10 червня 2024 року Справа № 160/351/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
04.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, поданий через систему «Електронний суд» представником позивача - ОСОБА_2 , у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006493 від 13.12.2023 у розмірі 17 000 грн (сімнадцять тисяч грн), винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова у справі про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки водій допустив до перевірки посадових осіб відділу державного нагляду, надав копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті та з цифрового тахографа роздруковано на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок, тобто водієм використовувалась особиста картка. Згідно з фактичних обставин справи на автомобілі позивача облаштовано цифровий тахометр, який не використовує щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія. Як вбачається з матеріалів справи під час проведення заходу державного контролю, водій позивача пред'явив інспектуючим особам роздруківку цифрового тахографа від 18.10.2023 до 24.10.2023. Відповідно до приписів чинного законодавства роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок повинна містити інформацію стосовно того водія, який перебуває за кермом, що можливо лише за умови використання ним персональної картки водія. Відсутність документа - картки водія, автоматично тягне за собою відсутність такого документу як роздруківка на паперовому носії інформації про його роботу та відпочинок, що є порушенням вимог ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненим суб'єктним складом правовідносин та/або уточненими позовними вимогами відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 25.03.2024 надіслано одержувачу - адвокату Юдіній Н.М. Таким чином, оскільки представник позивача зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачеві 25.03.2024 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, враховуючи приписи ч.7 ст.251 КАС України, строк для усунення недоліків з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 01.04.2024.
27.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій представником позивача наведені пояснення щодо особі позивача у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі; встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов; витребувано від відповідача додаткові докази у справі та встановлено строку для їх подання.
За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 11.04.2024 надіслано одержувачам - адвокату Юдіної Н.М. (представнику позивача) та Державній службі України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронний кабінет, а копію адміністративного позову - 04.01.2024, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 26.04.2024.
23.05.2024 від Державної служби з безпеки на транспорті через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги н визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях 24.10.2023 року проводилась рейдова перевірка, в результаті якої було зупинено транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ, державний номер НОМЕР_1 . В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він використовуються ФОП ОСОБА_1 (підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_2 ). Водій, який знаходився за кермом транспортного засобу передав для перевірки посвідчення водія, тимчасовий реєстраційний талон № 018960. При перевірці посадовими особами Укртрансбезпеки було встановлено, що у водія була відсутні копія договору особистого страхування від нещасних випадків та транспорті, роздруківка даних цифрового тахографа за період 18.10.2023-24.10.2023 та водій не використовував особисту картку водія. Внаслідок чого, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №АР026270 від 24.10.2023. Проте, як вбачається з листа Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.11.2023 № 11549/6.2/15-23 за результатом розгляду позивача, в акті було помилково зазначено, що у водія був відсутній договір особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, оскільки у водія був відсутній поліс обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів. За результатами розгляду справи було прийнято постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2023 № 006493.
28.05.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій додатково наголошено, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що при перевірці посадовими особами Укртрансбезпеки було встановлено, що у водія була відсутні копія договору особистого страхування від нещасних випадків та транспорті, роздруківка даних цифрового тахографа за період 18.10.2023-24.10.2023 та водій не використовував особисту картку водія. Внаслідок чого, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №АР026270 від 24.10.2023. Проте як вбачається з листа Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.11.2023 №11549/6.2/15-23 за результатом розгляду позивача, в акті було помилково зазначено, що у водія був відсутній договір особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, оскільки у водія був відсутній поліс обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів. За результатами розгляду справи було прийнято постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2023 № 006493. Тобто, не зважаючи не те, що цією відповіддю Укртрасбезпеки підтверджується факт наявності на момент перевірки поліса обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, відповідач прийняв рішення щодо застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача, виправдовуючи свої дії допущеною помилкою в акті.
У ході судового розгляду справи відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстрований з 23.11.2018 як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис №22240000000130231. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. (основний); 82.20 Діяльність телефонних центрів; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.32 Надання послуг таксі; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 . На підставі Договору оренди транспортного засобу від 16.09.2022 наведений вище транспортний засіб було передано в оренду ФОП ОСОБА_1 з метою використання за призначенням.
24.10.2023 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті було здійснено перевірку транспортного засобу Mersedes - Benz, реєстраційний номер НОМЕР_5 за кермом якого був ОСОБА_4 .
