Ухвала
19 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 195/2078/21
провадження № 61-10967ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Томаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - ОСОБА_1 , про внесення змін до актового запису про смерть,
30 липня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 звернувся із заявами про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, які мотивовані тим, що він не був присутнім в судовому засіданні апеляційного суду 20 лютого 2024 року. Згідно з картки руху документів Дніпровським апеляційним судом повна постанова від 20 лютого 2024 року була доставлена до його електронного кабінету 25:03:2024 року 5:10:47. В Єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст постанови суду апеляційної інстанції оприлюднено 25 березня 2024 року, а забезпечено надання загального доступу 26 березня 2024 року. 19 березня 2024 року він звернувся до Дніпровського апеляційного суду з клопотанням про видачу судового рішення в паперовій формі. У березні-квітні 2024 року через технічні збої «Електронного суду» він не мав можливості дізнатися про надходження повного тексту постанови до електронного кабінету. Зокрема, 29 лютого 2024 року про збої в систему «Електронний суд» Національна асоціація адвокатів України інформувала Державну судову адміністрацію України. Згідно з відповіддю Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2024 року наданою на адвокатський запит, повна постанова від 20 лютого 2024 року на поштову адресу ОСОБА_1 не направлялась. Його адвокат повний текст оскаржуваного судового рішення отримала 26 квітня 2024 року на підставі його заяви від 19 березня 2024 року, отже, датою отримання судового рішення є 26 квітня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року його касаційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 24 червня 2024 року касаційну скаргу повернуто заявнику. Ураховуючи наведене, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.
На підтвердження наведеного заявником надано: копію листа Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2024 року № 04.7-13/885/2024; копію заяви від 19 березня 2024 року про видачу судового рішення в паперовій формі; роздруківку інформаційного повідомлення Національної асоціації адвокатів України від 29 лютого 2024 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Як видно з листа Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2024 року № 04.7-13/885/2024 документ в електронному вигляді «Постанова по суті» від 20.02.2024 у справі 195/2078/21 надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 25:03:2024 16:22:30. У зв'язку з отриманням ОСОБА_1 постанови від 20 лютого 2024 року в електронному кабінету, на його поштову адресу постанова від 20 лютого 2024 року не направлялась.
З матеріалів касаційного провадження № 61-6137ск24 видно, що ОСОБА_1 25 квітня 2024 року вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано для усунення недоліків двадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати суду докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги, доплатити судовий збір у розмірі 388,75 грн, а також обґрунтувати причини пропуску строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази (суд апеляційної інстанції не направив копію оскаржуваної постанови від 20 лютого 2024 року або докази щодо дати отримання копії постанови суду апеляційної інстанції), і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
На виконання ухвали Верховного Суду від 16 травня 2024 року заявник надав до суду копію квитанції про сплату судового збору в розмірі 388,75 грн, докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги, копію заяви про видачу його представнику постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року повернуто заявнику у зв'язку з неповним виконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявником не було надано доказів, що відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України суд апеляційної інстанції не направив йому оскаржуване рішення суду.
Згідно з повідомленням про доставлення електронного листа ухвала про повернення касаційної скарги від 24 червня 2024 року у справі № 195/2078/21 була надіслана одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 29:06:2024 0:19:53.
Вдруге з касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, які за своєю суттю є ідентичними, звернувся 30 липня 2024 року.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ураховуючи наведене, доводи ОСОБА_1 про те, що постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року він отримав 26 квітня 2024 року не можна визнати поважними, оскільки спростовуються доказами наданими самим заявником, а саме - відповіддю Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2024 року № 04.7-13/885/2024, де зазначено, що постанова апеляційного суду від 20 лютого 2024 року доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 25 березня 2024 року.
Також, доводи ОСОБА_1 про те, що Національна асоціація адвокатів України 29 лютого 2024 року інформувала Державну судову адміністрацію України про збої в системі «Електронний суд» є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення він отримав в електронному кабінеті 25 березня 2024 року.
У разі заперечення факту доставлення оскарженої постанови апеляційного суду до зареєстрованого електронного кабінету ОСОБА_1 в підсистемі «Електронний суд», заявник має надати відповідні докази, зокрема повідомлення технічного адміністратора підсистеми тощо.
Разом із цим, невиконання вимог ЦПК України та суду не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження. Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження. Тому заявник зобов'язаний довести, що саме перешкоджало йому виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 16 травня 2024 року (провадження № 61-6137ск24) про залишення касаційної скарги без руху, а саме - надати докази порушення апеляційним судом статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, - надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші обґрунтовані підстави для поновлення цього строку, та надати відповідні докази на їх підтвердження.
Крім того, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
До касаційних скарг ОСОБА_1 додані платіжне доручення від 25 квітня 2024 року № 0.0.3611197618.1 про сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн та платіжне доручення від 27 травня 2024 року № 0.0.3670271770.1 про сплату судового збору у розмірі 388,75 грн, які не може бути прийнято судом як належний доказ сплати судового збору, оскільки відповідно до довідок про наявність платіжного доручення вказані платіжні доручення приєднано до касаційного провадження № 61-6137ск24.
Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення.
Таким чином, заявнику слід надати суду касаційної інстанції інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» заявник не позбавлений можливості звернутися до суду з клопотаннями про повернення судового збору, який був сплачений за розгляд касаційної скарги, поданої у квітні 2024 року.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позовну заяву подано у 2022 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 481,00 грн, підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 1 587,84 грн (992,40 грн ? 200% х 0,8).
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання саме цієї касаційної скарги в розмірі 1 587,84 грн, а не скарги, яка подавалася у квітні 2024 року.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Отже, касаційні скарги слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року за клопотаннями ОСОБА_1 неповажними.
Касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев