Справа № 344/13564/24
Провадження № 3/344/5151/24
26 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Ковалюк І.П., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №611727 від 16.07.2024, 16 липня 2024 близько 17 год 42 хв в м. Івано-Франківську по вул. Г.Мазепи, 164, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Lexus RX 350» н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законодавством порядку, водій, у встановленому законом порядку, відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , якому роз'яснено вимоги ст. 268 КУпАП, своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні не визнав. Вказав, що 16.07.2024 року справді перебував по вул. Мазепи, із своїми друзями Стефанюк. Однак, керування транспортним засобом він не здійснював, був пасажиром. Коли водій ОСОБА_2 припаркувала авто і вибігла в магазин, її чоловік попросив його зробити налаштування комп'ютера і магнітоли, тоді він присів на водійське сидіння. Автомобілем не керував і наміру керувати автомобілем в подальшому не мав. Працівникам поліції про те, що він не водій вказували зразу, однак до уваги це прийнято не було. Надав письмове клопотання про закриття провадження у справі.
Свідок ОСОБА_3 вказав, що того дня його автомобілем «Lexus RX 350» н.з. НОМЕР_1 керувала його дружина ОСОБА_2 . Вона припаркувалася, не виключивши двигун та побігла в магазин. В той час він попросив свого знайомого ОСОБА_1 налаштувати системи та магнітоли, оскільки в нього такий ж автомобіль. Він не звернув уваги, що дружина припаркувалася з порушенням ПДР. В той час коли ОСОБА_1 здійснював налаштування, присівши на місце водія, так як в той момент він сидів на передньому пасажирському, під'їхав автомобіль патрульної поліції та вказав, на порушення правил паркування. Він вказував працівника поліції, що ОСОБА_1 не керував автомобілем до моменту його паркування і в подальшому наміру здійснювати рух не мав. Однак, їхні покази до уваги взяті не були.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, вважаю зазначити наступне.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254 КУпАП.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
З долученого відео не вбачається, що ОСОБА_1 виконував функції водія.
З огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозицію ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали справи та долучені до протоколу докази не містять відомостей, які б об'єктивно підтверджували факт керування ним транспортним засобом, та факту того, що він як водій відмовився від проходження огляду.
В той же час, відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до приписів ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт перебування правопорушника ОСОБА_1 за кермом автомобіля та власне керування цим транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
За змістом ст. 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд зобов'язаний встановити ряд обставин: чи було вчинене адміністративне правопорушення, винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробков проти України» № 39598/03, від 21 липня 2011 року, п. 65), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » (справа «Ireland v.the UnitedKingdom», Series A заява № 25, від 18 січня 1978 року, п. 161).
Судом наголошується, що стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за, чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно з ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При матеріалах справи, відсутні фактичні дані на спростування доводів правопорушника ОСОБА_1 , а при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було долучено будь яких інших доказів вчинення останнім адміністративного правопорушення, а відтак вважаю, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, відповідно наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та він суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок має суб'єктивний характер та не відповідає вимогам щодо його допустимості та достатності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд упродовж десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Іванна КОВАЛЮК