За результатами вищезазначеної перевірки було складено Акт № АР026270 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів i вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено порушення ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001, а саме: під час нерегулярних перевезень за маршрутом Харків-Чернівці перевізник не забезпечив водія копією договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, чим порушено п. 58, 61 ПКМУ №176 від 18.02.1997, роздруківкою даних роботи тахографа за 18.10.2023-24.10.2023 водій ОСОБА_5 не використовував особисту картку водія, що передбачено п. 3.3 Наказу МТЗУ 385.
Не погодившись з висновками акту перевірки, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті, на яку листом від 20.11.2023 №11549/6.2/15 Укртрансбезпека повідомила, зокрема, таке:
«В ході опрацювання Скарги здійснено аналіз матеріалів за складеним актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.10.2023 №АР026270 (далі - Акт) та отриманих письмових пояснень відповідальних посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях.
З пояснення посадової особи ОСОБА_6 встановлено, що в Акті у графі «у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»» ним помилково вказано відсутність на момент перевірки поліса обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, маючи на увазі відсутність поліса обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів (страховий поліс у пасажирів).
При цьому, в Акті також зазначено і друге порушення, а саме, відсутність на момент перевірки роздруківки даних роботи тахографа за 18.10.2023- 24.10.2023 (водій ОСОБА_7 не використовував особисту картку водія).».
13.12.2023 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №006493, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. за порушення ст. ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №АР026270 від 24.10.2023.
Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Згідно абзацу 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
- здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;
- здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;
- проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;
- здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;
- здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закону №2344-ІІІ).
Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
В розумінні статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).
Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
В ході судового розгляду судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статей 34 і 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, стала відсутність на час проведення перевірки щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку за 09.01.2023, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.
Так, згідно зі статтею 39 Закону №2344-ІІІ, зокрема, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз наведених положень Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення перевезень пасажирів та вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 4 цього Наказу він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності: нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Положення №340 це положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі водії) та порядок його обліку.
Пунктом 1.3 Положення №340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктом 6.1 Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни (п.6.2 Положення №340).
Пунктом 6.3 Положення №340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено в Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241 (далі - Інструкція №385).
Пунктом 3.3 цієї Інструкції №385 закріплено, що водії транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі,
та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно пункту 1.3 Інструкції №385 вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (далі перевізники).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 визначено значення, зокрема, таких термінів:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;
- перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З врахуванням вище викладеного, суд доходить висновку, що положеннями статті 39 Закону №2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме: у разі необладнання транспортного засобу тахографом - індивідуальної контрольної книжки водія, разі обладнання транспортного засобу тахографом - протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР, або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа (в залежності від виду встановленого тахографа), передбачени Інструкцією № 385 та Положенням № 340.
В ході судового розгляду судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 34 і 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, стала відсутність на час проведення перевірки особистої картки водія за 18.10.2023-24.10.2023.
При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки від 24.10.2023 №АР026270 не міститься інформації щодо обладнання тахографом на момент перевірки транспортного засобу MERSEDES-BENZ SPRINTER, номерний знак: НОМЕР_5 , що перебував у користуванні ФОП ОСОБА_1 , виду такого тахографа, тощо
Інших доказів обладнання та/або необладнання транспортного засобу позивача на момент проведення рейдової перевірки тахографом, а в разі обладнання тахографом - інформації щодо виду такого тахографу (цифровий або аналоговий) відповідачем всупереч передбаченого ч.2 ст.77 КАС України обов'язку доказування надано не було, що унеможливлює встановлення судом обов'язкового переліку документів, які мали б бути у позивача на момент перевірки, в тому числі й особистої картки водія за 18.10.2023-24.10.2023.
Наведене свідчить про необґрунтованість висновків Акту перевірки від 24.10.2023 №АР026270 та в свою чергу оскаржуваної постанови.
Водночас, суд наголошує, що принцип обґрунтованості наведеного рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не в ході судового розгляду не було доведено правомірності оскаржуваної постанови від 13.12.2023 №006493, у зв'язку з чим у суду наявні правові підстави для визнання її протиправною та скасування.
Суд також враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 03.01.2024 №4198-3022-3469-4625, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845; місцезнаходження відділу: вул. Воскресенська, буд. 24, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ - відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2023 №006493, прийняту начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно