14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 344/4897/21
провадження № 61-7925св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «АРКС») про стягнення страхового відшкодування, матеріальних збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 квітня 2018 року на вулиці Пасічній, 20 у місті Івано-Франківську було викрадено транспортний засіб марки «Mazda СХ-5», державний номерний знак НОМЕР_1 , який застраховано ПАТ «СК АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 06 березня 2018 року № 58020а8і.
У день викрадення транспортного засобу позивач ОСОБА_1 повідомив страхову компанію про подію за телефоном контакт-центру, який вказаний у пункті 1 договору, та правоохоронні органи, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження за № 12018090010001286.
ОСОБА_1 зазначав, що 03 квітня 2018 року подав до страхової компанії заяву про незаконне заволодіння транспортним засобом та пояснення, а також надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про початок досудового розслідування за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом.
18 червня 2018 року позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування та складання страхового акта. 20 червня 2018 року відповідач надіслав листа, зі змісту якого на підставі пункту 29.15 договору страховик має право відстрочити складання страхового акта (прийняття рішення за подією) у випадку, якщо у нього є сумніви у правомірності вимог на одержання страхувальником страхового відшкодування, - до того часу, поки не будуть представлені необхідні докази, але не більше ніж на 3 (три) місяці з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 28 договору.
ОСОБА_1 зазначав, що відповідач жодних дій щодо складання страхового акта не вчиняв, 26 жовтня 2018 року повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав копію листа Івано-Франківського відділу поліції Головного управління поліції України в Івано-Франківській області від 24 жовтня 2018 року, відповідно до якого позивача визнано потерпілим від злочину. Під час проведення досудового розслідування вилучено свідоцтво про реєстрацію викраденого транспортного засобу та два ключі від автомобіля.
Умовами договору визначено, що до страхових ризиків належить викрадення автомобіля (пункт 25.2.1 договору).
Сума страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку становить 622 000 грн (пункт 11), відповідач зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку та строки згідно з розділом 29 договору (пункт 26.1.3. договору).
ОСОБА_1 зазначав також, що безпідставна невиплата страхового відшкодування з вини відповідача, постійне переживання завдало йому психологічного дискомфорту та моральних страждань, оскільки він правомірно очікував на дотримання відповідачем вимог договору та чинного законодавства. Моральну шкоду оцінює в розмірі 100 000 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ «Страхова компанія «АРКС»:
суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 06 березня 2018 року № 58020а8і у розмірі 622 000 грн;
матеріальні збитки за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі: 39 497 грн - пеня, 110 696 грн - інфляційні втрати, 47 234,76 грн - 3 % річних;
моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 02 лютого 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів виконання обов'язку перед відповідачем щодо надання документів та/або інформації про обставини настання страхового випадку, що передбачено страховим договором.
Місцевий суд керувався тим, що ОСОБА_1 та відповідач погодили у договорі право страховика відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, у разі ненадання страхувальником усіх необхідних документів та/або інформації, що підтверджують причини та розмір збитку.
Обов'язок відповідача сплатити страхову суму кореспондує обов'язку позивача довести настання страхового випадку у виді викрадення автомобіля, а не його приховування.
Страховий випадок у формі викрадення автомобіля підлягає встановленню на основі визначеного законом порядку розслідування злочинів. Тому на час укладення та виконання договору сторонам цього договору було відомо, що у разі виконання договору за страховим випадком щодо викрадення автомобіля підставами здійснення виплати є не саме повідомлення страхувальника про те, що він не віднайшов автомобіль в місці, у якому залишив його, а юридичний акт уповноваженого законом органу на встановлення факту вчинення злочину, що ухвалено у формі та в порядку, який встановлений законом для розслідування злочинів.
Також суд зазначив, що відповідальність страховика за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування безпосередньо настає у разі доведення безпідставності нездійснення страхової виплати.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди, оскільки позов не містить будь?якого розрахунку моральної шкоди, періоду страждань позивача та їх безпосередньої пов'язаності з діями відповідача. Також у позові не вказано, які саме позивач доклав додаткові зусилля для організації його життя залежно від порушень його прав за договором сторін, не вказано обґрунтування моральної шкоди щодо захисту від наслідків неправомірних дій з боку відповідача.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав таке. Страхова компанія протиправно відмовила у виплаті страхового відшкодування, визнавши вказаний випадок не страховим з тих підстав, що всупереч пункту 27.1.12 договору страхування у день подання страховику письмового повідомлення про подію викрадення транспортного засобу страхувальник не передав основний та додатковий ключі до замка запалювання транспортного засобу та свідоцтво про його реєстрацію; кримінальне провадження відповідач намагається використати з метою уникнення відповідальності за подією викраденого автомобіля; жодних шахрайських дій щодо відповідача з метою заволодіння його коштами позивач не вчиняв і його вину у вчиненні кримінального правопорушення не доведено; позивач у встановлені строки надав страховій компанії необхідні документи, а відповідач не направляв йому будь-яких вимог про надання додаткових документів; відповідач збільшив строк складання страхового акта до 3 місяців з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування, а 18 квітня 2019 року безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування, визнавши вказаний випадок нестраховим.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 04 травня 2023 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 622 000 грн, пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - 39 497 грн, інфляційні збитки - 110 696 грн, 3 % річних - 47 234,76 грн, а всього - 819 427,76 грн.
У задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовив.
Апеляційний суд керувався тим, що доказів, які б свідчили про викрадення транспортного засобу у спосіб, який не є страховим випадком, матеріали справи не містять.
У постанові апеляційного суду зазначено, що у заяві про незаконне заволодіння транспортним засобом за договором добровільного страхування транспортного засобу, оформленій на бланку, розробленому страховою компанією, і поданій від імені позивача ОСОБА_1 , зазначені обставини викрадення транспортного засобу, які свідчать про крадіжку автомобіля, принаймні про таємне викрадення автомобіля від власника і всупереч його волі.
Крім того, позивач, повідомивши правоохоронні органи про викрадення, передав два ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію, що виключає заволодіння транспортним засобом у спосіб шахрайства.
Кримінальне провадження щодо позивача про шахрайство (інсценування злочину) за статтею 15, частиною третьою статті 190 КК України закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Договір страхування транспортного засобу за позовом страхової компанії недійсним не визнаний.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що автомобіль, який є предметом страхування, був знищений у результаті пожежі у попереднього власника автомобіля, оскільки договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 06 березня 2018 року, укладений з ОСОБА_1 , містить усі ідентифікаційні дані про предмет страхування, зокрема пробіг 61 000 км, що свідчить про те, що представник страхової компанії оглянув автомобіль перед підписанням договору страхування.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими доводи позивача про те, що мало місце настання страхового випадку, передбаченого умовами договору добровільного страхування наземного страхування, укладеного 06 березня 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «АРСК» та ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи наявність порушеного права, позивач має право на отримання від відповідача страхової виплати у розмірі 622 000 грн.
Також апеляційний суд виснував, оскільки страхова сума не сплачена, то нарахування інфляційних втрат, пені та 3 % річних за період прострочення виплати страхового відшкодування слід розраховувати з 18 вересня 2018 року (закінчення трьохмісячного терміну з дня повідомлення про подію) до 31 березня 2021 pоку (день звернення до суду з позовом).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «АРСК» на користь позивача моральної шкоди, оскільки ні договором страхування, ні Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачені підстави для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, у якій відповідач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 382/677/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 711/4458/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 463/3605/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 914/1495/18, від 30 липня 2020 року у справі № 359/3391/18.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 4, частину другу статті 8, статтю 9, частину першу статті 16, частину другу статті 21, абзац перший статті 25, статтю 26 Закону України «Про страхування», а також допущено порушення норм процесуального права щодо порядку подання доказів.
Відповідач зазначає, що заявлений випадок незаконного заволодіння спірним автомобілем не міг бути визнаний страховим за ризиком «Викрадення», оскільки документами компетентних органів не підтверджено незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом у один із способів, що відповідно до договору є страховими, а саме шляхом крадіжки, грабежу чи розбою.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що незаконне заволодіння транспортним засобом відбулося саме шляхом крадіжки, керуючись заявою ОСОБА_1 , а не документами компетентних органів, зокрема Національної поліції України.
Крім того, ПрАТ «Страхова компанія «АРСК» зазначає про те, що суд не врахував пункт 29.6 договору, відповідно до якого обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком «Викрадення» є попереднє укладення між страховиком і страхувальником або власником транспортного засобу угоди, згідно з якою останній зобов'язується у разі, якщо викрадений транспортний засіб буде пізніше знайдено, передати право власності на нього страховику або його представнику, тобто оформлення абандону, а також те, що розрахунок суми страхового відшкодування має здійснюватися відповідно до пункту 29.6 договору, а не у розмірі, який просить позивач.
Заявник також зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що відповідно до заяви свідка ОСОБА_2 (перший власник спірного автомобіля) від 04 грудня 2020 року у справі № 344/20660/18 транспортний засіб марки «Mazda СХ-5» зазнав повного знищення у результаті пожежі, що підтверджується актом від 21 березня 2013 року. Відсутність доказів його відновлення підтверджується численними листами дилерської мережі «Mazda».
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією в складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 березня 2018 року між ПАТ «СК АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 58020а8і, відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Mazda СХ-5» (а. с. 9-16, т. 1).
На виконання умов розділу 18 цього договору ОСОБА_1 сплатив страховий платіж у сумі 37 506,60 грн за весь період дії договору страхування (пункт 18.2 договору).
01 квітня 2018 року шляхом телефонного звернення до контакт-центру страховика надійшло повідомлення ОСОБА_1 про настання події, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом «Mazda СХ-5», яке було вчинено 01 квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .
03 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом «Mazda СХ-5», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 17, 18, т. 1).
Листом Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківські області від 19 квітня 2018 року № Я-8/10//46/02-2018 ОСОБА_1 повідомлено про те, що за його заявою від 01 квітня 2018 року слідчий відділ Івано-франківського ВП ГУНП в Івано-франківській області розпочав досудове розслідування, відомості про яке 01 квітня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090010001286, з попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою частиною третьою статті 289 КК України. Під час проведення огляду місця події слідчий Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області вилучив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіля марки «Mazda СХ-5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та два ключі від автомобіля, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (а. с. 21, 69, т. 1).
18 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування та складання страхового акта, зазначивши, що 03 квітня 2018 року подав до страхової компанії заяву про незаконне заволодіння транспортним засобом та пояснення, а також надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 19, т. 1).
20 червня 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» направило на адресу ОСОБА_1 лист за вих. № 5433/12ЦВ, зазначивши, що відповідно до пункту 29.15 договору страховик має право відстрочити складання страхового акта (прийняття рішення за подією) у випадку, якщо у нього є сумніви у правомірності вимог на одержання страхувальником страхового відшкодування - до того часу, поки не будуть представлені необхідні докази, але не більше ніж 3 (три місяці) з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 28 договору.
Жодних дій з боку відповідача щодо складання страхового акта не вчинено.
18 жовтня 2018 року Івано-Франківський ВП ГУНП в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви від 03 жовтня 2018 року адвоката Мельника А. С. за фактом того, що особи шахрайським способом, у зв'язку з незаконним заволодінням транспортного засобу намагалися заволодіти коштами АТ «СК «АХА Страхування», до ЄРДР вніс заяву № 12018090010003780 про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 15, частиною третьою статті 190 КК України.
23 жовтня 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» направило ОСОБА_1 повідомлення про відстрочення прийняття рішення та складання страхового акта за заявленою ним подією до отримання необхідних доказів, але не пізніше 18 квітня 2019 року (а. с. 74, т. 1).
24 жовтня 2018 року старший слідчий Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано?Франківській області Гладун О. повідомив ОСОБА_1 про те, що за його заявою внесено відомості до ЄРДР за № 12018090010001286. Досудове розслідування триває, жодній особі не повідомлено про підозру за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місце знаходження транспортного засобу невідоме. Під час проведення досудового розслідування вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та два ключі від замка запалювання автомобіля марки «Mazda СХ-5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , які передано на зберігання до камери речових доказів Івано?Франківського міського ВП ГУНП в Івано-Франківській області (а. с. 22, т. 1).
26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повторно надав ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» копію листа Івано-Франківського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області від 24 жовтня 2018 року та просив страхову компанію провести виплату страхового відшкодування за ризиком «Викрадення», як це передбачено умовами договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 06 березня 2018 року № 58020а8і (а. с. 23, т. 1).
18 квітня 2019 року директор Департаменту врегулювання збитків ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» Аввакум О. Б. направив повідомлення ОСОБА_1 про те, що згідно з підпунктами 9, 25.2, 30.2.15, 30.5 договору відсутні правові підстави для визнання заявленого випадку страховим та здійснення виплати страхового відшкодування щодо випадку незаконного заволодіння транспортним засобом «Mazda СХ-5», державний номерний знак НОМЕР_1 , та що зазначене рішення може бути оскаржене. Також зазначено, що наданий ОСОБА_1 витяг з ЄРДР до страхової компанії щодо кримінального провадження від 02 квітня 2019 року № 1201809001001286 не містить відомостей щодо способу вчинення заволодіння застрахованим транспортним засобом.
Згідно з відповіддю слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано?Франківській області від 01 травня 2023 року слідчий відділ проводить досудове розслідування, відомості про яке 01 квітня 2018 року внесено до ЄРДР за № 12018090010001286, у якому ОСОБА_1 визнано потерпілим. Під час проведення досудового розслідування у потерпілого вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та два ключі від замка запалювання автомобіля марки «Mazda СХ-5», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , які знаходяться в матеріалах справи кримінального провадження. Кримінальне провадження від 18 жовтня 2018 року № 12018090010003780 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 15, частиною третьою статті 190 КК України, закрито 13 жовтня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 01 липня 2021 року у справі № 344/20660/18 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «АХА» про визнання дій ПрАТ «СК «АХА» щодо неналежного виконання умов договору страхування протиправними та зобов'язання відповідача скласти страховий акт згідно з пунктом 29.3 вказаного договору за подією викрадення транспортного засобу, яка мала місце 01 квітня 2018 року; відмовив у задоволенні зустрічного позову ПрАТ «СК «АХА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу «Mazda СХ-5», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнання недійсним договору купівлі?продажу транспортного засобу «Mazda СХ-5», укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнання недійсним договору страхування, укладеного між ПрАТ «СК «АХА» і ОСОБА_1 .
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 08 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «АРКС» залишив без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 27 липня 2021 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 09 серпня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» залишив без задоволення. Рішення Івано?Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 27 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишив без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди відповідача із оскаржуваним судовим рішенням щодо задоволення позову в частині стягнення матеріальних збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, тому в цій частині постанова суду апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості Верховним Судом не перевіряється.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (ЦК України, тут і далі - у редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним (стаття 981 ЦК України).
Відповідно до статті 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
У статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Страхування може бути добровільним або обов'язковим (частина перша статті 5 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» (тут і далі - у редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видом добровільного страхування може бути страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Страховий випадок - подія, яка передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (частина друга статті 8 Закону України «Про страхування»).
Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України «Про страхування»).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 25 Закону України «Про страхування», у редакції, чинній на час відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Згідно з частинами першою, третьою статті 991 ЦК України, у редакції, чинній на час відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Отже, положення наведених норм права нерозривно пов'язують момент виникнення обов'язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 753/17411/18 (провадження № 61-6933св20).
З матеріалів справи відомо, що згідно з пунктом 9 договору страхування, укладеного 06 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «АХА», до страхових ризиків (з урахуванням умов пункту 25.2 договору) віднесено: 9.1 - викрадення; 9.2 - збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 9.3 - збитки внаслідок інших подій.
