26 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 711/5632/24
Провадження № 51-3986ск24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
23 липня 2024 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12023255350000405 від 28 грудня 2023 року.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник звернувся з апеляційною скаргою до Черкаського апеляційного суду. 02 серпня 2024 року суддя-доповідач відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки таке рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду:
- з посиланням на ухвалу Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС) від 23 січня 2024 року (справа № 569/19829/21) вказує на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону;
- відмову у відкритті апеляційного провадження вважає порушенням права особи на апеляційне оскарження, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
У ст. 309 КПК міститься вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування. Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, до зазначеного переліку не належать.
За ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
В основу обґрунтування доводів касаційної скарги щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону через недотримання апеляційним судом вимог ст. 24 КПК щодо забезпечення права на оскарження рішень суду захисник покладає правову позицію, викладену в ухвалі ККС від 23 січня 2024 року (справа № 569/19829/21). У п. 28 цієї ухвали зазначено, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.
На час постановлення ухвали від 23 січня 2024 року у касаційній судовій інстанції існувала різна практика вирішення питання щодо апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про відмову у скасуванні арешту майна, але постановою об'єднаної палати від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23) розбіжності у вирішенні цього питання були усунуті.
Згідно з висновком про застосування норми права, викладеним в згаданій постанові об'єднаної палати ККС, ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають. У цій постанові також зазначено, що відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має легітимну мету, не порушує принципу пропорційності між гарантованими правами особи у ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і суспільною необхідністю, а також відповідає принципу правової визначеності.
Отже суддя-доповідач апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала слідчого судді від 02 серпня 2024 року про відмову в задоволенні клопотанні про скасування арешту майна оскарженню не підлягає, та відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою.
Суд вважає, що таке рішення ґрунтується на приписах ст. 309 та ч. 4 ст. 399 КПК.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3