26 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 466/6139/23
Провадження № 61-7387ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Пащук Артем Ігорович (далі - адвокат),
на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до відповідача про звільнення від сплати аліментів на утримання дітей і заборгованості за аліментами та
1. У червні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила звільнити її від сплати аліментів на утримання дітей і від заборгованості за аліментами. Мотивувала тим, що 24 червня 2019 рокуЛичаківський районний суд м. Львова видав наказ про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей; судовий наказ вважає незаконним, оскільки не припиняла утримання неповнолітніх дітей.
2. 16 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: звільнив позивачку від сплати аліментів на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; звільнив позивачку від сплати заборгованості за аліментами за весь період їхнього стягнення; стягнув із відповідача на користь позивачки 2 147,20 грн судового збору.
3. 16 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
4. 18 травня 2024 року адвокат в інтересах відповідача подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив поновити строк на касаційне оскарження, скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
5. 24 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та надав відповідачеві строк для усунення недоліків. Відповідач мав надати примірник додатків до касаційної скарги для позивачки, а саме копії квитанції про сплату судового збору, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера, витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги, листа з електронної скриньки, оскаржених судових рішень.
6. 25 липня 2024 року адвокат в інтересах відповідача подав заяву про усунення недоліків (вх. № 25287/0/220-24 від 29 липня 2024 року), до якої додав для позивачки примірник касаційної скарги разом із доданими матеріалами.
7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
7.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
7.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
7.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
7.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини шостої статті 19 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» №3381-ІХ від 19 червня 2024 року, який набрав чинності 19 липня 2024 року; далі - Закон № 3381-ІХ).
7.5. За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 3381-ІХ позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
7.6. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
7.7. Адвокат виконав вимоги ухвали Верховного Суду 25 липня 2024 року. На той час вже набрав чинності Закон №3381-ІХ, який не встановив для суду можливість розглядати подані до набрання ним чинності касаційні скарги у порядку, що діяв до 19 липня 2024 року. Тому, оскільки на час вчинення процесуальної дії з постановлення цієї ухвали пункт 3 частини шостої статті 19 ЦПК України діє у редакції Закону№3381-ІХ, що відніс справи про припинення стягнення аліментів до малозначних, у відкритті касаційного провадження слід відмовити (див. близький за змістом висновок в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2024 року у справі № 344/24261/23).
8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
8.5. Предметом позову були вимоги позивачки звільнити її від сплати аліментів на утримання дітей і від заборгованості за цими аліментами. Такі вимоги охоплюються поняттям справи про припинення стягнення аліментів. Тому Верховний Суд вважає справу № 466/6139/23 малозначною. Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що справа не є малозначною, бо суди її розглядали у порядку загального позовного провадження. Вказана справа є малозначною за законом.
8.6. Відповідач отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
8.7. Відповідач подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом, встановленим у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених у цьому пункті випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права позивача на доступ до суду.
Керуючись статтями 19, 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів на утримання дітей і заборгованості за аліментами.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко