Справа № 369/3839/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/487/2024
14 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Даньшиній І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням суддіВолчка А.Я.,-
встановив:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час шлюбу сторонами придбано спірну квартиру. Вкладені кошти у купівлю квартири були в рівних частинах.
Добровільно вирішити питання щодо поділу майна сторони не можуть.
У червні 2019 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про поділ майна подружжя.
Після зміни предмету позову ОСОБА_2 просив: поділити спільне сумісне майно колишнього подружжя; залишити у власності ОСОБА_2 92, 5 % квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 7, 5 % квартири АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з листопада 2015 року повертав позичені на придбання спірної квартири кошти виключно за власний рахунок.
Вказував, що за період спільного сумісного проживання сім'єю сторонами сплачено борг, який брали на придбання спірної квартири, лише у розмірі 83 773грн 17 коп., що становить 15% вартості цієї квартири.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено у повному обсязі.
Поділеноспільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :
залишеноу власності ОСОБА_2 92, 5 % квартири АДРЕСА_2 ;
визнаноза ОСОБА_1 право власності на 7, 5 % квартири АДРЕСА_2 .
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 231 грн 14 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду апеляційної скарги, призначеного на 17 квітня 2024 року на 11 год 30 хв.
Після відкладення розгляду апеляційної скарги на 01 травня 2024 року на 11 год 30 хв., від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на вказану дату.
04 червня 2024 року від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду апеляційної скарги, призначеного на 12 червня 2024 року на 11 год 55 хв.
В судове засідання, призначене на 14 серпня 2024 року, представник ОСОБА_2 не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. На адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Колегія суддів звертає увагу на неодноразові клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення судових засідань та відмовляє у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив із того, що за час спільного проживання сім'єю сторони повернули борг, який брали на придбання спірної квартири, в розмірі 15 % вартості цієї квартири. Відтак спільною сумісною власністю сторін є вказана частина квартири.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 червня 2005 року по 27 червня 2019 року.
За період шлюбу, 11 липня 2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 94 кв.м, житловою площею 67,3 кв.м.
ОСОБА_2 зазначав, що сторони не проживали разом сім'єю з листопада 2015 року.
Позивач за зустрічним позовом пояснював, що: 01 листопада 2011 року позичив у ОСОБА_3 290 000 грн 00 коп.; 07 листопада 2011 року взяв позику у ДП НАЕК «Енергоатом» в розмірі 270 000 грн 00 коп. на 189 місяців.
10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 позичені кошти, що підтверджується копією розписки.
ОСОБА_2 зазначав, що позичені на придбання спірної квартири кошти повертав виключно за власний рахунок, а також, що за період спільного сумісного проживання сім'єю сторонами повернуто ДП НАЕК «Енергоатом» позику в розмірі 83 773 грн 17 коп.
Залишок коштів в розмірі 186 226 грн 83 коп. сплачено та буде сплачено за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 Вказував, що 15% спірної квартири є спільною сумісною власністю сторін.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 зазначала, що спірна квартира є спільною власністю подружжя та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України уразі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ході розгляду справи сторони не спростовували презумпцію рівності часток подружжя.
Колегія суддів важає, що оскільки спірна квартира придбана під час перебування сторін у шлюбі, відтак є спільною сумісною власністю подружжя.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_2 вказував, що позичені на придбання спірної квартири кошти повертав виключно за власний рахунок.
Так, у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14 (провадження № 61-12957св19) зазначено: «спірне майно придбане за кредитні кошти, отримані подружжям за час шлюбу, відтак, право на це майно у рівних частках набули позивач і відповідач, при цьому боргові зобов'язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того, із ким із подружжя укладений кредитний договір. У зв'язку із зазначеним вище відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя .
Наявність боргів подружжя та виникнення зобов'язання в інтересах сім'ї
у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого за час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані в інтересах сім'ї, а саме на придбання цього майна.
Презумпція спільності права власності подружжя на це майно не спростована.»
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року за № 320/3072/18 зазначено: «При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Тобто, у подружжя, крім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержану за рахунок останніх квартиру, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Разом з тим, це не змінює статус спільності набутої під час шлюбу квартири за запозичені кошти, які були використані в інтересах сім'ї саме на придбання цього майна.
Суди дали належну оцінку доводам відповідача щодо внесення ним коштів в рахунок погашення кредитних зобов'язань та правильно виходили з того, що такі доводи, у даному випадку не мають правового значення, оскільки в розумінні вимог статті 57 СК України спірна квартира не є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2, а останній не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника.
При цьому, суди врахували, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту погашення зобов'язань за кредитним договором за особисті кошти. Зазначення у наданих відповідачем квитанціях про погашення кредиту за кредитним договором платником ОСОБА_2 не є достатньою підставою для висновку, що внесені грошові кошти є особистою власністю останнього, оскільки саме зазначений як позичальник договором. Зі змісту наданих відповідачем документів, не вбачається, ким із подружжя, за який період та в якому розмірі вносились кошти на погашення кредиту.»
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутись до суду із вимогами до ОСОБА_1 щодо повернення сплачених ним після розірвання шлюбу коштів (позичених на придбання спірної квартири).
Відтак, вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме: поділити спільне сумісне майно колишнього подружжя; у порядку поділу спільного сумісного майна залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частину спірної квартири та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що наявність боргів подружжя не змінює статусу спільності набутого за час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані на придбання цього майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 26 вересня 2023 року ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі та часткового задоволення зустрічних позовних вимог.
У порядку розподілу судових витрат за подання позовної заяви: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 000 грн 00 коп.; з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 287 грн 10 коп.
У порядку розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11 970 грн 00 коп
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити у повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Поділити спільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 37043238; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 37043238.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 000 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 287 грн 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 970 грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 27 серпня 2024 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко