14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 367/5663/21
провадження № 61-18376св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович,
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за касаційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Оніщука Євгена Олександровича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог подання
У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов М. А. звернувся до суду з поданням, у якому просив визначити частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме: визначити 1/2 частки у майні боржника ОСОБА_1 , що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя з подальшим зверненням на нього в рахунок погашення заборгованості.
Обґрунтовуючи вимоги подання, посилався на те, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входять:
виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу № 924/688/19, виданого Господарським судом Хмельницької області 23 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - АТ «Укргазбанк», банк) 53 182 983,22 грн строкової заборгованості за кредитом, 234 924,26 грн простроченої заборгованості за кредитом, 2 405,43 грн поточної заборгованості за процентами, 545 455,23 грн простроченої заборгованості за процентами, 282 731,87 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 670 967,44 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;
виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу № 924/688/19, виданого Господарським судом Хмельницької області 23 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укргазбанк» 164 495,61 грн витрат зі сплати судового збору;
виконавче провадження № НОМЕР_5 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/358/19 від 06 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укргазбанк» 525 502,90 грн витрат зі сплати судового збору;
виконавче провадження № НОМЕР_6 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/358/19 від 06 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укргазбанк» 31 000 000,00 грн строкової заборгованості за кредитом, 400 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 513 194,44 грн поточної заборгованості за процентами, 2 602 023,41 грн простроченої заборгованості за процентами, 319 561,64 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 198 747,79 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
Загальна сума заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_2, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, становить 99 694 951,52 грн.
Станом на 28 липня 2021 року борг не сплачений, а боржник не вживає жодних заходів для його сплати.
Під час примусового виконання судових рішень встановлено відсутність у боржника достатніх коштів чи рухомого майна для задоволення вимог стягувача за виконавчими документами та стягнення основної винагороди приватного виконавця, у зв'язку з чим виникла необхідність у зверненні стягнення на нерухоме майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами.
З 02 вересня 2010 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Ірпінського міського суду від 14 серпня 2018 року було розірвано.
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа № 367/4378/18 (провадження № 2/367/3949/2018) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Згідно з інформацією, яка міститься у вказаній справі, до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить таке майно:
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0070, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0067, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0069, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;
земельна ділянка загальною площею 0,09 га га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 ;
земельна ділянка загальною площею 0,15 га га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0068, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0091, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0060, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 ;
земельна ділянка загальною площею 0,15 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0057, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;
земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0059, що розташована за адресою: АДРЕСА_12 ;
земельна ділянка загальною площею 0,09 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;
земельна ділянка загальною площею 0,54 га, кадастровий номер 3210945600:01:034:0111, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;
житловий будинок АДРЕСА_13 , загальною площею 713,5 кв. м;
гаражний бокс НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_14 .
Вказане нерухоме майно подружжя придбало під час шлюбу, а тому воно є їх спільним сумісним майном, 1/2 частка якого може бути визначена ОСОБА_1 , виходячи з рівності часток у спільній сумісній власності, та в подальшому реалізована з метою виконання судових рішень.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 06 вересня 2021 року подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. в порядку статті 443 ЦПК України про визначення частки у майні боржника задовольнив. Визначив частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме визначив 1/2 частки у майні боржника ОСОБА_1 , що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя з подальшим зверненням на нього в рахунок погашення заборгованості.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що станом на 28 липня 2021 року ОСОБА_1 борг не сплатив і не вживає жодних заходів для сплати боргу. При цьому, визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, є пропорційним ступенем втручання у його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини з метою забезпечення принципу верховенства права та обов'язковості виконання судового рішення.
Суди розглядали справу неодноразово.
Київський апеляційний суд постановою від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. про визначення частки у майні боржника залишив без розгляду.
Верховний Суд постановою від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Водночас суд виходив з того, що з огляду на відсутність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору з приводу майна, щодо якого приватний виконавець подав подання, перебування у провадженні суду іншої справи № 367/4378/18 про поділ майна подружжя, рішення за результатами розгляду якого не ухвалювалося, не є перешкодою для розгляду подання приватного виконавця про визначення частки в майні боржника, що і було правомірно здійснено судом першої інстанції.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. залишити без розгляду.
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначила те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що між нею та ОСОБА_1 існує спір про право, оскільки майно, яке визначене як частка майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є її особистою приватною власністю. Відповідно такий спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оніщук Є. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. залишити без розгляду.
