27 серпня 2024 року
м. Київ
справа №460/22166/23
адміністративне провадження № К/990/30891/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року
у справі №460/22166/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2023 року, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних видів грошового забезпечення (надбавка, доплати, підвищення) та премії, які фактично виплачені за прирівняною посадою поліцейського за лютий 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Рівненській області скласти нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку його пенсії із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, які фактично виплачені за прирівняною посадою поліцейського за лютий 2023 року, та направити позивачу і до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, для проведення з 01 березня 2023 року перерахунку основного розміру пенсії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Бевз Тетяна Сергіївна, 08 серпня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №460/22166/23, що передбачені частинами четвертою та п'ятою статті 328 КАС України: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі №21-484а13, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №553/3619/16-а та рішенні Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі №380/19324/23.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на необхідність врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі №21-484а13 (предмет спору стосувався визнання протиправною відмову органу пенсійного фонду щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) у зв'язку зі зміною розмірів посадових окладів та премій для відповідних категорій військовослужбовців починаючи з 01 червня 2011 року з урахуванням премії в розмірі 90% посадового окладу, передбаченої наказом Міністра оборони України від 28 січня 2011 року №50 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2011 рік"), постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №553/3619/16-а (предмет спору стосувався визнання протиправною бездіяльність органу пенсійного фонду та зобов'язання проведення перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" від 23 грудня 2015 року №900-VII, статті 63 Закону №2262-ХII, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 року №988 (далі - постанова КМУ №988), та постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268" від 18 листопада 2015 року №947, щодо особи, якому пенсія призначена до 01 січня 2016 року (у відношенні міліціонерів)) та рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі №380/19324/23 (предмет спору стосувався визнання протиправними дій та зобов'язання обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки скласти та подати до органу пенсійного фонду довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, станом на 01 січня 2021 року та станом на 01 січня 2022 року, в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (постанова КМУ №704) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), із зазначенням надбавки за особливості проходження служби), оскільки обставини цієї справи та справ, зазначених скаржником з метою обґрунтування підстав касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Варто зауважити, що у справі №460/22166/23, рішення у якій оскаржується, спірні правовідносини необхідно вирішувати за іншого правового регулювання, зокрема, керуючись положеннями постанови КМУ №988. Водночас дані правовідносини стосувалися виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення позивача, як колишнього працівника поліції та пенсія якому призначена 09 серпня 2017 року, що враховується для перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2023 року, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних видів грошового забезпечення (надбавка, доплати, підвищення) та премії, які фактично виплачені за прирівняною посадою поліцейського.
Таким чином, оскільки правові висновки були прийняті за інших фактичних обставин та за іншого законодавчого регулювання, і заявник не довів у касаційній скарзі про їх тотожність, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у справі №460/22166/23, а тому колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 (далі - постанова КМУ №103) з 01 січня 2018 року підлягають перерахуванню пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний відсоток на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови КМУ №988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. З 19 листопада 2019 року, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/12704/18, пункт 3 постанови КМУ №103 втратив чинність. При цьому, скасовуючи пункт 3 постанови КМУ №103, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків про те, що вказаний пункт постанови КМУ №103 у відсотковому співставленні встановлює зменшення виплати пенсії військовослужбовцям у порівнянні з тими умовами, які вони мали до його прийняття, та фактично звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам.
Таким чином з 19 листопада 2019 року, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/12704/18 виникли підстави для перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.
Тобто зазначені підстави для перерахунку стосуються виключно осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсій, призначених до 01 січня 2016 року.
Таким чином, враховуючи, що позивач звільнений зі служби в поліції на підставі Закону України "Про Національну поліцію" після 01 січня 2016 року, пункт 3 постанови КМУ №103 на позивача не розповсюджується, а тому підстави для видачі нової довідки для перерахунку його пенсії відсутні.
Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався при перегляді рішення суду першої інстанції у справі №460/22166/23, відповідають правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 грудня 2018 року у зразковій справі №802/2196/17-а, які містять висновки щодо питання правильного застосування норм права, порушеного в касаційній скарзі, про що суд апеляційної інстанції зазначив в оскаржуваних судових рішеннях.
Колегією суддів також не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Судом також відхиляється твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес (підпункт "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України), оскільки таке твердження не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічного висновку стосовно віднесення даної категорії справ до справ незначної складності дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 03 листопада 2022 року у справі №560/3702/22, від 08 листопада 2022 року у справі №600/6737/21-а, від 22 грудня 2022 року у справі №560/3086/22.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЯ.О. Берназюк О.П. Стародуб