судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ситнік О. М.
щодо ухвали Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2024 року в справі № 552/6075/21 (провадження № 61-9014ск24)
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в окрему одиницю частини нерухомого майна, визначення порядку користування земельною ділянкою і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну ідеальних часток співвласників, виділ в окрему одиницю частини нерухомого майна, визначення порядку користування земельною ділянкою
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2024 року
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила: 1) виділити їй 7/10 частин житлового будинку літ. А-1, загальною площею 54,8 кв. м, житловою
пл. 30,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в складі приміщень: веранди 2-1 пл. 10,7 кв. м, кухні 2-2 пл. 7,0 кв. м, кімнати 2-3
пл. 18,2 кв. м, кімнати 2-4 пл. 11,9 кв. м, санвузла 2-5 пл. 3,9 кв. м, тамбура II
пл. 3,1 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами: сараю літ. «Б», сараю літ. «В», сараю літ. «Г», навіс літ. «Д», погребу вхідного літ. «Е», огорожі № 3, водопроводу
№ 2, огорожі № 5, воріт № 4, в натурі, в самостійний об'єкт (одиницю) нерухомого майна; 2) визнати за нею право власності на виділене майно як на самостійний об'єкт (одиницю) нерухомого майна; 3) право спільної часткової власності
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , припинити; 4) визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 2 018,00 кв. м між нею та відповідачем відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи.
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив: 1) погодити ідеальні частки з реальними, змінивши розмір частки
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на відповідну частку; 2) виділити йому в натурі в окрему одиницю, частину житлового будинку
літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв. м, житловою площею 29,5 кв. м, допоміжною площею 22,6 кв. м, яка складається з: тамбура 1-1 пл. 4,1 кв. м, передпокою 1- 2 пл. 7,7 кв. м, кухні 1-3 пл. 7,1 кв. м, санвузла 1-4 пл. 3,7 кв. м, кімнати 1-5 пл. 9,5 кв. м, кімнати 1-6 пл. 20,0 кв. м з надвірними будівлями та спорудами; 3) визнати за ним право власності на окремий об'єкт нерухомого майна; 4) припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 5) визначити порядок користування земельною ділянкою площею 2 018,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до реальних часток співвласників житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами згідно висновку судової земельно-технічної експертизи.
26 жовтня 2023 року ухвалами Київського районного суду м. Полтави відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів справи висновку експерта №108 від 18 жовтня 2021 року, складеного судовим експертом Федоровим Д. Ф. ; про призначення у справі додатковї експертизи.
26 жовтня 2023 року рішенням Київського районного суду м. Полтави відмовлено в задоволенні позовів.
20 травня 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2023 року і ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2023 року залишено без змін.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, в якій вона просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 26 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні її позову, скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
24 червня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 552/6075/21 за касаційним провадженням № 61-9014ск24 призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Петров Є. В., Ситнік О. М.
На підставі розпорядження від 12 серпня 2024 року № 995/0/226-24 у зв'язку з перебуванням судді Петрова Є. В. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 552/6075/21 за касаційним провадженням № 61-9014ск24 призначено судді-доповідачу
Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Ситнік О. М.
12 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач),
Ігнатенка В. М., Ситнік О. М. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , пропозицію відкрити касаційне провадження більшість судової колегії відхилила.
Ухвала Верховного Суду мотивована тим, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити за пунктом 5 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
З таким висновком не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перегляд судових рішень гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
12 серпня 2024 року проєкт ухвали Верховного Суду з підписом судді-доповідача Пророка В. В. передано мені на погодження та підпис.
Цього ж дня я не погодилася з указаним проєктом ухвали, запропонувала відкрити касаційне провадження, про що повідомила суддю-доповідача та передала йому касаційне провадження № 61-9014ск24.
Відповідно до службової записки від 15 серпня 2024 року за № 607/0/214-24 встановлено, що 15 серпня 2024 року судді-доповідачу Пророку В. В. повернувся проєкт ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження без підпису суддів, які входять до складу колегії.
Вказаною службовою запискою касаційне провадження № 61-9014ск24 передано для оформлення суддями, які входять до складу колегії, альтернативного проєкту ухвали Верховного Суду та її підписання.
15, 16, 19 та 20 серпня 2024 року я перебувала в запланованій відпустці.
21 серпня 2024 року мені на підпис передано ухвалу Верховного Суду від 12 серпня 2024 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підписом судді-доповідача Пророка В. В., та підписом судді, який входить до складу колегії суддів - Ігнатенка В. М.
Однак, до матеріалів касаційного оскарження долучено службову записку
від 19 серпня 2024 року за № 607/1/214-24, якою суддя-доповідач передав мені ухвалу Верховного Суду від 12 серпня 2024 року для підписання та оформлення окремої думки, оскільки виключно я не згодна з цією ухвалою.
Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що ОСОБА_1 вказує на те, що судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень були застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17, у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 2114/2-3819/11, від 10 лютого 2021 року в справі № 445/442/16-ц, від 28 березня 2023 року в справі № 500/3987/16-ц.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З аналізу наведеної норми вбачається, що підставою відмови у відкритті касаційного провадження за пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України є необґрунтованість касаційної скарги, поданої виключно на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тобто з мотивів посилання на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Однак ОСОБА_1 окрім посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України також вказує на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, коли судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Під час подання касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявниця вказує на те, що ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні її позову є незаконними, такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, винесені без всебічного повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
При цьому посилається на прийняття судами до уваги неналежних доказів та незаконну відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів.
Вважаю, що необхідно було відкрити касаційне провадження в справі та перевірити по суті за матеріалами справи доводи касаційної скарги з наведених у ній підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
Суддя О. М. Ситнік