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначив те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 рок у справі № 916/2813/18, від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 та постановах Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19, від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17; суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема матеріали справи № 367/4378/18 про поділ майна подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд апеляційної інстанції встановив обставини відсутності спору щодо майна між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суто на підставі припущень, тобто встановив обставину, що має суттєве значення, на підставі недопустимих доказі, не врахувавши при цьому застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 стандарт доказування (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, дійшовши висновку про відсутність спору щодо майна подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на частину якого просить звернути стягнення приватний виконавець, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування статей 60, 70 СК України, згідно з якими суд при поділі майна може відступити від засади рівності. При цьому, встановлюючи обставини щодо наявності чи відсутності спору між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стосовно майна, на частину якого приватний виконавець просить звернути стягнення, апеляційний суд не звернув уваги, що у справі № 367/4378/18 розглядається не лише позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме майна, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , але й зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, до якого також включено інше майно сторін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Оніщука Є. О.
20 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входять:
виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу № 924/688/19, виданого Господарським судом Хмельницької області 23 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укргазбанк» 53 182 983,22 грн строкової заборгованості за кредитом, 234 924,26 грн простроченої заборгованості за кредитом, 2 405,43 грн поточної заборгованості за процентами, 545 455,23 грн простроченої заборгованості за процентами, 282 731,87 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 670 967,44 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;
виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу № 924/688/19, виданого Господарським судом Хмельницької області 23 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укргазбанк» 164 495,61 грн витрат зі сплати судового збору;
виконавче провадження № НОМЕР_5 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/358/19 від 06 листопада 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укргазбанк» 525 502,90 грн витрат зі сплати судового збору;
виконавче провадження № НОМЕР_6 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/358/19 від 06 листопада 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укргазбанк» 31 000 000,00 грн строкової заборгованості за кредитом, 400 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 513 194,44 грн поточної заборгованості за процентами, 2 602 023,41 грн простроченої заборгованості за процентами, 319 561,64 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 198 747,79 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна у травні 2012 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_15 ;
у серпні 2016 року за ОСОБА_2 зареєстроване на праві власності таке майно:
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0070;
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0061;
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0067;
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0053;
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0063;
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0069;
житловий будинок АДРЕСА_13 , загальною площею 713,5 кв. м;
у липні 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності таке майно: земельна ділянка площею 0,09 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0065;
земельна ділянка з площею 0,15 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0068:
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0071;
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0091;
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0060;
земельна ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0057;
земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0059;
земельна ділянка площею 0,09 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0013;
земельна ділянка площею 0,54 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0111.
02 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2018 року у справі № 367/961/18 розірвано.
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа № 367/4378/18 (провадження № 2/367/3949/2018) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
За статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв'язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, що виконується.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів. На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.
Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, за наявності спору про право.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) дійшла висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом у порядку позовного провадження.
Отже, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, то звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 2-9881/02, провадження № 61-8539св21).
У справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає. Стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору.
Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 367/5663/21 (провадження № 61-4852св23).
У справі, яка переглядається, підставою звернення приватного виконавця до суду із цим поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та, на переконання приватного виконавця, є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншою особою. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та його дружини, набуте ними в шлюбі, частку боржника в цьому майні не визначено.
Задовольняючи подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, поданого відповідно до статті 443 ЦПК України, в розмірі частки, суд першої інстанції виходив із того, що вказане майно набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування їх в зареєстрованому шлюбі, станом на 28 липня 2021 року борг не сплачений, встановлено відсутність у боржника достатніх коштів чи рухомого майна для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом та стягнення основної винагороди приватного виконавця, а боржник ОСОБА_1 не вживає жодних заходів для сплати боргу, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, що, у свою чергу, є адекватним ступенем втручання до його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов'язковості виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції встановив, що у цій справі матеріали справи не містять доказів, які вказують на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо нерухомого майна, яке є предметом подання приватного виконавця.
Крім того, скасовуючи попереднє судове рішення, якимподання приватного виконавця про визначення частки у майні боржника було залишено без розгляду, та направляючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору з приводу майна, щодо якого приватним виконавцем подано подання.
При новому апеляційному розгляді справи суд апеляційної інстанції врахуваввказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції від 16 серпня 2023 року, відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України.
Отже правильними є висновки апеляційного суду про те, що такий спір не вирішується в позовному провадженні, а має бути розглянутий у порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції. правильно звернув увагу на те, щохоч частки у майні, яке належить боржнику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не визначені, однак, виходячи з презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя та з огляду на те, що рішення суду залишається не виконаним, і протягом тривалого часу з моменту набрання ним законної сили боржник не виконує його, та наявного у нього майна недостатньо для погашення боргу в повному обсязі, дійшов обґрунтованого висновку про визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 .
При цьому задоволення подання державного виконавця не порушує прав іншого співвласника зазначеного майна.
Таким чином, доводи заявників про те, що рішення у справі ухвалено судами без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Верховний Суд висловлює правові висновки у справах, з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Інші, наведені в касаційних скаргах аргументи, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Оніщука Євгена Олександровича залишити без задоволення.
УхвалуІрпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Верховного Суду Червинською М. Є..