У пункті 25.1 договору страхування передбачено, що страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені в пункті 25.2 цього договору, які мають ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з пунктами 34.1 та 34.2 договору в результаті настання страхового випадку.
Згідно з пунктом 25.2 договору страхування до страхових ризиків належать: 25.2.1 - викрадення (незаконне заволодіння ТЗ під час його знаходження в будь?якому місці в будь-який час, з урахуванням умов, вказаних в розділі 17 цього договору, шляхом: 25.2.1.1 - грабежу (відкритого викрадення ТЗ); 25.2.1.2 - крадіжки (таємного викрадення ТЗ); 25.2.3 - розбою (нападу з метою заволодіння ТЗ, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу або з погрозою застосування такого насильства).
У пункті 26.1.5 договору страхування передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та у строк, визначені розділом 29 цього договору.
Згідно з пунктом 26.3 договору страхування страховик має право: 26.3.1 - перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов договору та правил; 26.3.3 - робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком та належним виконанням страхувальником умов договору та правил, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку; 26.3.4 - визнати подію нестраховим випадком та/або відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі розділу 30 цього Договору.
У пункті 27.1 договору страхування визначено, що в разі настання передбаченої у пункті 25.2 цього договору події страхувальник зобов'язаний, зокрема: 27.1.10 -надати страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію (в тому числі таку, яка є комерційною таємницею), що стосується цього питання; 27.1.12 - у випадку викрадення ТЗ у день подання страховику письмового повідомлення про подію передати представнику страховика основний та додатковий комплекти ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного пристрою для запобігання викраденню, пристрої дистанційного управління системою для запобігання викраденню, а також документи, які надають право на управління застрахованим ТЗ (у тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність (у випадку її наявності), тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля), або довідку про їх вилучення органами МВС.
У разі настання події за ризиком «Викрадення» до заяви на виплату страхового відшкодування страховик додає такі документи: довідка чи інший документ відповідних компетентних органів, що підтверджує початок кримінального провадження за заявою страхувальника про викрадення (незаконне заволодіння) ТЗ та внесення відомостей до ЄРДР (обов'язково повинні бути вказані прізвище, ім'я та по батькові власника (користувача) ТЗ, державний номер, номери номерних агрегатів, дата, місце, обставини та час викрадення, стаття КК України, за ознаками якої почато кримінальне провадження); з метою прийняття рішення про виплату страхового відшкодування за ризиком «Викрадення» страховик може звернутися до страхувальника із запитом про надання інших документів щодо стану кримінального провадження (копії заяв до правоохоронних органів, довідки, постанови, повідомлення, протоколи, експертизи тощо) (пункт 28.1.2.3 договору страхування).
Згідно з пунктами 29.1, 29.2 договору страхування страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодобуванача) на виплату страхового відшкодування і страхового акта, який складається страховиком. Страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи та/або інформацію, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділі 28 Договору. Ненадання вказаних документів та/або інформації надає страховику право відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами та/або інформацією.
Страховик повинен скласти страховий акт протягом 10 (десяти) робочих днів, починаючи з моменту отримання повідомлення про подію, письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, згідно з розділом 28 договору. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до пунктів 29.4 та 29.15 договору (пункт 29.3 договору страхування).
У пункті 29.4 договору страхування зазначено, що виплата за ризиком «Викрадення» здійснюється лише за умови початку кримінального провадження за чинним законодавством та внесення відомостей про незаконне заволодіння ТЗ до ЄРДР, але не раніше ніж через 2 (два) місяці після отримання необхідних документів та/або інформації, визначених розділом 28 договору.
Згідно з пунктом 29.15 договору страхування страховик має право відстрочити складання страхового акта (прийняття рішення за подією) у випадку: якщо у нього є сумніви у правомірності вимог на одержання страхувальником страхового відшкодування - до того часу поки не будуть представлені необхідні докази, але не більше ніж на 3 місяці з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 28 договору; якщо відповідні компетенті органи почали кримінальне провадження у зв'язку з настанням страхової події і ведеться розслідування обставин, які призвели до збитку, - не більше ніж на 6 місяців з моменту початку кримінального провадження (внесення відомостей до ЄРДР); якщо обсяг і характер пошкоджень ТЗ не відповідають причинам та обставинам страхового випадку або існують суперечки між страховиком та страхувальником щодо суми збитків (страхового відшкодування) - до з'ясування фактичних збитків та можливості виникнення пошкоджень за заявлених обставин, але не більше ніж на 3 (три) місяці з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 28 договору; якщо страхувальник надав документи, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, які оформлені з порушенням чинних норм (відсутні номер, дата, наявність виправлень тощо) - до усунень порушень; страховик не має можливості здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або провести власне розслідування причин та обставин настання події, що має ознаки страхового випадку, на місці такої події за незалежних від нього причин та обставин (наприклад, якщо на місці такої події існує небезпека для життя та/або здоров'я представників страховика тощо) - до припинення таких причин та обставин.
У пункті 30.2.23 договору страхування передбачено, що не є страховим випадком незаконне заволодіння ТЗ, вчинене способом іншим, ніж крадіжка, грабіж чи розбій (наприклад, внаслідок шахрайських дій третіх осіб) та/або вчинене під час подій, зазначених у пункті 30.2.15 цього договору.
Згідно з пунктом 30.5 договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо: 30.5.3 - страхувальник надав страховику неправдиву інформацію про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку та/або у разі надання страхувальником на запит страховика відомостей, які не відповідають дійсності, за фактами, що стосуються страхового випадку і його обставин; 30.5.4 - страхувальник не дотримав строків надання повідомлення про подію (пункт 27.1.3 договору) та/або письмового повідомлення про подію (пункт 28.1.1.5 договору) без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків (своєчасно не надав пошкоджений ТЗ для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку та інше); 30.5.6 - страхувальник (його представник) не виконав обов'язків, передбачених умовами договору, окрім пункту 27.1.11 договору, в тому числі не виконав вимоги страховика щодо надання всіх необхідних документів та/або інформації стосовно події, що має ознаки страхового випадку; 30.5.25 - під час досудового розслідування встановлено обставини, що унеможливлюють визнання події страховим випадком.
Як встановили суди, 01 квітня 2018 року ОСОБА_1 повідомив страховика про те, що цього ж дня належний йому автомобіль «Mazda СX-5» 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , було викрадено.
На підставі заяви ОСОБА_1 01 квітня 2018 року до ЄРДР внесені відомості за № 12018090010001286 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України, а саме про те, що в період часу з 01 год 00 хв до 13 год 00 хв 01 квітня 2018 року невідома особа незаконно заволоділа автомобілем «Mazda СX-5» синього кольору, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований біля бічної сторони будинку на АДРЕСА_1 .
Згідно з повідомленням старшого слідчого Івано-Франківського ВП ГУНП Гладуна О. від 19 квітня 2018 року під час проведення досудового розслідування вилучено свідоцтво серії НОМЕР_2 про реєстрацію ТЗ «Mazda CX-5», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та два ключі від замка запалювання, які визнані речовими доказами.
18 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «АХА» із заявою про виплату страхового відшкодування.
20 червня 2018 року начальник відділу врегулювання складних моторних збитків ПрАТ «СК «АХА» ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 про те, що з метою перевірки достовірності повідомленої інформації та керуючись пунктами 26.3.1, 26.3.3, 29.15 договору страхування, статтею 25 Закону України «Про страхування», страховик з'ясовує причини та обставини страхового випадку. Після отримання необхідної інформації страховиком буде прийнято рішення щодо визнання заявленого випадку страховим (нестраховим) та здійснення (нездійснення) виплати страхового відшкодування.
Інформаційною довідкою першого заступника Головного сервісного центру МВС України Князюка О. Г. від 17 липня 2018 року № 31/439аз підтверджується, що за інформацією з бази даних Єдиного державного реєстру МВС станом на 16 липня 2018 року з автомобілем «Mazda СХ-5», VIN-код НОМЕР_4 , проведені такі реєстраційні операції: 16 червня 2012 року - реєстрація ТЗ, придбаного в Торговельній організації, на ОСОБА_2 ; 18 червня 2013 року - зняття ТЗ з обліку для реалізації ОСОБА_2 ; 22 грудня 2017 року - вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації, на ОСОБА_3 ; 28 лютого 2018 року - перереєстрація ТЗ на нового власника ОСОБА_1 за договором купівлі?продажу (СГ).
03 жовтня 2018 року адвокат Мельник А. С., який діяв в інтересах ПрАТ «СК «АХА», звернувся до Івано-Франківського ВП ГУНП із заявою, на підставі якої 18 жовтня 2018 року до ЄРДР були внесені відомості за № 12018090010003780 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, а саме про те, що невстановлені особи шахрайським способом намагалися заволодіти грошовими коштами названої страхової компанії.
Листом від 23 жовтня 2018 року директор Департаменту врегулювання збитків ПрАТ «СК «АХА» Аввакум О. Б. повідомив ОСОБА_1 про те, що складання страхового акта та прийняття рішення за заявленою страхувальником вимогою відстрочено до отримання необхідних доказів, але не пізніше 18 квітня 2019 року.
24 жовтня 2018 року старший слідчий Івано-Франківського ВП ГУНП Гладун О. повідомив ОСОБА_1 про те, що за заявою останнього до ЄРДР внесені відомості за № 12018090010001286, досудове розслідування триває, місцезнаходження ТЗ невідоме, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України.
26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 направив ПрАТ «СК «АХА» згадане повідомлення разом із заявою, в якій просив виплатити йому страхове відшкодування за ризиком «Викрадення», як це передбачено умовами договору страхування.
18 квітня 2019 року директор Департаменту врегулювання збитків ПрАТ «СК «АХА» Аввакум О. Б. направив ОСОБА_1 повідомлення про те, що заявлений ним випадок щодо незаконного заволодіння ТЗ «Mazda СХ-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кваліфікований як нестраховий, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату може бути оскаржене.
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на виконання умов договору страхування повідомив страховика про викрадення транспортного засобу «Mazda СX-5», який є предметом спірного договору страхування, надав заяву про незаконне заволодіння транспортним засобом, пояснення та витяг з ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України, проте страхувальник ПрАТ «СК «АХА», з урахуванням відстрочення строку прийняття рішення про вказаний випадок та про виплату/невиплату страхового відшкодування до 18 квітня 2019 року, відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що заявлений ним випадок щодо незаконного заволодіння ТЗ «Mazda СХ-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кваліфікований як нестраховий.
