Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/532/24
Провадження № 2/542/249/24
26 серпня 2024 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області
в складі головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права спільної часткової власності, виділ в натурі в самостійний об'єкт нерухомого майна у приватну власність, визнання права власності, суд -
Позивач ОСОБА_1 19.03.2024 року звернулася до суду з позовною заявою про припинення права спільної часткової власності, виділ в натурі в самостійний об'єкт нерухомого майна у приватну власність, визнання права власності, посилалась на наступні обставини.
Вона, ОСОБА_1 , є власником 3/5 частини житлового будинку з господарськими побудовами, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Вказує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 366816007 від 21 лютого 2024 року за відповідачем ОСОБА_2 , зареєстровано право власності на 2/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, б/н 06.03.1993, Новосанжарська ДНК за №383.
Тобто, вона разом з відповідачем є співвласниками житлового будинку з господарськими побудовами по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 1339 м2 комунальної власності.
Зазначає, що відповідач є громадянином російської федерації, був знятий з реєстрації постійного місця проживання 19.08.1994 року, що підтверджується домовою книгою за адресою: АДРЕСА_1 .З того часу їй невідомо де проживає відповідач, оскільки близько 30 років він не відвідував свою частину житлового будинку з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки, в добровільному порядку реальний розподіл житлового будинку здійснити не можливо, просила суд припинити право спільної часткової власності їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити в натурі в самостійний об'єкт нерухомого майна у приватну власність, їй ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частину загальною площею 39,3 м2 житлового будинку літ. «А-1», у складі приміщень: житлова кімната №2-1 площею 12,9 м2, житлова кімната №2-2 площею 9,7 м2 , кухня №2-3 площею 7,0 м2, веранда №2-4 площею 9,7 м2, та гараж літ. «В», сарай літ. «В1», гараж літ. «в», сарай літ. «ві», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», навіс літ «ді», навіс літ «З», огорожа №1, трубопровід №2, що відповідає варіанту поділу, згідно з висновком експерта за результатом будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 15 від 29 лютого 2024 року (позначено зеленим кольором в додатку № 2 до висновку №15 від 29.02.2024).
Визнати право власності за нею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виділену частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 08.04.2024 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 06.05.2024 року (а.с.44-45).
Ухвалами суду від 06.05.2024 року, 08.07.2024 року відкладено розгляд справи, повідомлено відповідача про розгляд справи шляхом поміщення на веб сайті «Судова влада України» оголошення про призначення справи до розгляду (а.с.56, 74).
27.05.2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2024 року (а.с.65-66).
В судове засідання позивач та її представник адвокат Щербак Т.О. не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи (а.с.47, 48, 58, 59, 68, 69, 76, 79). Від представника позивачки адвоката Щербак Т.О. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, вказавши, що позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити (а.с.80-82).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 44-45, 56, 65-66, 74).
Ухвалою суду від 26.08.2024 року встановлено заочний розгляд справи.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.8) спадкоємцем майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з: 3/5 частин житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 29.06.2010 номер витягу 26547098 (а.с.9) право власності на 3/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 366816007 від 21 лютого 2024 року за відповідачем ОСОБА_2 , зареєстровано право власності на 2/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, б/н 06.03.1993, Новосанжарська ДНК за №383 (а.с.10).
Відповідно до домової книги відповідач ОСОБА_2 є громадянином російської федерації, був знятий з реєстрації постійного місця проживання 19.08.1994 року, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-18).
Отже, судом встановлено, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме: позивачці - 3/5 частини та відповідачу - 2/5 частини.
Згідно з висновком експерта №15 за результатами експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 29 лютого 2024 року(а.с. 19-32) виділити у самостійний об'єкт нерухомого майна 3/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 технічно можливо та до складу 3/5 частини можливо виділити: частину загальною площею 39,3 м2 житлового будинку літ. «А-1», у складі приміщень: житлова кімната №2-1 площею 12,9 м2, житлова кімната №2-2 площею 9,7 м2 , кухня №2-3 площею 7,0 м2, веранда №2-4 площею 9,7 м2, та гараж літ. «В», сарай літ. «В1», гараж літ. «в», сарай літ. «в1», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», навіс літ «д1», навіс літ «З», огорожа №1, трубопровід №2, (позначено зеленим кольором в додатку № 2 до висновку №15 від 29.02.2024).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 вказано, що право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно зі статтею 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частини 1 статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Частиною 3 статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. До такого висновку дійшов Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-1443цс16. Вказавши також, що виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
У статті 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі з подібними фактичними обставинами та відповідними правовідносинами (постанова від 04 березня 2020 року, справа №489/3176/17) зробив такі висновки.
«Апеляційний суд … дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки сторони не можуть добровільно розділити майно, що перебуває у спільній частковій власності, а власник має право на виділ його частки і такий виділ є можливим, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 01 жовтня 2019 року № 115-099, то наявні правові підстави для виділу частки позивача у спірному нерухомому майні за запропонованим судовим експертом першим варіантом, який найбільше відповідає інтересам співвласників та максимально наближений до ідеальних часток сторін у спільній власності.
