Справа №569/6057/24
Провадження №2/567/365/24
23 серпня 2024 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю представника позивача - адвоката Шевчука В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість згідно боргової розписки у розмірі 5000 доларів США.
Позов обґрунтовано тим, що 31.08.2019 року відповідач ОСОБА_2 отримав у нього у позику грошові кошти у розмірі 5000 доларів США для власних потреб, які зобов'язувався повернути, в підтвердження чого надав розписку, проте з моменту отримання позики до дня звернення до суду відповідач не здійснив жодного платежу з повернення позики. Заборгованість ОСОБА_2 становить 5000 доларів США, що складається із простроченої заборгованості за основною сумою боргу. Відповідач добровільно борг не погасив, що й спонукало позивача звернутися до суду, який просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість згідно боргової розписки від 31.08.2019 року у розмірі 5000 доларів США та судові витрати по справі.
Згідно ухвали суду від 04.06.2024 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та доводів, викладених у позовній заяві та просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/,правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно адресної довідки Острозької міської ради Рівненської області зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у позику грошові кошти у розмірі 5000 доларів США для власних потреб. На підтвердження отримання грошових коштів в борг відповідач ОСОБА_2 склав розписку.
Розписка від 31.08.2019 р. про отримання в борг грошових коштів в розмірі 5000 доларів США складена у письмовій формі, підписана відповідачем, та її дійсність останнім не оспорена.
Відповідач не виконав свого зобов'язання з повернення боргу.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.526,530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
З тексту розписки від 31.08.2019 року однозначно вбачається, що відповідач отримав від позивача кошти в борг в сумі 5000 доларів США, які зобов'язався повернути.
Відтак, факт отримання грошових коштів відповідачем за узгодженими сторонами істотних умов договору, підтверджується змістом розписки, яка складена відповідачем власноручно.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст.1049 ЦК України, позивач 16.02.2024 року звернувся до відповідача із письмовою вимогою про повернення раніше отриманих грошових коштів у розмірі 5000 доларів США у строк до 20.03.2024 року. Проте вказана вимога залишилась відповідачем не виконана.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконав умов укладеного із позивачем ОСОБА_1 договору позики, оформленого борговою розпискою, оскільки у визначений сторонами у договорі строк кошти не повернув, а відтак відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму основного боргу в розмірі 5 000 доларів США.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституція України не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Чинне законодавство не містить заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1 ст.1046 ЦК України, а також ч.1 ст.1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019р. у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц, від 23.10.2019р. у справі №723/304/16-ц.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка може бути спростована заінтересованими особами.
Наявність встановленої законом презумпції правомірності договору звільняє його сторони від обов'язку доведення його дійсності. Натомість на особу, яка заперечує цю презумпцію, покладається тягар її спростування.
Стаття 545 ЦК України містить положення про підтвердження виконання зобов'язання, яке має бути здійснене шляхом видачі кредитором боржникові на вимогу останнього розписки про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Так, згідно зі статтею 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Дійсність правочину відповідачем не оспорюється.
Факт підписання боргової розписки ОСОБА_2 , за умови відсутності належних та допустимих доказів на спростування цього факту, свідчить про досягнення сторонами згоди по зазначених у ній умовах, а також засвідчує отримання боржником від кредитора обумовленої цим договором суми грошових коштів.
З огляду на те, що відповідач не повернув позивачу суму боргу в розмірі обумовленому в розписці, оригінал якої міститься в матеріалах справи, а відтак право позивача підлягає судовому захисту.
Беручи до уваги встановлені судом обставини та з урахуванням вищевказаних правових позицій Великої Палати Верховного Суду, які відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України є обов'язковими до застосування, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основної суми боргу за договором позики від 31.08.2019 року у розмірі 5000 доларів США.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відтакз відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі1967,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 18, 81-82, 141, 263, 265, 268, 272-273, 279, 280-282,354-355 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою від 31.08.2019 р. у розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1967 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.08.2024 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.