79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.11.10 Справа № 01/119-38
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Мурської Х.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача -Лукіна О.М.
від відповідача (скаржник) -Олейник І.Ю.
Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія», вих.№124 від 07.10.2010 року
на рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2010 року (підписане 01.10.2010 року), суддя Якушева І.О.
по справі №01/119-38
за позовом Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи», м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія», м.Луцьк
про стягнення 23223,15 грн.
рішенням господарського суду Волинської області від 29.09.2010 року по справі №01/119-38 задоволено позов ЗАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», стягнено з ТзОВ «Директорія»на користь ЗАТ «Інформаційні комп'ютерні системи»8171,20 грн. -пені, 4462,46 грн. - процентів річних, 10589,49 грн. - інфляційних.
Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.173,174, 193, 223, 230, 232, 258, 260, 261, 267 ГК України, ст.ст.11, 599, 610, 612, 625 ЦК України, рішення господарського суду Волинської області від 27.05.2009 року по справі №01/49-38, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2009 року, яке відповідачем не виконано в повному обсязі, прийшов до висновку про задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Директорія»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2010 року по справі №01/119-38, вказуючи на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом безпідставно не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 27.09.2010 року та прийнято рішення за відсутності його представника, внаслідок чого відповідач не мав можливості подати суду доказів часткової сплати суми заборгованості в розмірі 70000 грн. платіжним дорученням №61 від 11.02.2010 року. Таким чином, скаржник звертає увагу на те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 28912,41 грн., а відтак нараховані пеня, інфляційні та 3% річних виходячи із суми боргу 98912,41 грн. є неправомірними.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просила оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта. Зокрема, зазначала, що у платіжному дорученні №61 від 11.02.2010 року на суму 70000 грн., на яке посилається відповідач, відсутнє посилання на сплату по договору №СЛц-0043 від 10.05.2007 року, а зазначено «за роботи зг. актів бн від 31.12.2009 року». Проте, у відповідача існує заборгованість перед позивачем по декількох договорах, по кожному з яких підписано акти, які датовано - 31.12.2009 року, а відтак вказані кошти зараховані в погашення заборгованості по інших договорах, а зазначене платіжне доручення не має відношення до даної справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено судом, рішенням господарського суду Волинської області від 27.05.2009 року по справі №01/49-38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2009 року, задоволено позов ЗАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», стягнено з ТзОВ «Директорія»на користь ЗАТ «Інформаційні комп'ютерні системи»103057,60 грн. -основної заборгованості по договору №СЛц-0043 від 10.05.2007 року, 4065,83 грн. -пені, 508,23 грн. - процентів річних за період з 13.01.2009 року по 13.03.2009 року, 4534 грн. -інфляційних, за період січень-лютий 2009 року.
На виконання вказаного рішення 27.05.2009 року видано наказ, а 11.11.2009 року Другим відділом ДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду від 27.05.2009 року по справі №01/49-38.
Відповідачем на виконання наказу від 27.05.2009 року, перераховано лише 4145,19 грн. - боргу, що підтверджується банківською випискою від 22.12.2009 року.
З урахуванням вказаної проплати несплаченим залишився боргу в сумі 98912,41 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті 103057,60 грн., присуджених до стягнення рішенням господарського суду Волинської області від 27.05.2009 року по справі №01/49-38 звернувся до суду з позовом про стягнення 23223,15 грн., з яких 8171,20 грн. -пені за період з 14.03.2009 року по 13.07.2009 року (з урахуванням клопотання позивача щодо уточнення періоду за який стягується пеня, арк. справи 40), 4462,46 грн. - процентів річних за період з 14.03.2009 року по 31.08.2010 року, 10589,49 грн. -інфляційних за період з березня 2009 року по липень 2010 року.
З огляду на наведене та враховуючи положення ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні.
Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.4 договору №СЛц-0043 від 10.05.2007 року передбачено право стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен календарний день прострочення у разі порушення строків оплати.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач просить стягнути з відповідача 8171,20 грн. -пені за період з 14.03.2009 року по 13.07.2009 року (з урахуванням клопотання позивача щодо уточнення періоду за який стягується пеня, арк. справи 40).
Суд задовольняючи позов щодо стягнення пені правомірно взяв до уваги наступне:
Згідно із п.2.2 договору №СЛц-0043 від 10.05.2007 року з врахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 18.07.2008 року, визначено порядок розрахунків, згідно якого відповідач здійснює попередню оплату -30% в розмірі 71299,80 грн. від загальної вартості обладнання та робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами договору; остаточну оплату в розмірі 166366,20 грн. -протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами документу про прийом-передачу обладнання та виконаних робіт.
Враховуючи те, що вказаний акт приймання-передачі підписано сторонами 31.12.2008 року, остаточний розрахунок за передане обладнання та виконані роботи відповідач мав здійснити не пізніше 12.01.2009 року. Проте, вказану оплату останнім не проведено, як зазначає позивач, відповідачем лише проведено попередню оплату.
Пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік. Статтями 260,261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права.
Враховуючи наведене, перебіг позовної давності для стягнення пені почався з 13.01.2009 року і закінчується 13.01.2010 року.
Судом відзначено, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення 8171,20 грн. -пені, так як позов про стягнення такої надіслано до суду - 09.09.2010 року, проте, відповідачем, відповідно до вимог п.3 ст.267 ЦК України, не заявлено про сплив позовної давності для стягнення 8171,20 грн. -пені.
Таким чином, стягнена з відповідача на користь позивача пеня є правомірною.
Щодо посилань відповідача на погашення частини основного боргу на суму 70000 грн. платіжним дорученням №61 від 11.02.2010 року, то таке не заслуговує на увагу суду, так як у вказаному платіжному дорученні відсутнє посилання на договір №СЛц-0043 від 10.05.2007 року, а зазначено «за роботи зг. актів бн від 31.12.2009 року». Крім того, як відзначено позивачем, у відповідача існує заборгованість перед позивачем по декількох договорах, по кожному з яких підписані акти від 31.12.2009 року, а кошти в сумі 70000 грн. зараховані в погашення заборгованості по інших договорах.
Не заслуговує на увагу суду зауваження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не відкладено розгляду справи за його клопотанням та прийнято рішення за відсутності представника відповідача, оскільки відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Поряд з цим, господарським судом відзначено, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а обставин, через які спір не може бути вирішений в судовому засіданні 29.09.2010 року відповідачем не наведено, необхідності участі представника в судовому засіданні не обґрунтовано.
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2010 року по справі №01/119-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Мурська Х.В.
Юрченко Я.О.