Відповідач не заперечив обов'язку за змістом договору страхування, але висловив заперечення з приводу добросовісності позивача в його діях щодо подання для страхування автомобіля з метою незаконного отримання страхової виплати, у зв'язку з чим звернувся до правоохоронного органу для розслідування відповідних дій позивача.
Другим запереченням відповідача проти позову є те, що відповідно до пункту 29.2 договору страхування страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи та/або інформацію, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік наведено в розділі 28 договору. Ненадання вказаних документів та/або інформації дає страховику право відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами та/або інформацією.
Суд першої інстанції, враховуючи те, що оскільки сторони договору погодили право відповідача не здійснювати страхову виплату до моменту повного встановлення причини та розміру збитку, а також те, що обов'язок відповідача сплатити страхову суму кореспондує обов'язку позивача довести настання страхового випадку у виді викрадення автомобіля, а не його приховування, дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 виконання обов'язку перед відповідачем щодо надання документів та/або інформації про обставини настання страхового випадку.
Місцевий суд також керувався тим, що підставами здійснення виплати за страховим випадком щодо викрадення автомобіля є не саме повідомлення страхувальника про те, що він не віднайшов автомобіль у місці, в якому залишив його, а юридичний акт уповноваженого законом органу на встановлення факту вчинення злочину, що ухвалено у формі та в порядку, який встановлений законом для розслідування злочинів.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , враховуючи те, що відповідно до наданих заявником доказів, зокрема заяви ОСОБА_1 про незаконне заволодіння транспортним засобом за договором добровільного страхування, оформленої на бланку страхової компанії відповідача, обставин викрадення транспортного засобу, які свідчать про ймовірну крадіжку автомобіля (принаймні, про таємне викрадення автомобіля від власника і всупереч його волі), а також те, що позивач повідомив правоохоронні органи про це викрадення, передав два ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію, що виключає заволодіння транспортним засобом у спосіб шахрайства, та за відсутності у матеріалах справи інших доказів, які б свідчили про викрадення транспортного засобу в інший спосіб, який не є страховим випадком, зробив висновок про обґрунтованість доводів позивача про те, що мало місце настання страхового випадку, передбаченого умовами договору добровільного страхування наземного страхування, укладеного 06 березня 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «АРСК» та ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи також те, що кримінальне провадження за заявою ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» щодо позивача про шахрайство (інсценування злочину) за статтею 15, частиною третьою статті 190 КК України закрито за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Крім того, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 01 липня 2021 року у справі № 344/20660/18, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, відмовив у задоволенні зустрічного позову ПрАТ «СК «АХА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу «Mazda СХ-5», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнання недійсним договору купівлі продажу транспортного засобу «Mazda СХ?5», укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнання недійсним договору страхування, укладеного між ПрАТ «СК «АХА» і ОСОБА_1 .
Верховний Суд постановою від 09 серпня 2022 року вказані судові рішення залишив без змін.
Отже, договір страхування транспортного засобу, укладений 06 березня 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «АРСК» та ОСОБА_1 , за позовом страхової компанії недійсним не визнаний.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки всупереч вимогам закону та умовам договору ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» безпідставно не прийняло рішення про визнання спірного випадку страховим, не склало страховий акт та не прийняло рішення про виплату страхового відшкодування, хоча ОСОБА_1 вчиняв всі дії з метою отримання страхового відшкодування та надав всі документи, які були необхідні для виплати страхового відшкодування.
Неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також незастосовання норм матеріального права, які підлягали застосуванню, призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду щодо того, що незаконне заволодіння транспортним засобом відбулося саме шляхом крадіжки, керуючись лише заявою ОСОБА_1 , а не документами компетентних органів, оскільки заявлений позивачем випадок незаконного заволодіння автомобілем не міг бути визнаний страховим за ризиком «Викрадення», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
У пункті 25.1 договору страхування передбачено, що страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені в пункті 25.2 цього договору, які мають ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з пунктами 34.1 та 34.2 договору в результаті настання страхового випадку.
До страхових ризиків, зокрема, належить «Викрадення» - незаконне заволодіння ТЗ під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час, з урахуванням умов, вказаних у розділі 17 цього договору, шляхом: 25.2.1.1 - грабежу (відкритого викрадення ТЗ); 25.2.1.2 - крадіжки (таємного викрадення ТЗ); 25.2.3 - розбою (нападу з метою заволодіння ТЗ, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу або з погрозою застосування такого насильства) (пункт 25.2 договору).
Згідно з пунктом 26.3 договору страховик, зокрема, має право перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком та належним виконанням страхувальником умов договору та правил, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
У разі настання передбаченої у пункті 25.2 цього договору події страхувальник зобов'язаний, зокрема, у випадку викрадення ТЗ у день подання страховику письмового повідомлення про подію передати представнику страховика основний та додатковий комплекти ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного пристрою для запобігання викраденню, пристрої дистанційного управління системою для запобігання викраденню, а також документи, які надають право на управління застрахованим ТЗ (у тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність (у випадку її наявності), тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля), або довідку про їх вилучення органами МВС (пункт 27.1 договору).
У пункті 29.4 договору страхування зазначено, що виплата за ризиком «Викрадення» здійснюється лише за умови початку кримінального провадження за чинним законодавством та внесення відомостей про незаконне заволодіння ТЗ до ЄРДР, але не раніше ніж через 2 (два) місяці після отримання необхідних документів та/або інформації, визначених розділом 28 договору.
