22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 369/13944/17
провадження № 61-13654св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року в складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Шкоріної О. І., Мазурик О. Ф.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати спільним сумісним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на частину вказаної квартири.
Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2009 року, який було розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2017 року.
У період перебування у шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було оформлене на дружину.
Одразу після розірвання шлюбу відповідач змінила замки у спірній квартирі та повідомила, що квартира є її особистою власністю.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: визнати її особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 ; визнати спільним сумісним майном: автомобіль марки Volkswagen Passat, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; господарське приміщення - підвал в будинку АДРЕСА_2 , готівкові кошти в сумі 12 000,00 доларів США, безпроцентну позику в сумі 9 000,00 Євро. Вказані об'єкти вона просила виділити у власність ОСОБА_1 та стягнути з нього на її користь компенсацію за частину майна в сумі 292 548,35 грн.
На обґрунтування позову зазначала, що квартира була придбана за її особисті кошти, які подарував батько ОСОБА_4 , що підтверджується довідками про зняття вказаної суми з рахунків батька напередодні придбання квартири та показаннями свідків.
У період перебування в шлюбі сторони придбали автомобіль Volkswagen Passat, 2006 року випуску та підвал в будинку АДРЕСА_2 , які перебувають у володінні та розпорядженні ОСОБА_1 .
Також сторони отримали безпроцентну позику в розмірі 9 000,00 Євро, яка була спільно витрачена на потреби сім'ї та не повернута. Відтак на момент подачі позову у сторін існує спільне боргове зобов'язання, розмір якого на дату позову в національній валюті України становить 286 842,94 грн, та ці кошти повинні бути враховані при поділі майна подружжя.
Окрім того, подружжю на праві спільної сумісної власності належать готівкові кошти у розмірі 12 000,00 доларів США, що на дату подачі позову за офіційним курсом НБУ станови 332 513,70 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року первісний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано автомобіль Volkswagen Passat 2.0, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля Volkswagen Passat 2.0, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля Volkswagen Passat 2.0, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частки автомобіля Volkswagen Passat 2.0, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , в розмірі 105 791, 50 грн.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є особистим майном ОСОБА_2 , оскільки придбана за її особисті кошти, які вона отримала у подарунок від свого батька, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 вказаного не спростував, не надав суду докази того, що він брав фінансову участь у придбанні цієї квартири.
Виписки з рахунків, наданих ОСОБА_1 на підтвердження надання коштів для придбання спірної квартири, судом не беруться до уваги, так як згідно наданої позивачем довідки ок-5, ОСОБА_1 за весь період шлюбу отримав дохід у розмірі 256 273,66 грн.
Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 21 лютого 2018 року за період лютий-червень 2015 року по рахунку ОСОБА_1 було здійснено витрат на 578 393,13 грн, усього надходжень 578 356,70 грн, з яких знято готівкою у банкоматі 562 750,00 грн.
Позивач не надав суду докази походження цих коштів, адже з врахуванням його офіційних доходів ця сума в два рази перевищує його сумарний дохід за період шлюбу.
Таким чином, судом встановлено, що у сторін за час шлюбу не було власних коштів на придбання спірної квартири.
Автомобіль марки Volkswagen Passat 2.0, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , був придбаний сторонами у справі у період шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя, що сторони не заперечували.
07 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відчужив спірний автомобіль ОСОБА_7 , а 21 жовтня 2017 року право власності на нього набула ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні року підтвердила, що під час придбання спірного автомобіля ОСОБА_2 згоду на його продаж не надавала.
Оскільки автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація у розмірі його частки в розмірі 105 791, 50 грн виходячи з його ринкової вартості.
Вимоги про визнання спільним сумісним майном господарського приміщення в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_2 задоволенню не підлягають, оскільки сторони не надали будь-які докази на підтвердження того, хто є власником цього об'єкта нерухомості.
Вимоги щодо визнання спільним сумісним майном подружжя готівкових коштів у розмірі 12 000,00 доларів США та поділ боргового зобов'язання подружжя в розмірі 9 000,00 Євро задоволенню не підлягають з огляду на їх недоведеність.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя рішення скасовано в частині вирішення вимог про визнання майна особистою приватною власністю та поділу автомобіля та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року в частині вирішення вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації за частку в спільному майні та в частині відмови у задоволенні інших вимог залишено без змін.
Судові витрати у справі залишено за сторонами.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира була придбана подружжям в період шлюбу, ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, тому вона підлягає поділу між подружжям.
Показання свідків щодо факту передачі грошей батьком ОСОБА_2 на придбання квартири не є належними доказами на підтвердження цієї обставини, оскільки відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Автомобіль Volkswagen Passat, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , придбано сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі, однак 07 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відчужив його сестрі ОСОБА_7 без згоди ОСОБА_2 , тому на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація вартості його частини.
Разом з тим, безпідставним є висновок суду першої інстанції про визнання автомобіля спільним сумісним майном подружжя, оскільки факт набуття вказаного автомобіля в період шлюбу на праві спільної сумісної власності не оспорювався. Також відсутні підстави для поділу вказаного автомобіля між сторонами, оскільки він належить іншій особі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_9 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення з нього компенсації за частку в спільному майні та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 06 вересня 2023 року у справі № 274/3451/15-ц, від 08 лютого 2023 року у справі № 759/13234/18, від 10 серпня 2023 року у справі № 759/8676/19, від 07 грудня 2022 року у справі № 755/15522/19, від 15 червня 2021 року у справі № 906/1222/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суд першої інстанції здійснив реальний поділ автомобіля, який належить іншій особі, не залучивши власника до участі у справі, а апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув на користь ОСОБА_2 компенсацію за проданий автомобіль, не врахувавши того, що позивач за зустрічним позовом з такими вимогами до суду не зверталася.
Постанова апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, оскільки суди не встановили, чи не були витрачені кошти від продажу спірного автомобіля в інтересах сім'ї.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
23 листопада 2023 року справа № 369/13944/17 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Судові рішення в частині вирішення вимог про поділ квартири АДРЕСА_1 та в частині відмовлених позовних вимог за зустрічним позовом в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2009 року, в якому ОСОБА_1 09 липня 2015 року придбав автомобіль Volkswagen Passat, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2017 року було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
07 жовтня 2017 року ОСОБА_1 уклав зі своєю сестрою ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, за умовами якого відчужив на її користь автомобіль Volkswagen Passat, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
21 жовтня 2017 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 придбала спірний автомобіль.
Відповідно до висновку про вартість транспортного засобу Volkswagen Passat, 2006 року випуску, складеного Приватним підприємством «КОЕКС», ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 13 листопада 2017 року становить 211 583,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Якщо майно придбане подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком у період проживання однією сім'єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об'єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18 (провадження № 61-11772св23).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що спірний автомобіль був придбаний у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, презумпція спільної сумісної власності подружжя на нього ОСОБА_1 не спростована, проте після розірвання шлюбу він без згоди ОСОБА_2 продав його своїй сестрі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації половини його вартості виходячи з дійсної вартості автомобіля на час розгляду справи.
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційних скаргах постановах.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частинізалишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року в частині вирішення вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 компенсації половини вартості автомобіля залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко