Справа №567/1517/22
Провадження №2/567/62/24
29 серпня 2024 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Острог в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, -
В провадженні Острозького районного суду Рівненської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.
Ухвалою суду від 02.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадженнята призначено підготовче судове засідання. Витребувано від ТОВ "Захід Агро" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" оригінал договору оренди землі щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:003:0706, площею 0,2608 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області), зі всіма додатками, оригінал договору оренди землі щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:09:001:0353, площею 0,202 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області), зі всіма додатками.
Ухвалою суду від 07.02.2023 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» - адвоката Андросюка І.С. про витребування доказів. Витребувано з Управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 5624285300:09:001:0353 площею 0,202 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилась на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області), в тому числі відомості, які містяться в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оригінал договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:09:001:0353 площею 0,202 га, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).
Ухвалою суду від 02.03.2023 року за клопотанням представника позивача призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
13.09.2023 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи на адресу суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/118-23/5749-ПЧ від 28.08.2023 року.
Ухвалою суду від 15.09.2023 року провадження у справі було поновлено.
Ухвалою суду від 12.10.2023 року за клопотанням представника позивача призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
10.04.2024 року до суду надійшло повідомлення судового експерта №СЕ-19/118-24/1746-ПЧ від 29.03.2024 року про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи водночас повідомлено про повернення матеріалів справи у зв'язку зненаданням досліджуваного документу - договору оренди землі від 02.04.2020 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:09:001:0353.
Ухвалою суду від 19.04.2024 року провадження у справі було поновлено.
Позивач та його представник в підготовчі судові засідання, призначені на 17.05.2024 року, 14.06.2024 року, 11.07.2024 року та 29.08.2024 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про місце, день та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК у зв'язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотання про відкладення судового засідання від позивача та його представника до суду не надходило.
Також, суд враховує вимоги п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, згідно з яким суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, в силу ч.3 ст.131 ЦПК України суд визнає, що позивач та його представник не з'явилися до суду повторно без поважних причин.
В постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року (справа №310/12817/13, провадження №61-36375св18) суд прийшов до висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
З огляду на зазначене, вбачається, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань, повторно не з'явилися в судове засідання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вищевикладених обставин, суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки позивача щодо виконання ним свого обов'язку щодо явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності, вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Норми частини п'ятої статті 223, як і норми статті 257 ЦПК України є імперативними, тобто, за наявності підстав, визначених у частині першій статті 257 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний залишити позов без розгляду.
На це вказує використання законодавцем в зазначених нормах права словосполучень «суд залишає позовну заяву без розгляду», «суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду», тобто йдеться про обов'язкове залишення позовної заяви без розгляду, обов'язкове постановлення судом ухвали про залишення заяви без розгляду за наявності відповідних умов, а не віднесення цього питання до дискреційних повноважень суду.
Як зазначено в ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Так, згідно із ч.5 ст.223, п.3 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, чинний ЦПК України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
При цьому, закон жодним чином не пов'язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об'єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов'язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.
Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст.257 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.198 ЦПК України підготовче судове засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи, що розгляд справи без участі позивача не є можливим, а також зважаючи на розумні строки розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов необхідно залишити без розгляду, оскільки, позивач та його представник повторно не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
При цьому, суд зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду з такою заявою.
Слід зазначити, що що ухвалою суду від 02.12.2022 року було задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову у даній справі та заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5624285300:11:003:0706, площею 0,2608 га, 5624285300:09:001:0353, площею 0,202 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, якіа розташовані на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області), до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Захід Агро" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною 9 зазначеної статті визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки вбачаються підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками без розгляду, відтак й заходи забезпечення позову у даній справі слід скасувати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.200, 223, 257, 259, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу та його представнику право повторно звернутися до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Скасувати захід забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок з кадастровими номерами номерами 5624285300:11:003:0706, площею 0,2608 га, 5624285300:09:001:0353, площею 0,202 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.