Cправа №359/5491/24
Провадження №3/359/2679/2024
14 серпня 2024 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченко Д.В.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Новоселецька О.А., потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області НП України щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 204635 від 22 травня 2024 року ОСОБА_1 , обвинувачують в тому, що 22 травня 2024 року о 16 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , вона вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисно вчинила дії психологічного та фізичного характеру, а саме висловлювала в його бік словесні образи та завдала удару в живіт.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у скоєному адміністративному правопорушенні не визнала. Пояснила, що домашнього насильства відносно чоловіка ОСОБА_2 не вчиняла, навпаки, зазначила, що саме він є ініціатором усіх сварок та конфліктів. Крім того ОСОБА_1 звернула увагу суду, що саме ОСОБА_4 зачіпає її та підбурює їхніх спільних дітей проти неї. Кожна сварка починається з того, що вони намагаються в будь-який спосіб образити її та вижити з будинку. ОСОБА_1 повідомила, що чоловік вимагає у неї гроші (не малі суми), провокує конфлікти, а потім викликає поліцію. На її думку, підставою для таких дій стали ревнощі та підозри чоловіка у подружній зраді. Відносно подій, які відбувалися 22 травня 2024 року, вона запевнила суд, що не вчиняла домашнього насильства відносно чоловіка. Вона не приховує факту, що вони голосно розмовляли та він штовхнув її ногою, а вона у відповідь відштовхнула його у бік. Дана подія відбулася близько 16 год. 00 хв. Вона переконана, що він знову шукав привід спровокувати її на конфлікт, але фізичної сили відносно чоловіка вона не застосовувала.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий пояснив, що ОСОБА_1 майже кожен день ображає його та їхніх спільних дітей. Весь час намагається всіляко нашкодити їм та проклинає. Потерпілий ОСОБА_2 звернув увагу суду, що з ОСОБА_1 вони вже не перебувають у шлюбі, але проживають разом з їхніми дітьми в одному будинку. Жити так вже не можливо, але цей дім - його батьківщина і йому з дітьми нема куди йти. Відносно подій, які відбувалися 22 травня 2024 року, він запевнив суд, що ОСОБА_1 ображала його лайкою, прокльонами та вдарила в живіт. На підтвердження його слів, він долучив відеозапис, який записав син на телефон.
Свідок ОСОБА_3 (син) пояснив, що він проживає разом із мамою ОСОБА_1 , татом ОСОБА_2 та сестрою в одному будинку. Стосунки у їхній сім'ї - напружені, майже кожен день мама провокує їх із сестрою та ображає тата. Він не приховує, що неодноразово був свідком конфліктів між ними. Відносно подій, які відбулися 22 травня 2024 року, він пам'ятає, що був вдома, навчався у своїй кімнаті на другому поверсі, почув голоси батьків і спустився переконатися, що все добре. Він бачив як мама виходь з кімнати тата, при цьому вони продовжують ображати один одного. Після цього викликали поліцію. На запитання суду, чи ОСОБА_1 того дня вчиняла насильство відносно ОСОБА_2 (тата), Назарій повідомив, що сварку чув, але свідком бійки не був. Свідок підтвердив, що подію він записав на мобільний телефон.
В судовому засідання захисник ОСОБА_5 заперечила вину ОСОБА_1 та просила провадження по справі закрити. Вона звернула увагу суду, що її клієнта безпідставно звинуватили у вчиненні домашнього насильства. На її думку, саме чоловік на діти вчинять дії психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_1 . Стосовно подій, які відбулися 22 травня 2024 року, захисник пояснив, що був конфлікт, але фізичну силу до чоловіка підзахисна не застосовувала.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи захисника, покази потерпілого та свідка, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За змістом ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство може буде вчинено лише у сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вищевказаний закон надає визначення поняттям психологічного та фізичного насильства. Так, під психологічним насильством слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. При цьому, фізичним насильством є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Суд звертає увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером був лише зіткненням їх протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами але без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Аналізуючи зібрані у цій справі докази, суд вважає, що в матеріалах справи відсутня достатня кількість належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Крім того, адміністративний матеріал не містить в собі даних щодо наслідків, які могли бути наявні у потерпілого виходячи з обставин викладених у протоколі. При цьому, дані протоколу про адміністративне правопорушення, копія термінового заборонного припису стосовно кривдника, письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 не підтверджують обставин вчинення адміністративного правопорушення. Детально дослідивши наданий потерпілим відеозапис події, записаний на мобільний телефон, суд звертає увагу, що на ньому не зафіксовано жодних протиправних дій ОСОБА_1 щодо потерпілого, в тому числі відсутні дані щодо вчинення нею дій психологічного та фізичного характеру. Суд відхиляє показання зацікавленого свідка ОСОБА_3 (сина), тому що його покази є неконкретними, неповними та непослідовними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскарженою до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова суду набрала законної сили________
Суддя Д.В. Ткаченко