Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/875/24
Єдиний унікальний №733/1167/24
Постанова
Іменем України
27 серпня 2024 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Карапиш Т.В.,
за участю секретаря Щур О.П.,
особи, яка притягається
до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника особи,
яка притягається
до адміністративної
відповідальності ОСОБА_2
розглянувши матеріали справи, що надійшли від ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого в СТОВ «Інтер», за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
20 травня 2024 року о 00 годин 02 хвилини ОСОБА_1 в с. Іваниця по вул. Шевченка, 77 Прилуцького району Чернігівської області керував транспортним засобом автомобілем RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Своїми діями порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні ОСОБА_3 проти складеного відносно нього протоколу про адмінправопорушення про притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП заперечував, свою вину у вчиненні даного адмінправопорушення не визнав та зазначив, що 20 травня 2024 року у невстановлений час приїхав до своєї дівчини на день народження та автомобіль припаркував обабіч дороги, так як у господарстві його дівчини є птиця, яка могла пошкодити автомобіль. На дні народженні вживав безалкогольне пиво, після чого його дівчина запропонувала йому пройти на свіже повітря та згодом, щоб зігрітися, вони сіли до автомобіля і він увімкнув обігрів та габаритні вогні в автомобілі. Через деякий час до нього під'їхали працівники поліції на службовому автомобілі та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він не заперечував та пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу. З результатами такого огляду був згоден та надав розписку про те, що він зобов'язується не керувати автомобілем протягом доби та попереджений про відповідальність. Так як його дівчина почала плакати, він погодився, щоб працівники поліції доставили його разом з транспортом по місцю проживання. Просив справу про адмінправопорушення про притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, так як не керував транспортним засобом та не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник особи, яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_3 - адвокат Лишко В.А. в судовому засіданні проти складеного протоколу про адмінправопорушення про притягнення ОСОБА_3 заперечував та зазначив, що з відеозапису фіксації правопорушення з бодікамери поліцейського видно, що автомобіль ОСОБА_1 не рухався та стояв обабіч дороги, коли до нього під'їхали поліцейські. Розмовляючи з ОСОБА_1 , поліцейські не назвали причин зупинки автомобіля останнього, що також є підтвердженням того, що автомобіль в стані руху не перебував. ОСОБА_1 приїхав до будинку своєї дівчини, з якою перебував в автомобілі, запустив двигун авто, щоб зігрітися та в цей час до них під'їхав автомобіль поліції. Таким чином, у справі відсутні належні та допустимі докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а сам протокол про адмінправопорушення не є беззаперечним та належним доказом доведення вини ОСОБА_1 , тому останній не є суб'єктом адміністративного правопорушення.
Щодо названих поліцейським ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 - запах алкоголю з порожнини рота останнього, не зрозуміло, яким чином ці ознаки виявлені чи встановлені поліцейським, а тому таке твердження є припущенням та подальші дії щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння є неправомірним.
Крім того, відеозапис фіксації правопорушення є фрагментарним, не містить оголошення ознак алкогольного сп'яніння у водія, відсутнє роз'яснення водію наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а на самому відеозаписі видно, що поведінка ОСОБА_1 є адекватною, що відповідає обстановці та не помітно ознак алкогольного сп'яніння в останнього.
У матеріалах справи містяться направлення на огляд водія транспортного засобу, акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка результатів проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 вищевказані документи не вручалися, їх походження не відоме.
Також у протоколі про адмінправопорушення вказано, що ОСОБА_1 пройшов огляд на місці за допомогою приладу «Drager», однак у складеному поліцейським направленні в графі «огляд проводився» зазначено прилад «Alcotest 6820 ARPK - 0187» та зазначено прізвище, ім'я та по-батькові поліцейського, який доставив ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я. На відео не зафіксовано проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, тобто протокол було складено передчасно, до того, як було проведено огляд. Враховуючи наведене, просив справу про адмінправопорушення про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.
Заслухавши особу, яка притягається до адмінвідповідальності та його захисника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Чинне законодавство, в тому числі й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) від 20.02.2019 року, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Як видно з відеозапису фіксації правопорушення з бодікамери поліцейського (00:06:53 - 00:06:59 хвилина відеозапису), патрульний автомобіль поліції їде в попутному напрямку автомобіля RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який в цей час з'їжджає на узбіччя та зупиняється. Коли працівники поліції підходять до автомобіля останнього, то за його кермом перебуває саме ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній особисто керував транспортним засобом.
Також в судовому засіданні не знайшли підтвердження твердження особи, яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Лишка В.А. про те, що поліцейські не назвали причин зупинки автомобіля останнього, так як з відеозапису фіксації правопорушення з бодікамери поліцейського (00:07:20 хвилина відеозапису) видно, що поліцейський назвав останньому причину зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 - пересування транспортним засобом під час дії комендантської години.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, в тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення.
