26 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 990/267/24
адміністративне провадження № П/990/267/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В., Соколова В.М., Білак М.В.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
16 cерпня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККСУ), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ВККСУ від 25.10.2019 №1066/ко-19 "Про результати кваліфікаційного оцінювання судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на відповідність займаній посаді" в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності.
Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України професійна діяльність суддів віднесена до публічної служби в розумінні цього Кодексу.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
З аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, предметом спору є правомірність рішення ВККСУ від 25.10.2019 № 1066/ко-19 "Про результати кваліфікаційного оцінювання судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на відповідність займаній посаді" в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності.
За змістом пункту 105 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Регламент) повний текст проєкту рішення має бути складений та виготовлений членом Комісії - доповідачем або іншим членом Комісії, у разі якщо член Комісії - доповідач проголосував "ПРОТИ" ухвалення рішення Комісії, не пізніше 10 робочих днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
Пунктом 195 Регламенту рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на веб-сайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
В обґрунтування пропуску строку, позивач зазначає, що 25.10.2019 після проведення з ним співбесіди ВККС було оголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення № 1066/ко-19 "Про результати кваліфікаційного оцінювання судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , натомість повний текст вказаного рішення позивачу вручено не було. Позивач зауважує, що повний текст рішення ВККСУ № 1066/ко-19 від 25.10.2019 не направлявся ні позивачу, ні на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, що підтверджується довідкою № 5/4243/2024 від 09.08.2024. Позивач стверджує, що 22.07.2024 листом № 36-3971/24 на його заяву від 18.07.2024 ВККСУ на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було направлено оскаржуване рішення, з яким останній ознайомився лише 26.07.2024 в приміщенні суду.
Із вищевказаного слідує, що позивач був присутній під час прийняття оскаржуваного рішення, а отже достовірно був обізнаним про його наявність рішення ще 25.10.2019, зокрема в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності, яка була оголошена позивачу.
Натомість, із вказаною позовною заявою звернувся засобами поштового зв'язку до суду лише 16.08.2024, тобто після закінчення місячного строку, установленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Колегія суддів відзначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач, у період з листопада 2019 року по липень 2024 року, не вчиняв жодних дій, пов'язаних з підготовкою до суду позовної заяви, а із запитом про отримання повного тексту рішення ВККС України від 25.10.2019 останній звернувся лише у липні 2024 року.
ОСОБА_1 у поданому клопотанні про поновлення строку звернення до суду із цим позовом не вказав обставин непереборного і об'єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав, яке фактично мало місце у жовтні 2019 року шляхом прийняття рішення в оскаржуваній частині, що приймалося за його участю, та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на їх судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.
У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні позовної заяви позивач також просить врахувати запроваджений карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а також введений Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України правовий режим воєнного стану.
З приводу вказаних аргументів позивача, Суд зазначає, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з позовом.
Так, надаючи оцінку доводам позивача про те, що пропуск строку звернення до суду пов'язаний із введенням воєнного стану в Україні, колегія суддів вказує про те, що останнім не було надано доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов'язок своєчасно звернути до суду.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, сам собою факт встановлення відповідним рішенням Уряду України карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не зумовлює автоматичне безумовне поновлення строків, зокрема, звернення до адміністративного суду з позовною заявою. Причини пропуску такого строку повинні бути, по перше - поважними, а по друге - такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Слід зазначити, що запровадження воєнного стану та запровадження карантину, враховується при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Водночас жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану та запровадженням карантину і пропуском строку звернення до суду позивачем не наведено, тим більше, що такі обставини виникли після закінчення строку, установленого частиною п'ятою статті 122 КАС України (через рік - запроваджено карантин та більш ніж три роки - введено воєнний стан).
Враховуючи, що строк на звернення з цією позовною заявою сплинув до запровадження карантину (09.12.2020) та початку війни (до 24.02.2022), посилання позивача щодо введення в Україні воєнного стану та запровадження карантину як про поважні причини з яких строк на звернення до суду був пропущений, є необґрунтованими.
Відтак, зважаючи на тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з даним позовом, та враховуючи, що ОСОБА_2 був обізнаним про наявність оскаржуваного рішення ще 25.10.2019 в частині абзацу третього його резолютивної частини, а отже знав про порушення своїх прав ще у жовтні 2019 року відповідно, тому підстави наведені у його заяві для поновлення цього строку у даному випадку відсутні.
При цьому, Суд враховує тривалість строку пропущеного строку - майже чотири роки, а обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника та непереборних обставин позивачем не наведено, а Судом не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їхнього усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, установивши строк, протягом якого позивач має усунути вказані Судом недоліки шляхом подання до Верховного Суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених частиною другою статті 123, пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 243, 248, 266 КАС України,
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25.10.2019 № 1066/ко-19 в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
Установити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Верховного Суду заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом із відповідними обґрунтуваннями та доказами.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
В.М. Соколов
М.В. Білак
Судді Верховного Суду