Іменем України
21 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/282/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ"
код ЄДРПОУ 43965848, вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне
підприємство"
код ЄДРПОУ 00957100, вул. Привокзальна, буд.14, м. Семенівка, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, 15400; sem25@i.ua
про стягнення 979 989,92 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Кулик Н.Д.,
від відповідача: Матвійчук А.С.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" подано позов до Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 1 116 523,92 грн, з яких 730 657,20 грн основного боргу, 23 709,69 грн 3% річних, 34 098,35 грн інфляційних та 328 058,68 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100591-22 від 12.09.2022 та додаткових угод до нього в частині оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою суду від 29.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2024 о 09:40 год. Також даною ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
17.04.2024, у встановлений судом строк, до суду від відповідача надійшов відзив на позов, який прийнято судом до розгляду.
У підготовче засідання 25.04.2024 прибули повноважні представники сторін.
Суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 23.05.2024 на 11:30.
06.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, що сформована в Електронному суді 03.05.2024, у якій позивач також просив суд поновити пропущений процесуальний строк на її подання.
23.05.2024 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 979 989,92 грн боргу, з яких 730 657,20 грн основного боргу, 28 081,65 грн 3% річних, 41 769,63 грн інфляційних втрат та 179 481,44 грн пені.
У підготовче засідання 23.05.2024 прибули повноважні представники сторін.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд задовольнив клопотання позивача, визнав поважними причини пропуску строку на подання відповіді на відзив, поновив строк для подання відповіді на відзив до 03.05.2024.
Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Суд відклав розгляд заяви позивача про уточнення позовних вимог.
Суд постановив протокольну ухвалу відкладення підготовчого засідання на 10.06.2024 на 09:00.
29.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення переплаченої суми судового збору.
05.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява від 04.06.2024, у якій просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних до 5% з 249 332,72грн до 12 466,64грн.
У підготовче засідання 10.06.2024 прибули повноважні представники сторін.
Проаналізувавши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд розцінив її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає зменшення розміру позовних вимог, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка задоволена судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 979 989,92 грн боргу, з яких 730 657,20 грн основного боргу, 28 081,65 грн 3% річних, 41 769,63 грн інфляційних втрат та 179 481,44 грн пені.
Суд прийняв до розгляду клопотання позивача про повернення переплаченої суми судового збору заяву та заяву відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних до 5% з 249 332,72грн до 12 466,64грн.
Відповідач подав клопотання про долучення документів. яке задоволено судом.
Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.07.2024 на 09:00.
У судове засідання 31.07.2024 прибули повноважні представники сторін.
Суд перейшов до розгляду справи по суті.
Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 21.08.2024 на 11:00.
У судове засідання 21.08.2024 прибули повноважні представники сторін.
Суд продовжив розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 21.08.2024 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши подані докази, вислухавши пояснення сторін господарський суд встановив наступне.
12.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (далі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Семенівське хлібоприймальне підприємство» (далі - Споживач) було укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-100591-22 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. п. 1.4. Договору постачальник зобов'язується передати в власність споживачу в 2022 році природний газ (далі газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, визначених Договором.
Річний плановий обсяг постачання газу до 110 000 куб. м.
Планові обсяги постачання газу по місяцях визначені в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Передача за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 2.5.1. - п. 2.5.4. Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", Про електронні документи та електронний документообіг та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання- передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або неподання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Пунктами 4.1., 4.2., 4.4. сторони погодили, що розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць.
Оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами Договору та чинним законодавством України (п. 6.1. Договору).
Згідно з п. 6.2.1. Договору у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Сторони домовились, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю в 3 роки (п. 10.12. Договору).
В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод: ДУ№1 від 30.09.2022, ДУ№2 від 31.10.2022, ДУ№3 від 28.11.2022, ДУ №4 від 26.12.2022, ДУ №5 від 27.12.2022.
Додатковою угодою №5 від 27.12.2022 сторони узгодили зміну ціни на газ за Договором, починаючи з 01.01.2023 - 29,46389120 грн (без ПДВ 24,41666667 грн).
Додатком 1 до Договору Сторони погодили планові обсяги постачання газу у 2022 році, починаючи з вересня 2022 року, а саме: вересень - 10 000 куб.м., жовтень - 60 000 куб.м., листопад - 40 000 куб.м., грудень - 37 000 куб.м. (ДУ№3 від 28.11.2022).
Додатковою угодою №4 Сторони узгодили планові обсяги постачання газу у 2023 році по місяцях, починаючи з січня 2023 року. Січень 2023 року - 20 000 куб.м.
У Додатку 2 до Договору Сторони погодили точку комерційного обліку - Чернігівська обл., Семенівський район, місто Семенівна, вулиця Привокзальна, 14, ЕІС-код точки комерційного обліку 56ХО00000QL2S00W.
Позивач свої зобов'язання щодо постачання природного газу виконав, що підтверджується підписаними Споживачем актами приймання-передачі природного газу: №ТГ382094183 від 31.10.2022 на суму 88 076,93грн; №ТГ382120730 від 30.11.2022 на суму 452 213,98грн; №ТГ382142270 від 31.12.2022 на суму 1 114 454,99грн; №ТГ383014111 від 31.01.2023 на суму 1 775 911,30грн (всього на суму 3 430 657,20грн) та витягами з платформи Оператора ГТС про обсяги спожитого природного газу.
Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений природний газ: 18.10.2022 - 200 000,00грн, 30.11.2022 - 400 000,00грн, 600 000,00 грн, 500 000,00 грн, 31.01.2023 - 1 000 000,00 грн, що в загальній сумі становить 2 700 000,00 грн, про що свідчить виписка по рахунку ПрАТ «Семенівське ХПП».
Як зазначає позивач, станом на 11.01.2023 після розрахунку за спожитий газ за грудень 2022 року у Споживача залишилась на рахунку переплата в сумі 45 254,10 грн. За спожитий природний газ за січень 2023 року Споживач повинен внести оплату до 10.02.2023 включно.
Згідно з розрахунком позивача станом на 11.02.2023 сума боргу становить 730 657,20 грн (1 775 911,30 - 1 045 254,10 (1 000 000+45 254,10)).
Окрім того, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2023 по справі №927/406/23 залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024, за позовом ПрАТ «СЕМЕНІВСЬКЕ ХПП» до АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» про визнання недійсним та скасування рішення, встановлено правомірність донарахування споживачу - ПрАТ «Семенівське ХПП» 19204,9м куб за період з 07 год. 00 хв 01.01.2023 по 12 год. 00 хв. 04.01.2023 виходячи з номінальної потужності неопломбованого газоспоживчого обладнання.
14.04.2023 ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» направляло на адресу ПрАТ «Семенівське ХПП» лист №200-Сл-5914-0423 з вимогою добровільно сплатити заборгованість.
Відповідач заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних за період з 11.02.2023 по 23.05.2024 у сумі 28 081,65грн та інфляційні втрати за період з лютого 2023 року по квітень 2024 року у сумі 41 769,63грн, а також пеню за період з 11.02.2023 по 10.08.2023 у сумі 179 481,44грн, нараховану на підставі п. 6.2.1. Договору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву погоджується, що заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ по договору №41АР200-100591-22 від 12.09.2022 становить 730 657,20грн. Зазначає, що позивачем під час розрахунку пені не враховано положення ст. 232 ГК України; на думку відповідача, позивач мав право заявити про стягнення пені у сумі 180 362,23грн. Також відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних до 5% з 249 332,72грн до 12 466,64грн. У разі задоволення позову - відстрочити виконання судового рішення на рік з дня його ухвалення.
В обґрунтування заперечень відповідач посилається на наступне. 24.02.2022 указом Президента України введено воєнний стан на території України. ПрАТ «Семенівське ХПП» здійснює свою діяльність на території Семенівської міської територіальної громади Новогород-Сіверського району Чернігівської області, яка є прилеглою до державного кордону з російською федерацією та загальновідомим є факт того, що м. Семенівка Чернігівської області постійно піддається обстрілам з боку російської федерації, що сильно ускладнює роботу підприємства. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 в період з 24.02.2022 по 03.04.2022 вся територія Новогород-Сіверського району Чернігівської області перебувала в окупації російськими військами, а з 22.06.2022 по теперішній час Семенівська міська територіальна громада визнана територією можливих бойових дій. Внаслідок руйнувань та пошкоджень, спричинених бойовими діями російських військових, ПрАТ «Семенівське ХПП» було позбавлено можливості надавати послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції в обсягах, які існували до збройної агресії російської федерації проти України. Господарська діяльність Відповідача (зберігання сільськогосподарської продукції) на пряму залежить від підприємств, які займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції на території Семенівської міської територіальної громади, припинення діяльності останніх через постійні обстріли з боку російської федерації та заміновані поля спричинили зменшення виробничого потенціалу ПрАТ «Семенівське ХПП», що відобразилось на зменшенні прибутку.
Відповідач зазначає, що прострочення виконання зобов'язання із сплати за поставлений газ виникло через скрутне фінансове становище, спричинене військовою агресією російської федерації проти України та зменшення вирощування підприємствами-контрагентами сільськогосподарської продукції, зберіганням якої займається ПрАТ «Семенівське ХПП».
На думку відповідача, підприємство наразі господарську діяльність здійснює обмежено, перебуває у скрутному фінансовому становищі, порушення зобов'язання виникло не з його вини та не потягло за собою збитки для Позивача, а заявлені до стягнення санкції є надмірними порівняно з загальною сумою заборгованості та становлять для відповідача непомірний тягар.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що на момент укладання спірного договору вже було введено воєнний стан; умовами договору передбачено у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості газу, сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору; відповідач не звертався до позивача з заявою про укладення графіку погашення заборгованості; ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», враховуючи воєнний стан, при укладанні додаткових угод до договору зменшував ціну на газ. На думку позивача, відповідачем по справі не надано належних доказів, які б свідчили про його належну поведінку, яка була направлена на погашення заборгованості; відсутні підстави для зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних. Також позивач вважає безпідставною та передчасною заяву відповідача про відстрочення виконання рішення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.
Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Статтею 193 ГК України та статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 1 статті 612 Ц України).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами, підтверджений факт укладення сторонами Договору № 41АР200-100591-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 12.09.2022 з додатками та додатковими угодами до нього.
Судом встановлений факт поставки позивачем та отримання відповідачем природного газу за період з 01.10.2022 по 31.01.2023 на загальну суму 3 430 657,20грн, згідно з Актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами.
Відповідач, у визначений Договором строк оплату за поставлений газ здійснив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у 730 657,20 грн (заявлена позивачем до стягнення).
Щодо обсягу спожитого за період з 01.10.2022 по 31.01.2023 природного газу та наявності простроченої заборгованості у сумі 730 657,20 грн відповідач заперечень не надав, позовних вимог не спростував.
З урахуванням викладеного вимога про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 730 657,20 грн є обґрунтованою, підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних за період з 11.02.2023 по 23.05.2024 у сумі 28 081,65грн та інфляційні втрати за період з лютого 2023 року по квітень 2024 року у сумі 41 769,63грн, за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості спожитого природного газу.
Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу. Прострочення виконання відповідачем зобов'язань виникло з 11.02.2023.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про правомірне їх нарахування у сумі 28 081,65грн та у сумі 41 769,63грн відповідно за вказані періоди.
Позивачем, на підставі п. 6.2.1. Договору, заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 11.02.2023 по 10.08.2023 у сумі 179 481,44грн.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надане сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про правомірне її нарахування у сумі 179 481,44грн за вказаний період.
Водночас, відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних до 5% з 249 332,72грн до 12 466,64грн.
Аргументуючи вказану вимогу відповідач посилається на те, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан. ПрАТ «Семенівське ХПП» здійснює свою діяльність на території Семенівської міської територіальної громади Новогород-Сіверського району Чернігівської області, яка є прилеглою до державного кордону з російською федерацією та загальновідомим є факт того, що м. Семенівка Чернігівської області постійно піддається обстрілам з боку російської федерації, що сильно ускладнює роботу підприємства. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 в період з 24.02.2022 по 03.04.2022 вся територія Новогород-Сіверського району Чернігівської області перебувала в окупації російськими військами, а з 22.06.2022 по теперішній час Семенівська міська територіальна громада визнана територією можливих бойових дій. Внаслідок руйнувань та пошкоджень, спричинених бойовими діями російських військових, про що надано акт комісійного обстеження об'єкта від 23.05.2023, ПрАТ «Семенівське ХПП» було позбавлено можливості надавати послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції в обсягах, які існували до збройної агресії російської федерації проти України. Господарська діяльність Відповідача (зберігання сільськогосподарської продукції) на пряму залежить від підприємств, які займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції на території Семенівської міської територіальної громади, припинення діяльності останніх через постійні обстріли з боку російської федерації та заміновані поля спричинили зменшення виробничого потенціалу ПрАТ «Семенівське ХПП», що відобразилось на зменшенні прибутку. Відповідачем надано фінансову звітність ПрАТ «Семенівське ХПП» за 2021-2023 роки на підтвердження зниження прибутку відповідача.
Відповідач зазначає, що прострочення виконання зобов'язання із сплати за поставлений газ виникло через скрутне фінансове становище, спричинене військовою агресією російської федерації проти України та зменшення вирощування підприємствами-контрагентами сільськогосподарської продукції, зберіганням якої займається ПрАТ «Семенівське ХПП».
На думку відповідача, підприємство наразі господарську діяльність здійснює обмежено, перебуває у скрутному фінансовому становищі, порушення зобов'язання виникло не з його вини та не потягло за собою збитки для Позивача, а заявлені до стягнення санкції є надмірними порівняно з загальною сумою заборгованості та становлять для відповідача непомірний тягар.
Надавши належну юридичну оцінку доводам відповідача в цій частині, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 26.03.2019 у справі № 913/284/18,від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Дослідивши доводи відповідача та обставини справи, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги те, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем, а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків, або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами через несвоєчасність оплати відповідачем вартості поставленого газу, або погіршення свого матеріального стану саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, аргументи відповідача щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, що в сукупності свідчить про можливість зменшення розміру пені до 50% від суми, що визначена судом як така, що підлягає задоволенню у відповідній частині, адже у такому випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а також не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.
Водночас суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує можливі негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
При цьому суд зазначає, що сплата інфляційних нарахувань та 3% річних, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18.
Отже, 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутні підстави застосовувати положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру заявлених вимог в цій частині.
Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 979 989,92грн, з якої 730 657,20грн основного боргу, 28 081,65грн 3% річних, 41 769,63грн інфляційних втрат, 89 740,72грн пені. У стягненні 89 740,72грн пені слід відмовити в зв'язку зі зменшенням її розміру судом.
Відповідно до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.
За таких обставин, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору у сумі 14 699,85грн.
Щодо клопотання позивача про повернення переплаченої суми судового збору, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем за подання даного позову до суду сплачено судовий збір у сумі 16 747,86грн згідно з квитанцією від 11.03.2024.
За змістом п.1 ч.1. ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Враховуючи зменшення розміру позовних вимог до 979 989,92 грн, позивач повинен був сплати судовий збір у сумі 14 699,85грн.
Отже, позивачем переплачено судовий збір на суму 2 048,01грн.
За таких обставин, з урахуванням клопотання позивача, сума судового збору у розмірі 2 048,01грн слід повернути позивачу з державного бюджету.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на рік, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідач в обґрунтування свого клопотання посилається на відсутність у позивача збитків; скрутне матеріальне становище товариства, спричинене військовою агресією російської федерації проти України,- постійні обстріли територій та земель, на яких здійснює господарську діяльність ПрАТ «Семенівське ХПП», що перешкоджають провадити підприємницьку діяльність в звичних обсягах. На думку відповідача, одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до погіршення фінансового становища товариства, зупинки фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Семенівське ХПП» та подальшого його банкрутства у зв'язку з неплатоспроможністю.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті б Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Тобто, суд звертає увагу відповідача на те, що відстрочення виконання судового рішення на рік фактично призводить до порушення балансу інтересів сторін та повагу до власності.
Крім того, з приводу обставин, які зазначені у клопотанні, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд також відзначає, що у зв'язку із тим, що 24.02.2022 введено воєнний стан на території України, дія якого неодноразово продовжувалась Урядом, у скрутному становищі перебувають практично всі суб'єкти господарювання на території України.
Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності обставин, що є підставою для відстрочення виконання рішення суду.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення по справі.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Заяву Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та річних до 5% (до 12 466,64грн) задовольнити частково, зменшивши розмір пені до 50% (до 89 740,72грн).
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Семенівське хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 00957100, вул. Привокзальна, буд.14, м. Семенівка, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, 15400; sem25@i.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (код ЄДРПОУ 43965848, вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010) 730 657,20грн основного боргу, 28 081,65грн 3% річних, 41 769,63грн інфляційних втрат, 89 740,72грн пені та 14 699,85грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.У решті позовних вимог відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (код ЄДРПОУ 43965848, вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010) 2 048,01грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 11.03.20243, примірник якої знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області №927/282/24.
6. Відмовити Приватному акціонерному товариству "Семенівське хлібоприймальне підприємство" у відстроченні виконання рішення.
Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/
Повне рішення виготовлено 28.08.2024.
Суддя В.В. Моцьор