Так, згідно п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Таким чином, факт пересування транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки транспортного засобу та поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про таку причину зупинки транспортного засобу під його керуванням.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів огляду передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України за № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Згідно з п. 2. Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.п. 1,4,8,10 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як видно з відеозапису з бодікамери поліцейського, поліцейський після зупинки повідомив ОСОБА_1 про наявність в останнього ознак алкогольного сп'яніння (00:09:24 хвилина відеозапису), та запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки, на що ОСОБА_1 не заперечував та повідомив, що вживав безалкогольне пиво (00:09:33 хвилина відеозапису). Після проходження останнім такого огляду за допомогою приладу «Драгер» на місці його зупинки було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (0,81 ‰), після чого поліцейські запитали, чи потребує він додаткового огляду в лікарні (00:11:27 хвилина відеозапису), на що ОСОБА_1 відповів, що не потребує такого. Потім поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що в такому разі відносно нього буде складено протокол про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та тимчасово вилучено його посвідчення водія, після чого поліцейські сіли до патрульного автомобіля та почали складати протокол відносно ОСОБА_1 , направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, після складення яких ОСОБА_1 підписав їх у патрульному автомобілі поліції (00:03:54 хвилина відеозапису), про що також свідчать особисті підписи останнього у вищевказаних документах (а.с. 2,4,6), що спростовує твердження захисника ОСОБА_1 - адвоката Лишка В.А. про відсутність роз'яснення водію з боку поліцейських наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та не відоме походження складених вищевказаних документів.
Суд також не приймає доводів захисника ОСОБА_1 - адвоката Лишка В.А. про те, що у протоколі про адмінправопорушення вказано, що ОСОБА_1 пройшов огляд на місці за допомогою приладу «Drager», однак у складеному поліцейським направленні в графі «огляд проводився» зазначено прилад «Alcotest 6820 ARPK - 0187», оскільки, як видно з роздруківки результатів тесту на стан алкогольного сп'яніння від 20.05.2024 року тест № 583 (а.с. 2), де зазначено назву приладу «Drager» та його модель «Alcotest 6820», прилад № «ARPK-0187».
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 20.05.2024 року щодо доставки ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, про що вказує захисник Лишко В.А. в наданому запереченні, суд не приймає до уваги, так як з вищевказаного направлення видно, що поліцейський, який складав таке направлення, припустився механічної помилки, так як у графі «особу на огляд у заклад охорони здоров'я доставив» - вказав свою посаду, спеціальне звання, прізвище, ім'я та по батькові, серію та номер посвідчення поліцейського, тоді як таку інформацію необхідно було внести до графи «серія ААД № 800303 протоколу про адміністративне правопорушення складеного поліцейським».
Дане направлення було надане поліцейським в разі незгоди ОСОБА_1 з результатом огляду на стан сп'яніння з використанням приладу «Drager» модель «Alcotest 6820», прилад № «ARPK-0187». Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 був згодний з результатами проходження такого огляду - 0,81 ‰ та не виявив бажання пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Факт вчинення вищевказаного адміністративного правопорушення ОСОБА_3 також підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 20 травня 2024 року серії ААД № 800303 (а.с. 4); відеозаписом фіксації правопорушення (а.с. 8); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції до закладу охорони здоров'я (Ічнянської міської лікарні) від 20.05.2024 року (а.с. 5); Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 погодився з результатами такого огляду (а.с. 6); результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу «Drager» від 20.05.2024 року тест № 583, результат якого становить 0,81 ‰ (а.с. 2); розпискою ОСОБА_1 про відсторонення від керування транспортним засобом (а.с. 7), що не спростовує вказаних в протоколі обставин, які є кваліфікуючими ознаками такого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за яке він повинен нести адміністративну відповідальність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Відповідно до довідки ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області выд 20.05.2024 року № 9349/124/47/2024, згідно бази даних «ЦУНАМІ» та інформаційної підсистеми «Адмінпрактика», ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 11.05.2022 року (а.с. 3).
За таких обставин, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, його наслідків, особи, яка притягається до адмінвідповідальності, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, так як таке стягнення буде доцільне для усунення в подальшому здійснення аналогічного правопорушення та попередження вчинення нових правопорушень.
Положеннями ст.8 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлена у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2023 року складає 605 грн. 60 коп.
Докази згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» на підтвердження звільнення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору відсутні.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту постанови суд вважає обмежитися проголошенням її резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту постанови в день її проголошення.
На основі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, ст.ст. 130 ч. 1, 283, 284, КУпАП, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (отримувач: ГУК в Черніг.обл/тг м. Ічня/22030101, код ЄДРПОУ: 37972475, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), № рах. (IBAN) UA818999980313151206000025669, код класифікації доходів бюджету: 22030101).
Згідно ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: штраф в подвійному розмірі, тобто 34000 гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд Чернігівської області на протязі 10 днів з дня її винесення.
Суддя Т. В. Карапиш