29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" жовтня 2010 р.Справа № 21/1648-10
За позовом Військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, як органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, для захисту інтересів Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького м. Хмельницький
до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький
про стягнення 37889,67 грн.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненрго" м. Хмельницький
Суддя
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 21.06.2010 року.
Від третьої особи: Сойко О.Й. - за довіреністю від 11.01.2010 року.
за участю від прокуратури: не з'явився.
В судовому засіданні 27.10.2010 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Військовий прокурор Хмельницького гарнізону звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, для захисту інтересів Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків по відшкодуванню витрат на централізоване опалення в сумі 37889,67 грн. відповідно до умов п. 5.10 договору оренди № 116/2002 від 03.07.2002 року.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили суд у позові відмовити. Звертали увагу на те, що згідно додатку № 5 до договору № 116/2002 оплата послуг за теплопостачання здійснюється відповідно до договору з Теплокомуненерго. Вказували на відсутність вказаного договору. Посилались на ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України як на пропущений строк позовної давності щодо стягнення за 2005-2007 роки.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
03.07.2002 року між Міністерством Оборони України в особі начальника Головного Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди № 116/2002 нерухомого військового майна розташованого в м. Хмельницькому гарнізоні за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлове приміщення цоколь 5-ти поверхового будинку готелю інв. № 24/266, площею 168,2 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому, з метою продовження строку оренди майна до 10.02.2010 року була укладена низька договорів: додаткова угода від 01.05.2004 року (пролонгація договору до 01.04.2005 року); додаткова угода від 01.04.2005 року (пролонгація договору до 20.03.2006 року); додаткова угода від 20.03.2006 року (пролонгація договору до 01.03.2007 року); додаткова угода від 01.03.2007 року (пролонгація договору до 10.02.2010 року).
На виконання умов п. 2.1 цього договору між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання - передачі орендованого майна. Згідно п. 5.10 договору понад оренду плату за нерухоме майно орендар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати на його утримання (додаток № 5). Згідно додатку № 5 "Розрахунок комунальних послуг та експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна" орендар зобов'язався сплачувати за теплопостачання по окремому договору укладеному з Теплокомуненерго.
Між позивачем та Міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" укладений договір на постачання теплової енергії. Згідно даного договору КЕВ м. Хмельницький зобов'язалось сплачувати за постачання теплової енергії до будівель, які перебувають на балансі КЕВ м. Хмельницький, зокрема до будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до даного договору площа будівлі, яка опалюється, становить 4820,10 кв.м.
Прокурор у позовній заяві вказував, що сплачуючи за постачання теплової енергії до будівлі, розташованої за адресою м. Хмельницький, вул. Ціолквоського, 19, КЕВ м. Хмельницький фактично сплачувало за опалення площі, яка перебуває у володінні відповідача, і який зобов'язався у відповідності до умов договору оренди нежитлового приміщення площею 168,2 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати на його утримання. Проте, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, що полягає у неукладанні договору на постачання теплової енергії та несплаті спожитих комунальних послуг. Протягом часу користування орендованим майном відповідач отримував послуги з теплопостачання, проте компенсацію за дані послуги не сплачував. 23.02.2010 року КЕВ м. Хмельницького направило ПП ОСОБА_1 вимогу сплатити заборгованість. Прокурор вказував, що на даний час заборгованість відповідача перед позивачем за теплопостачання склала 37889,67 грн. (за період з жовтня 2005 року по квітень 2010 року), у зв'язку із чим подано позов до суду.
Крім того, судом встановлено, що договір на теплопостачання по будинку АДРЕСА_1 укладено з КЕВ м. Хмельницького, договір між підприємцем та Міським комунальним підприємством "Хмельниьктеплокомуненерго" на постачання теплової енергії в приміщення, що по вул. АДРЕСА_1 не укладався (лист МКП "Хмеьницьктеплокомуненерго" від 14.09.2010 року № 1967/09).
Оцінюючи подані прокурором, позивачем, відповідачем та третьою особою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частина 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення збитків прокурором та позивачем не було дотримано вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України в частині необхідності надання суду доказів підтвердження отримання відповідачем послуг по теплопостачанню, їх обсягів та вартості.
Судом також береться до уваги, що окремий договір між відповідачем та Міським комунальним підприємством "Хмельниьктеплокомуненерго" на постачання теплової енергії в приміщення, що по вул. АДРЕСА_1 не укладався.
Договір оренди між позивачем та відповідачем був укладений 03.07.2002 року. В подальшому даний договір неодноразово був пролонгований (додаткова угода від 01.05.2004 року (пролонгація договору до 01.04.2005 року); додаткова угода від 01.04.2005 року (пролонгація договору до 20.03.2006 року); додаткова угода від 20.03.2006 року (пролонгація договору до 01.03.2007 року); додаткова угода від 01.03.2007 року (пролонгація договору до 10.02.2010 року)). Крім того, позивачем укладались окремі договори на постачання теплової енергії із Міським комунальним підприємством "Хмельниьктеплокомуненерго". Під час укладення вказаних угод позивачем не здійснювалась перевірка виконання відповідачем умов договору оренди від 03.07.2002 року. Позивач не звертався до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання умов договору оренди, не звертався із відповідними позовами до суду.
За таких обставин, суд вважає за необхідне у позові відмовити.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Суддя
Рішення оформлене та підписане 29.10.2010 року.
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу,
4 -ВПХГ,
5 - третій особі.