26 серпня 2024 року
м. Київ
справа №540/1437/21
адміністративне провадження № К/990/32137/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Жука А.В., Білак М.В.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі №540/1437/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу,-
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 12 січня 2021 року №27 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
визнати протиправним та скасувати наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року №115-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про Прокуратуру» з 12 березня 2021 року;
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13 березня 2021 року;
стягнути з Херсонської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2021 року по день вирішення справи.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 3 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року. Справу направлено на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував рішення П'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 27 від 12.01.2021 року про неуспішне проходження атестації.
Визнав протиправним та скасував наказ керівника Херсонської обласної прокуратури № 115к від 12.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури.
Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13 березня 2021 року.
Стягнув з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1166727 грн., з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13 березня 2021 року та в частині стягнення з Херсонської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 14298,18 грн., з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Стягнув з Офісу Генерального прокурора за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року змінено в резолютивні частині, викладено абзац 5 резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 820 140 грн. (вісімсот двадцять тисяч сто сорок) грн. 45 коп., з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.».
В інших частинах рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 16 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд».
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі №540/1437/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Предметом спору цій справі є правомірність звільнення позивача з органів прокуратури.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, скаржник в касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Заявник касаційної скарги зазначає, що станом на момент подання касаційної скарги у цій справі Верховним Судом не викладено позицію стосовно дискреційних повноважень кадрової комісії на прийняття рішень стосовно прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію згідно з нормами Закону № 113-ІХ, та правомочності суду надавати оцінку прокурорам на відповідність вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, тому, як зазначає заявник, ним лише вказується на відсутність такого правового висновку Верховного Суду та зазначено норми матеріального права - пункти 9, 11, 12, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та положень Порядку № 221 (пункт 8 розділу І, та пунктів 15,16 розділу IV Порядку №221), а також положень пункту 12 Порядку № 233.
Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди). Так, у постановах від 10 квітня 2020 року справа № 819/330/19, від 10 січня 2020 року справа № 2040/6763/18, від 21 жовтня 2021 року справа № 640/154/20, від 02 листопада 2021 року справи №№120/3794/20-а, 640/1598/20, від 04 листопада 2021 року справа № 640/537/20, від 02 грудня 2021 року справа №640/25187/19, від 16 грудня 2021 року справа №640/26168/19, від 22 грудня 2021 року справа №640/1208/20 Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу (кадрової комісії) можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення на наслідками цієї процедури відповідних рішень.
Повертаючись до нашої справи, суд апеляційної інстанції, врахувавши вищенаведені висновки Верховного Суду, зазначив, що рішення Комісії про неуспішне проходження атестації є необґрунтованим, таким що базується на суб'єктивних висновках, у зв'язку з чим суд рішення комісії з атестації прокурорів визнав протиправним, наслідком чого стало його скасування.
Отже, з огляду на викладене, посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України є безпідставне та необґрунтоване у зв'язку з наявністю висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах.
Разом з цим відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», підпункт 3 пункту 6. Пункт 7 розділу І, пункт 1 розділу ІV Порядку №221 та пункт 12, 14 розділу ІV Порядку №221 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 травня 2023 року у справі №400/2231/22 та від 29 вересня 2022 року у справі №640/19492/20
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на вищезгадані правові висновки Верховного Суду, оскільки лише вибіркове цитування уривків з постанови Верховного Суду без обґрунтування яким чином неправильне, на думку відповідача, застосування означених норм у сукупності зі встановленими судами обставинами та дослідженню ними доказів вплинуло на рішення спору у цій справі, а також не обґрунтовано як ця норма права повинна була застосовуватися у спірних правовідносинах.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відтак, висновки Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 13, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди) стосується подібних правовідносин, що створює підстави для застосування пункт 6 частини першої статті 333 КАС України.
Відтак, враховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі №540/1437/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу.
Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
М.В. Білак,
Судді Верховного Суду