"28" жовтня 2010 р. Справа № 6/93/10
Миколаїв
За позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
До відповідачаПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України в особі Управління НБУ в Миколаївські області, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 14.
про Визнання кредитного договору удаваним правочином.
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_4
Від відповідачаРепченко Д.В.
Від третьої особиКотельникова Т.А., Котяш Н.В.
Предмет спору: Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати кредитний договір від 15.05.2007 року № 010/01-04/07-327 з урахуванням внесених Додатковим договором № 1 від 31.07.2007 року змін удаваним правочином. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на приховування сторонами при укладенні оскаржуваного кредитного договору в доларах США іншого правочину -кредитного договору в національній валюті України. Зазначені обставини позивач підтверджує банківською випискою по позичковому рахунку № НОМЕР_1 від 29.07.2010 року, за якою доларові кредитні кошти зараховувались відповідачем позивачу для подальшого продажу на міжбанківському валютному ринку та зарахування гривні на поточний рахунок позивача, а також безпосередньо кредитним договором.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що банк ніяким чином не розпоряджається коштами, які знаходяться на поточному рахунку клієнта, а продаж наданої в рамках кредитного договору іноземної валюти та перерахування її гривневого еквіваленту на поточний рахунок позивача здійснювалось за його заявами.
Третя особа на стороні відповідача з позовними вимогами не погодилась, вказуючи, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України, а тому оскаржуваний кредитний договір є дійсним.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, встановив.
15.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ПП ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 010/01-04/07-327, за умовами якого відповідачу було відкрито не відновлювальну кредитну лінію в розмірі 152 570,00 доларів США для розвитку бізнесу строком до15.05.2017 року зі сплатою 12,5% річних.
В подальшому умови договору кредитного договору були змінені шляхом укладення додаткового договору № 1 від 31.07.2007 року, згідно якого сторони погодили, що кредитний договір вважається укладеним в межах генерального кредитного договору, збільшено розмір кредитної лінії до 225 280 дол. США терміном до 15.05.2007 року зі сплатою 12,5 відсотків річних.
У відповідності до п. 5.1. кредитного договору за банком закріплений обов'язок відкрити позивачу позичковий рахунок № НОМЕР_1 та надавати з нього позивачу в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії.
Також за змістом цього пункту кредитного договору кредитні кошти надаються банком на підставі письмової заяви позивача шляхом їх перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 або для валютних кредитів шляхом їх перерахування на транзитний рахунок з метою конвертування на міжбанківському валютному ринку у іншу валюту з подальшим зарахуванням на поточний рахунок позивача НОМЕР_2.
Як свідчить наявна в матеріалах справи заява від 17.05.2007 року позивач звернувся до відповідача за наданням кредитних коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 згідно умов кредитного договору на суму 100 000,00 дол. США.(а.с. 29)
У відповідності до платіжного доручення від 17.05.2007 року (а.с. 30) відповідачем було перераховано позивачу 100 000,00 дол. США з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_2.
Як вбачається з поданої позивачем заяви від 17.05.2007 року (а.с.31) він звернувся до відповідача з клопотанням щодо продажу іноземної валюти в сумі 100 000,00 дол. США та доручив банку перерахувати гривневий еквівалент на поточний рахунок НОМЕР_2.
В подальшому позивач також звертався до відповідача із заявами щодо перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на транзитний рахунок з метою конвертування на міжбанківському валютному ринку в національну валюту з послідуючим зарахуванням гривні на поточний рахунок НОМЕР_2 відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується заявами від 22.05.2007 року на суму 10000,00 дол. США, від 09.07.2007 року на суму 30 000,00 дол. США, від 10.07.2007 року на суму 4 000,00 дол. США, від 12.07.2007 року на суму 4 000,00 дол. США, від 24.07.2007 року на суму 2500,00 дол. США, від 01.08.2007 року на суму 2000,00 дол. США, від 03.08.2007 року на суму 10 000,00 дол. США, від 06.08.2007 року на суму 3000,00 дол. США, від 07.08.2007 року на суму 30 000,00 дол. США, від 10.08.2007 року на суму 15 000,00 дол. США, від 13.08.2007 року на суму 17 248,00 дол. США. (а.с. 32-44)
Позивачем не заперечується факт виконання банком своїх обов'язків щодо надання кредитних коштів, проте наголошується на їх фактичному отриманні на поточний рахунок НОМЕР_2 саме в гривні в загальному розмірі 1 131 919,95 грн.
Вважаючи, що кредитний договір є удаваним, оскільки був вчинений з метою приховання іншого правочину -надання кредиту в національній валюті України, позивач звернувся до суду з позовом.
Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Під іншим правочином в розумінні ст. 235 ЦК України позивач розуміє укладення кредитного договору в гривні, а не в доларах США.
Проте таке трактування суд не приймає до уваги, як підставу для визнання оскаржуваного договору удаваним, оскільки валюта кредитування при укладенні кредитного договору не змінює виду цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Суддя
Повне рішення складено: «05»листопада 2010 року