27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 754/11100/22
провадження № 51 - 4141 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року та Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року,
встановив:
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ватутінського районного суду міста Києва від 27 червня 1996 року, яким засуджено ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 125 КК та згідно ст. 42 КК, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 46-1 КК, ОСОБА_4 відстрочено виконання вироку на строк 2 роки. За ст. 189 КК, ОСОБА_4 виправдано.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року вказану ухвалу залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується із ухвалами місцевого та апеляційного судів. В обґрунтування своїх вимог стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені під час розгляду заяви з нововиявленими обставинами стосовно нього.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перегляд вироку Ватутінського районного суду міста Києва від 27 червня 1996 рокустосовно нього за нововиявленими обставинами, не врахувавши при цьому його вимог. Заявник просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши долучені до скарги копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Системне тлумачення глави 34 КПК у сукупності з наведеними вище положеннями призводить до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
До того ж, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
Цей висновок підтверджується, крім іншого, і самим текстом статті 459 КПК, відповідно до якого нововиявленими обставинами визнаються:
- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується виро»;
- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали.
Відповідно до вищезазначеного, нововиявлені обставини мають стосуватися лише вироку або судових рішень, що постановлені щодо цього вироку, тобто судового рішення по суті кримінального обвинувачення.
Як убачається з ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року ОСОБА_4 , не погоджуючись з вироком Ватутінського районного суду міста Києва від 27 червня 1996 року, звернувся із заявою про перегляд зазначеного вироку за нововиявленими обставинами.
В заяві скаржник зазначав такі обставини, які він вважає нововиявленими:
1) ухвала Судової палати з цивільних справ Верховного Суду України (справа №6-1564кс-02) від 28.05.2003, якою скасовано рішення Старокиївського районного суду м. Києва від 14.12.1995 про припинення випуску газети «Опозиція», на яке, як на один з доказів посилається вирок Ватутінського районного суду від 27.06.1996;
2) факт оголошення СБУ підозри у державній зраді ОСОБА_5 , про що заявнику стало відомо 22.11.2022 з повідомлення «Радіо Свобода», що є передбаченням заявника щодо команди Президента Кучми.
Ухвалу Судової палати з цивільних справ Верховного Суду України заявник відносив до підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 459 КПК.
Факт оголошення підозри - до підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК (інші обставини, які не були відомі суду).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 , свої висновки мотивував тим, що обставини, на які посилався заявник у своїй заяві, щодо необхідності перегляду вироку не є такими в розумінні приписів ст. 459 КПК і ніяким чином не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні.
Доводи скаржника були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК надав їм належну оцінку та відмовив у задоволенні апеляційної скарги, належним чином умотивувавши свої висновки.
Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні констатував відсутність у доводах ОСОБА_4 обставин, передбачених ст. 459 КПК, як підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , доводи яких аналогічні доводам касаційної скарги, обґрунтовано залишив ухвалу місцевого суду без зміни, зазначивши в ухвалі достатні підстави прийняття такого рішення.
З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується, оскільки ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року та Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року постановлені у відповідності до вимог КПК.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року та Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3