Єдиний унікальний номер 205/9300/24
1-кс/205/920/24
Іменем України
27 серпня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 розглянувши клопотання ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_4 потерпілим по кримінальному провадженню № 12024046690000380 від 06.07.2024 року у порядку ч. 1,2,7 ст. 55, 128 у відповідності п. 1, 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, ч. 1 ст. 175, 177, 263 ЦПК України -,
В провадження Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_4 потерпілим по кримінальному провадженню № 12024046690000380 від 06.07.2024 року у порядку ч. 1,2,7 ст. 55, 128 у відповідності п. 1, 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, ч. 1 ст. 175, 177, 263 ЦПК України.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 посилається на те, що на його клопотання від 09.07.2024року за номером реєстрації К-83 про визнання ОСОБА_4 потерпілим у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженню за № 12024046690000380 від 06.07.2024року була внесена Постановою від 11.07.2024року за реєстрації № 43-3/К-83 про відмову у визнанні потерпілим. До клопотання була додана Заява від 05.07.2024року про залучення ОСОБА_4 до відкритого кримінального провадження, як потерпілого згідно поданої заяви від 05.07.2024року про ознаки кримінального у порядку ч.1, 2 і 7 ст.55 КПК України. Постанова про відмову у визнанні потерпілим від 11.07.2024р оку має ознаки перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам потерпілим від кримінального правопорушення, а також заявленим завданням державних гарантій у кримінальному провадженні, громадським інтересам спотворюючи уяву суспільства про право охорони органи. Клопотання було подане у другій частині дня 09.07.2024року, а постанова вже була складана у першій половині 11.07.2024 року. У постанові є посилання про опитування винної особи у якості свідка. За умовами ч.9 ст.135 КПК України, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. Отже, на мою думку, винна особа не викликалася для допиту у якості свідка, а тому мотивація викладена у Постанові від 11.07.2024року, була переписана з Постанови від 18.04.2024року про закриття кримінального провадження № 12023046690000807 від 22.12.2023року. Ним , на ім'я начальника відцілення поліції № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровської області підполковника поліції ОСОБА_5 , протягом трьох днів надавалася про ознаки кримінального правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією ч.3 ст. 190 України. Тільки після звернення на гарячу лінію національної поліції України за № 0-800-50- (Реєстраційний № 995347 від 05.07.24року) та звернення на номер телефону «102», уповноважена особа ВП №3 прийняла у нього заяву про ознаки кримінального правопорушення 05.07.2024 року. Заяву про кримінальне правопорушення приймав старший слідчий ОСОБА_6 , яка склала протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення. Був опитаний, як заявник. Старший слідчий ОСОБА_7 відмовила йому у наданні пам'ятки потерпілого посилаючись, що його статус потерпілого визначений у кримінальному провадженні. Слідчий не враховує, що попередня правова кваліфікація ч.3 ст.190 України, це вже стаття потерпілого від злочину. Пропозиція про надання йому пам'ятки потерпілого була відхилена. Старший слідчий ОСОБА_6 посилалася в ст.55 КПК України, стверджуючи, що, як потерпілий буду визначений у кримінальному провадженні. Посилання на ч.2 ст.55 КПК України, що права і обов'язки потерпілого виникли у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або про залучення її до провадження як потерпілого. Йому , як постраждалому від кримінальних правопорушень групи осіб, на протязі квітня 2022 року до тепер липня 2024 року відома моральна і матеріальна шкода зав винними особами йому та його родині у питанні оренди з правом викупу земельних ділянок. Слідчі дії дізнавача, прокурора, з участю його у статусі потерпілого, як обвинуваченої сторони може бути ефективними і застережливі від хибних процесуальних актів. Постанова від 11.07.2024 про відмову у визнанні мене потерпілим більш має ознаки перевищення влади або служб повноважень працівником правоохоронного органу, чим заборону ОСОБА_4 потерпілим. В заяві про кримінальне правопорушення приведена аргументація чому саме потерпілими визначена попередня правова кваліфікація скоєного злочину по відношені потерпілих. Заявлена потерпілими правова кваліфікація має свою об'єктивну сторону ознак нетяжкого злочину, як шахрайство, а не кримінального проступку, як то визначає дізнавач.
На думку ОСОБА_4 , вище приведені обставини свідчать про те, що у дізнавача і прокурора не було підстав відмови не визнання ОСОБА_4 потерпілим у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12024046690000380 від 06.07.2024 року.
В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав клопотання, просив задовольнити за обставин викладених у клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї матеріали досудового розслідування, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, ч.1 статті 303 КПК України встановлено які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені на досудовому провадженні і зокрема: рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Згідно зі ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Слідчим суддею встановлено, що 06.07.2024 року СД ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12024046690000380, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
В своєму клопотанні ОСОБА_4 просить визнати ОСОБА_4 потерпілим у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12024046690000380 від 06.07.2024 року. Зобов'язати уповноважених осіб СД ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надати ОСОБА_4 пам'ятку потерпілого та пояснити йому права та обов'язки потерпілого у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12024046690000380 від 06.07.2024 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання. Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.
Згідно ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Питання щодо зобов'язання дізнавача вирішити питання про залучення заявника як потерпілої особи, відноситься до дискреційних повноважень дізнавача.
Стаття 307 КПК України не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати дізнавача прийняти певне рішення під час досудового розслідування, і рішення зобов'язати дізнавача визнати заявника потерпілим не входить до кола повноважень слідчого судді. Слідчий суддя не може приймати рішення, які віднесені до компетенції органу досудового розслідування або прокурора, тобто перебирати на себе функції інших учасників кримінального провадження, оскільки таким чином слідчий суддя втрутиться у сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення.
Слідчий суддя в кримінальному провадженні здійснює функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів людини.
Так як, ОСОБА_4 не набув статусу потерпілого у кримінальному № 12024046690000380 від 06.07.2024 року, клопотання в частині зобов'язання дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки як потерпілого задоволенню не підлягає.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку що клопотання ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_4 потерпілим по кримінальному провадженню № 12024046690000380 від 06.07.2024 року у порядку ч. 1,2,7 ст. 55, 128 у відповідності п. 1, 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, ч. 1 ст. 175, 177, 263 ЦПК України задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_4 потерпілим по кримінальному провадженню № 12024046690000380 від 06.07.2024 року у порядку ч. 1,2,7 ст. 55, 128 у відповідності п. 1, 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, ч. 1 ст. 175, 177, 263 ЦПК України - відмовити.
Відповідно до ст. ст. 307, 309 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя ОСОБА_1