Крім того, позов заявлено з підстав, передбачених статтею 364 ЦК України (виділ майна) і ґрунтуючись на цій нормі апеляційний суд задовольнив позов, а не на підставі положень статті 367 ЦК України, яка регулює поділ майна.
Так, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
На відміну від виділу, у разі поділу майна (статті 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх учасників, але таких вимог не заявлялося.»
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2022 року (справа № 169/762/20).
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.76, ст.102, ст.110 ЦПК України висновок експерта є одним із доказів, предметом якого може бути дослідження обставин, які входять в предмет доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України.
Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про виділ в натурі належної позивачу частки із спільної часткової власності.
За змістом 364 ЦК України виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Виділ частки у спільній власності допускається, якщо це прямо не заборонено законом, та якщо виділ є технічно можливим, тобто не призведе до зміни (порушення) цільового призначення майна, що виділяється.
Отже, предметом доказування у спірних правовідносинах є встановлення технічної можливості виділу частки, що належить позивачу.
На підтвердження вимоги про виділ частки позивач надав суду висновок експерта №15 від 29 лютого 2024 року, який є належним і допустимим доказом, та у якому однозначно встановлено, що: на підставі проведених досліджень, експерт встановив, що частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - яка становить частку 3/5 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - є планувально ізольованою частиною, що має окремий вхід та в'їзд зі сторони провулку Лугового, частина житлового будинку (додаток №2) має необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, котрі відповідають будівельно-технічним вимогам для окремого проживання. Інженерні мережі відокремлені, мають окремі прилади обліку.
За результатами проведеного дослідження експертом зроблений висновок, що виділити у самостійний об'єкт нерухомого майна 3/5 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , - технічно можливо, при цьому площа закріпленої за цією частиною земельної ділянки складає за встановленим фактичним користуванням 593 м2 (додаток №3).
До складу 3/5 частин, які можливо виділити ОСОБА_1 як окремий ізольований об'єкт нерухомого майна, входять:
-частина загальною площею 39,3 м2 житлового будинку літ. А-1, у складі приміщень (додаток №2): житлова кімната №2-1 площею 12,9м2, житлова кімната №2-2 площею 9,7м2, кухня №2-3 площею 7,0м2, веранда №2-4 площею 9,7м2;
-гараж літ.В, сарай літ.В1, гараж літ.в, сарай літ.в1, сарай літ.Д, сарай літ.д, навіс літ.д1, навіс літ.З, огорожа №1, трубопровід №2.
До складу інших 2/5 частин ОСОБА_2 , які можуть окремо ізольовано існувати, входять:
-частина загальною площею 39,1 м2 житлового будинку літ. А-1, у складі приміщень (додаток №2): коридор №1-1 площею 6,1м2, передпокій №1-2 площею 13м2, житлова кімната №1-3 площею 7,5м2, веранда №1-4 площею 12,5м2;
-сарай літ.Б, сарай літ.б, огорожа №3.
У справі відсутні будь-які об'єктивні дані (докази), які б спростовували або ж ставили під сумнів достовірність наведених вище висновків експерта.
Також під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав відповідача у зв'язку з виділом належної позивачці частки в натурі, відповідачем не наведено його незгоди з запропанованим позивачкою варіантом розподілу житлового будинку та господарських споруд, що є об'єктом спільної часткової власності.
Про наявність спору між співвласниками свідчить звернення позивача до суду з відповідним позовом та наявність у співвласника, відповідно до вимог ст.364 ЦК України, права на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Таким чином, суд доходить висновку, що вимога про виділ в натурі частини будинку з господарськими будівлями відповідно розміру належної позивачу частки у спільній власності та згідно з варіантом виділу, наведеного у висновку експерта, підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права спільної часткової власності, виділ в натурі в самостійний об'єкт нерухомого майна у приватну власність, визнання права власності- задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в натурі в окремий об'єкт нерухомого майна 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частину загальною площею 39,3 м2 житлового будинку літ. «А-1», у складі приміщень: житлова кімната №2-1 площею 12,9 м2, житлова кімната №2-2 площею 9,7 м2 , кухня №2-3 площею 7,0 м2, веранда №2-4 площею 9,7 м2, гараж літ. «В», сарай літ. «В1», гараж літ. «в», сарай літ. «в1», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», навіс літ «д1», навіс літ «З», огорожа №1, трубопровід №2.
Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає 3/5 частини вказаного домоволодіння та складається з частини загальною площею 39,3 м2 житлового будинку літ. «А-1», у складі приміщень: житлова кімната №2-1 площею 12,9 м2, житлова кімната №2-2 площею 9,7 м2 , кухня №2-3 площею 7,0 м2, веранда №2-4 площею 9,7 м2, гараж літ. «В», сарай літ. «В1», гараж літ. «в», сарай літ. «в1», сарай літ. «Д», сарай літ. «д», навіс літ «д1», навіс літ «З», огорожа №1, трубопровід №2.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційн ого перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
представник позивача: ОСОБА_4 , робоча адреса: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 26 серпня 2024 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О.Афанасьєва