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України», в редакції чинній станом на 25.03.2005р., зазначений пункт виключено.
Відповідно до ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»встановлено, що кошти одержані від приватизації державного майна та інші надходження пов»язані з приватизацією та кредитуванням підпритємств, зараховуються до Державного бюджету в повному обсязі.
Тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення господарського суду Волинської області від 16.08.2010р. у справі № 2/95-64 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод", м. Ківерці - без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
3.Матеріали справи повернути в господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Краєвська М.В.