Згідно з пунктом 29.15 договору страхування страховик має право відстрочити складання страхового акта (прийняття рішення за подією), зокрема у випадку, якщо відповідні компетентні органи почали кримінальне провадження у зв'язку з настанням страхової події і ведеться розслідування обставин, які призвели до збитку, - не більше ніж на 6 місяців з моменту початку кримінального провадження (внесення відомостей до ЄРДР).
Отже, ОСОБА_1 на виконання умов договору страхування вчасно повідомив страховика про подію незаконного заволодіння транспортним засобом, надав докази про початок кримінального провадження, відомості про яке 01 квітня 2018 року внесені до ЄРДР за № 12018090010001286, в межах проведення якого у ОСОБА_1 вилучено свідоцтво серії НОМЕР_2 про реєстрацію ТЗ «Mazda CX-5», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та два ключі від замка запалювання, не вчиняв дій з метою перешкодити страхувальнику у проведенні розслідування обставин страхової події, встановленні причин та розміру збитків.
Страховик ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», враховуючи вказане кримінальне провадження за № 12018090010001286, а також ініційоване кримінальне провадження за заявою ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» щодо позивача про шахрайство (інсценування злочину), скористався правом на відстрочення прийняття рішення за заявленою страхувальником вимогою до отримання необхідних доказів, а саме до 18 квітня 2019 року, після чого страховик повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для визнання заявленого випадку страховим та здійснення виплати страхового відшкодування щодо випадку незаконного заволодіння ТЗ «Mazda СХ-5» та про те, що зазначене рішення може бути оскаржене.
Водночас, враховуючи відповідь слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області від 01 травня 2023 року, відповідно до якої проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 01 квітня 2018 року внесено до ЄРДР за № 12018090010001286 (незаконне заволодіння транспортним засобом), жодній особі не повідомлено про підозру та кримінальне провадження від 18 жовтня 2018 року № 12018090010003780 (інсценування злочину) закрито 13 жовтня 2020 року за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, а також відсутність у матеріалах справи доказів, що незаконне заволодіння ТЗ вчинене способом іншим, ніж заявив ОСОБА_1 , (наприклад, внаслідок шахрайських дій третіх осіб), та відсутність інших обставин, передбачених пунктами 30.2.23, 30.5 договору, які дають підстави для відмови страховику у виплаті страхового відшкодування, висновок суду апеляційної інстанції про доведеність позивачем настання страхової події за ризиком «Викрадення» є обґрунтованим.
Зміст спірного договору страхування свідчить про те, що сторони погодили у разі настання страхового випадку за ризиком «Викрадення» транспортного засобу надання страхувальником саме доказів початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема витяг з ЄРДР за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом заявника, що і виконав ОСОБА_1 .
Також колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 вчасно не надав комплект ключів від транспортного засобу, що свідчить про порушення обов'язків за договором страхування та є, серед іншого, підставою для невиплати страхового відшкодування, оскільки під час проведення огляду місця події в межах кримінального провадження № 12018090010001286 слідчий Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області вилучив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та два ключі від автомобіля, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Вказана інформації викладена в листі Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківські області від 19 квітня 2018 року та була відома страховику на час прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Доводи касаційної скарги про те, що суд не врахував пункт 29.6 договору, відповідно до якого обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком «Викрадення» є попереднє укладення між страховиком і страхувальником або власником транспортного засобу угоди (абандону), відповідно до якої останній зобов'язується у разі, якщо викрадений транспортний засіб буде пізніше знайдено, передати право власності на нього страховику або його представнику, є безпідставними, оскільки відповідно до умов цього договору форма угоди (абандону) встановлюється страховиком.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61?11сво17) зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
У переліку документів, які має надати страхувальник разом із заявою про виплату страхового відшкодування, відсутня вказівка на укладення такої угоди (пункт 28.1.2.3 договору). Водночас у пункті 28.3 зазначено, що страховик має право звернутися до страхувальника із запитом на надання інших документів та/або інформації. Обов'язок довести необхідність подання цих документів та/або інформації під час вирішення суперечки в суді несе страховик.
Укладення договору абандону необхідне насамперед в інтересах страхової компанії, проте ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» не довело, що позивач отримував вимогу про оформлення абандону або ухилявся від його укладення. Неправомірних чи недобросовісних дій зі сторони позивача щодо укладення (неукладення) договору абандону матеріали справи не містять.
Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 463/3605/16, від 15 вересня 2021 року у справі № 336/4734/19.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що відповідно до заяви свідка ОСОБА_2 (перший власник спірного автомобіля) від 04 грудня 2020 року у справі № 344/20660/18 транспортний засіб марки «Mazda СХ-5» зазнав повного знищення у результаті пожежі, та про відсутність доказів його відновлення, з огляду на таке.
Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 06 березня 2018 року, укладений з ОСОБА_1 , містить усі ідентифікаційні дані про предмет страхування, пробіг 61 000 км (показник одометра) (пункт 4 договору). Відповідно до пункту 21 договору огляд та фотографування транспортного засобу здійснено 06 березня 2018 року, що також узгоджується із пунктом 34.9, відповідно до якого, невід'ємною частиною договору є фотографії ТЗ, зроблені страховиком у разі проведення огляду ТЗ під час укладення договору. Наведене свідчить про те, що представник страхової компанії оглянув автомобіль перед підписанням договору страхування.
Крім того, під час розгляду справи № 344/20660/18 суди встановили, що 01 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПАУЕР» видало ОСОБА_3 довідку-рахунок про придбання автомобіля «Mazda CX-5», номер кузова НОМЕР_4 , та технічний паспорт на ТЗ серії НОМЕР_5 . За актом прийому-передачі ТЗ, який було складено на виконання умов укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Автофортуна» договору комісії, ОСОБА_3 передав названому товариству автомобіль «Mazda CX-5», номер кузова НОМЕР_4 , для його реалізації.
Відповідно до висновку експертного дослідження Івано-Франківського науково?дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 28 лютого 2018 року номер кузова НОМЕР_4 та номер двигуна РЕ30307632, наданого на дослідження ТЗ «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_6 , не змінювалися. Бланк документа «Свідоцтво про реєстрацію ТЗ» серії НОМЕР_7 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.
28 лютого 2018 року між ТОВ «Автофортуна» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу № 3760, за яким ОСОБА_1 придбав у власність автомобіль «Mazda CX-5», номер кузова НОМЕР_4 .
Вказані правочини були предметом судового розгляду у справі № 344/20660/18, недійсними судом не визнані.
Отже, наведене спростовує доводи касаційної скарги про сумнівність придбання у власність ОСОБА_1 спірного транспортного засобу.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо порядку витребування доказів, а саме, що апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2023 року, зокрема, витребував з Івано?Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області відомості про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні від 18 жовтня 2018 року № 12018090010003780 (на якій стадії перебуває кримінальне провадження) за відсутності представника відповідача, враховуючи те, що 10 квітня 2023 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» надіслало на адресу суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 11 квітня 2023 року, на іншу дату з можливістю брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 11 квітня 2023 року апеляційний суд задовольнив клопотання ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» про відкладення судового засідання на іншу дату, а також вирішив заявлене у судовому засіданні клопотання представника позивач про витребування доказів з тих підстав, що ОСОБА_1 не є стороною кримінального провадження від 18 жовтня 2018 року № 12018090010003780, тому не має можливості отримати будь-яку інформацію щодо нього.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 359/3391/18, від 21 лютого 2018 року у справі № 382/677/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 711/4458/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 914/1495/18, слід зазначити таке.
У справі № 359/3391/18 суди відмовили у задоволенні позову про стягнення зі страховика страхового відшкодування з урахуванням франшизи, визначеної у договорі, з тих підстав, що заявник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхової події та не надав всіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування, зокрема не виконав обов'язків, передбачених пунктами 10.1.2, 10.1.2.1 укладеного між сторонами договору страхування щодо вчасного надання страховику правдивої інформації про обставини ДТП.
У справі № 382/677/17 суди відмовили у задоволенні позову про стягнення зі страховика страхового відшкодування з підстав недоведеності позивачем того факту, що самовільне відкриття капоту автомобіля належить до страхових ризиків, які передбачені умовами договору, а не виникло внаслідок дефекту замків капоту транспортного засобу, на які поширюється гарантія виробника, який і повинен відшкодовувати шкоду. Суди також керувалися тим, що матеріали справи не містять даних про причину відкриття капоту застрахованого транспортного засобу, хоча самовільне відкриття капоту неможливе на технічно справному транспортному засобі в умовах штатної експлуатації. Позивач не надав автомобіль для огляду експертам в умовах дилерської станції технічного обслуговування на численні прохання страховика.
У справі № 711/4458/16-ц розглядався спір про визнання неправомірними дії страховика у відмові сплатити страхове відшкодування, стягнення страхової виплати, пені за порушення строків виплати страхового відшкодування, інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, керувався тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що страхувальник передала страховику свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з порушенням обов'язкових умов договору - після спливу триденного строку - 08 лютого 2016 року, водночас угон (викрадення) автомобіля відбувся 16 грудня 2015 року, про що одразу було повідомлено страхову компанію. Ненадання своєчасно страхувальником документів, передбачених договором страхування, є порушенням умов договору. На час розгляду заяви про настання страхового випадку у поданих документах було зазначено про знаходження технічного паспорта на момент викрадення автомобіля у цьому транспортному засобі та лише після отримання листа?відмови страхувальник передала страховику технічний паспорт на автомобіль, який, за її твердженнями, перебував серед особистих речей.
У справі № 914/1495/18 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою відмовлено у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування, керувався тим, що на час укладення договору страхування страхувальникові були відомі обставини накладення арешту на автомобіль, який став предметом страхування, однак такі обставини страховій компанії повідомлені не були. Накладення арешту на автомобіль, щодо якого укладається договір страхування, суттєво впливає на визначення ступеня страхового ризику, оскільки в такому випадку, зокрема, за страховим випадком «незаконне заволодіння» унеможливлено передачу права на транспортний засіб та реалізацію ліквідних залишків пошкодженого транспортного засобу у випадку його конструктивного знищення.
Також з наведених постанов Верховного Суду вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
Отже, колегія суддів не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди керувалися конкретними обставинами справи та фактично-доказовою базою з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку заявника, свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову. Проте такі аргументи належним чином перевірив суд апеляційної інстанції та спростував під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.
Верховний Суд зауважує, що на підставі статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки під час їх дослідження та встановлення суд дотримав норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк