27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 642/1487/23
провадження № 51 - 2272 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 , на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року,
встановив:
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Новоєгорівка Дворічанського району Харківської області, громадянку України, незаміжню, непрацевлаштовану, з вищою освітою, несудиму, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 2 ст. 111 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, з конфіскацією майна та з позбавленням спеціального звання капітана поліції.
За вироком суду, 24.02.2022 збройні сили РФ незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, та окупували частину території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Поряд з цим, громадянка України ОСОБА_5 , обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, перебуваючи у смт Дворічної Куп'янського району Харківської області, з метою безпосереднього надання допомоги РФ у проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвий досвід для усвідомлення фактів військової агресії РФ проти України, з власної ініціативи добровільно здійснила перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та безпосередньо надала допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинила державну зраду за таких обставин.
Після повномасштабного вторгнення збройні сили країни агресора окупували смт Дворічна Куп'янського району Харківської області та здійснили силове захоплення і взяття під контроль будівель та споруд на території даного населеного пункту, що забезпечують діяльність органів державної влади, в тому числі й сектор поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, розташованого за адресою: Харківська область, Куп'янський район, смт Дворічна, вул. Слобожанська, 33, з метою перешкоджання їх нормальній діяльності та створення окупаційної влади, зокрема незаконного правоохоронного органу, та вирішили залучити до співпраці діючих працівників зазначеного районного відділу поліції, в тому числі й ОСОБА_5 .
Приблизно у середині травня 2022 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу - поліцейським Національної поліції України, обіймаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, погодилася на пропозицію невстановленого представника збройних сил рф щодо співпраці з останніми та надання допомоги у підривній діяльності проти України, і надала свою добровільну згоду на виконання незаконних завдань, поставлених представниками силових структур РФ, з метою створення та становлення окупаційної влади, зокрема незаконного правоохоронного органу.
Так, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, проте не пізніше 01.06.2022, громадянка України ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, діючи усупереч вказівці керівництва районного відділу поліції та ГУНП в Харківській області щодо необхідності здійснення виїзду поліцейських з тимчасово окупованої території та заборони здійснення функціональних обов'язків поліцейськими на тимчасово окупованій території, не здійснила виїзд з смт Дворічна Куп'янського району Харківської області на підконтрольну Україні територію, натомість вступила у злочинну змову з невстановленими представниками РФ, які здійснили окупацію вказаного населеного пункту, добровільно, за власним бажанням, з метою надання допомоги останнім, та виконувала їх незаконні протиправні вказівки, проводячи патрулювання території вказаного населеного пункту, опитування осіб, прийом заяв та повідомлень про злочини і події та їх документальне оформлення відповідно до законодавства країни-агресора, а також здійснювала чергування у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області, відвідуючи при цьому щоденно, як своє робоче місце, адміністративну будівлю сектору поліцейської діяльності № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, розташовану за адресою: Харківська область, Куп'янський район, смт Дворічна, вул. Слобожанська, 33, яка була захоплена та взята під контроль військовими формуваннями РФ.
Після цього, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 05.07.2022, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, всупереч нормам Конституції та законодавчих актів України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, за попередньою змовою з невстановленими представниками окупаційної влади РФ, з метою надання допомоги останнім, перебуваючи на тимчасово окупованій території смт Дворічна Куп'янського району Харківської області, добровільно власноруч написала на ім'я « ОСОБА_6 » - голови незаконної окупаційної адміністрації країни-агресора під назвою «Временная гражданская администрация Харьковской области» заяву про прийняття на посаду у незаконному правоохоронному органі, а також подала копії особистих документів, автобіографію, анкету, особисті фотокартки із заявою про надання згоди на обробку персональних даних, та підписала «Трудовой договор Военно-гражданской Администрации Харьковской области с работником администрации», при цьому ОСОБА_5 з метою надання допомоги представникам окупаційної влади РФ власноруч написала пояснення, у якому зазначила перелік відомих їй громадян України, які проходили службу у зоні АТО та працівника Служби безпеки України.
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, за попередньою змовою з невстановленими представниками окупаційної влади РФ, з метою надання допомоги останнім, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 05.07.2022, добровільно зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: посаду «исполняющего обязанности старшего участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции», про що 05.07.2022 представниками незаконної окупаційної влади рф винесено наказ № 1-лс за підписом особи на ім'я « ОСОБА_7 », як керівника зазначеного незаконного правоохоронного органу, та добровільно приступила до виконання повноважень на зайнятій нею посаді у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області, здійснюючи, в тому числі, чергування, прийом заяв та повідомлень про злочини і події та їх документальне оформлення відповідно до законодавства країни-агресора, тобто функції працівника правоохоронного органу, незаконно створеного окупаційною владою на тимчасово окупованій території смт Дворічна Куп'янського району Харківської області.
28.07.2022 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, отримала посвідчення співробітника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», про що власноруч поставила особистий підпис у обліковому документі незаконного правоохоронного органу - «Журнале № 18 учёта удостоверений сотрудников УВД ВГА Харьковской области».
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 обійнявши посаду «исполняющего обязанности старшего участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за виконання своїх службових обов'язків, отримала грошову винагороду в національній валюті РФ за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в сумі 50 000 російських рублів та за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в сумі 50 000 російських рублів, про що власноруч поставила свої підписи у платіжних відомостях № 12 від 24.08.2022 та № 2 від 22.08.2022, відповідно.
Також ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно та протиправно, за власним бажанням, виконуючи повноваження на посаді «исполняющего обязанности старшего участкового инспектора полиции отдела участковых инспекторов полиции» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», 14.07.2022 здійснила відібрання пояснення у ОСОБА_8 , 1965 р.н., та ОСОБА_9 , 1961 р.н., а 17.07.2022 - у ОСОБА_10 , 1964 р.н., та ОСОБА_11 , 1975 р.н., документально оформивши пояснення відповідно до законодавства країни-агресора - рф.
Після цього, громадянка України ОСОБА_5 у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, проте не раніше серпня 2022 року, діючи зі злочинним умислом щодо вчинення державної зради в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, добровільно зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області під назвою «УВД ВГА Харьковской области», а саме: посаду «участкового уполномоченного полиции группы участковых уполномоченных полиции Пункта полиции № 1 (дислокация пгт. Двуречная)», про що представниками окупаційної влади РФ винесено наказ без дати та номеру за підписом особи на ім'я « ОСОБА_7 » - керівника зазначеного незаконного правоохоронного органу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, просить вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів щодо ОСОБА_5 змінити в частині призначеного покарання та пом'якшити призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що призначене покарання його підзахисній за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок своєї надмірної суворості, що судами належним чином не було враховано ряд пом'якшуючих обставин покарання. Зазначає, що у недотримання положень ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції не перевірив аналогічних доводів його апеляційної скарги та не навів мотивів, з яких вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, а також правильність кваліфікації її дій за вказаною статтею у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.
Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та попередження нових кримінальних правопорушень, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Як убачається із оскаржених судових рішень, суди попередніх інстанцій дотримались вимог закону України про кримінальну відповідальність щодо призначення покарання.
Як слідує зі змісту оскаржуваного вироку, призначаючи ОСОБА_5 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, яка незаміжня, непрацевлаштована, раніше не судима, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім цього, суд прийняв до уваги підвищену суспільну небезпечність вчинення злочину в умовах воєнного стану.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження місцевий суд дійшов висновку, що для запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, та керуючись статтями 50, 65-67 КК необхідно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 111 КК, з конфіскацією майна, та у відповідності до ст. 54 КПК, з позбавленням спеціального звання капітана поліції.
За результатом апеляційного перегляду вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2023 року суд апеляційної інстанції не встановив порушень, допущених місцевим судом, під час призначення покарання, погодився з його висновками та зазначив мотиви з яких залишив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 без задоволення.
Доводи про суворість призначеного засудженій ОСОБА_5 покарання були предметом перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано визнав їх безпідставними.
Апеляційний суд, в межах повноважень, визначених ст. 404 КПК, та в порядку, передбаченому ст. 405 цього Кодексу, належним чином перевірив під час апеляційного перегляду доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічними доводам касаційної скарги. Залишаючи вирок суду без змін, зазначив в ухвалі достатні підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо призначення ОСОБА_5 покарання, вказавши, що районний суд правильно врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер і обсяг вчинення злочинних дій та їх наслідки, всі відомості про особу засудженої, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин покарання. Підстав для застосування ст. 69 КК колегія суддів апеляційного суду не встановила.
Оцінюючи правильність висновків суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходить із того, що за приписами ч. 1 ст. 69 КК суду надано дискреційні повноваження призначити більш м'яке покарання, ніж зазначене в санкції статті за відповідний злочин, виключно за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Це означає, що певні обставини (або їх сукупність) одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі про кримінальну відповідальність: вони визнані судом такими, що пом'якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини цього Кодексу, які визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину в Особливій частині КК, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.
Обставини чи сукупність обставин, які відповідно до положень ст. 69 КК надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, як і обставини, що зумовлюють виокремлення в законі про кримінальну відповідальність привілейованих складів злочинів. Ці обставини чи сукупність обставин мають перебувати в обумовленому взаємозв'язку із цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, змістом дій вчиненого кримінального правопорушення та/чи іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку вчиненого та/або небезпечність винуватого. Суд, посилаючись при призначенні покарання на ст. 69 КК, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
Наведене узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка відображена, зокрема, в постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18 (провадження № 51-3479км20).
Призначення більш м'якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише в тому випадку, коли встановлені у справі обставини (з урахуванням даних про особу) у своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було би явно несправедливим.
Водночас, таке рішення суд може ухвалити лише за наявності обґрунтованого переконання в тому, що використання положень ст. 69 КК дозволить досягти кожної із встановлених у законі про кримінальну відповідальність цілей його застосування до винного, що має знайти відповідне переконливе відображення в мотивах постановленого судом рішення.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження та особи засудженої, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не встановлено підстав для застосування положень ст. 69 КК.
Враховуючи встановлені судом обставини умисного кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 , суди дійшли вірного висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК. Покарання, призначене засудженій є справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати призначене засудженій покарання явно несправедливим через суворість за доводами, викладеними в касаційній скарзі захисника, Суд не знаходить.
Ухвала апеляційного суду належним чином обґрунтована та відповідає приписам статей 370, 419 КПК.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги захисника немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень з мотивів, зазначених у касаційній скарзі захисника, отже, у відкритті провадження за його касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 , на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3