26 серпня 2024 року справа №200/786/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 200/786/24 (головуючий І інстанції Бєломєстнов О.Ю.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно; зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 927 гривень 84 копійки; визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 08.12.2023 року включно; зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 309 109 гривень 13 копійок за період з 01.03.2018 року по 08.12.2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
02.04.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій останній просив позовні вимоги 1, 2 розглядати в наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.12.2015 року по 27.11.2017 року включно; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 27.11.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 72 761 гривня 91 копійка.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 з невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.03.2018 року по 08.12.2023 року включно та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 309 109 гривень 13 копійок за період з 01.03.2018 року по 08.12.2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 позивач просив залишити без розгляду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року позов задоволений частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.12.2015 року по 23.07.2017 року включно; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.07.2017 року у сумі 57731 гривня 19 копійок.;
- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що виплата індексації Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» прямо поставлена у залежність від наявності достатнього фінансового ресурсу у відповідному бюджеті.
Фінансових ресурсів у військової частині НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України та фінансується виключно з коштів передбачених Державним бюджетом України, для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у січні 2016 - лютому 2018 року Державними бюджетами України на 2016 - 2017 роки взагалі не було передбачено. Здійснення виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у січні 2016 - лютому 2018 року військовою частиною НОМЕР_1 призвело б до порушення статей Бюджетного кодексу України.
Крім того, в чинній редакції Порядку № 1078, на відміну від редакції до 15.12.2015, відсутнє таке поняття як «базовий місяць» для розрахунку індексації. Отже його застосування до спірних правовідносин, які виникли після 15.12.2015, безпідставне. З огляду на зазначене розрахунок індексації за період грудень 2015 року лютий 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового є безпідставним, оскільки до 15.12.2015 діяв інший механізм визначення та обрахунку індексації.
Згідно вимог Постанови №1013 і Порядку №1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку №1078. Крім того, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №620/3282/18.
Вимоги позивача в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період в конкретному, визначеному позивачем розмірі, не можуть підлягати задоволенню, оскільки в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 по справі 240/11882/19.
Також апелянт вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду через порушення строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Згідно витягу з наказу від 26.09.2013 №197 солдата ОСОБА_2 призначено на посаду радіотелеграфіста взводу зв'язку ВЧ НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.07.2017 року № 152 ОСОБА_2 з 24.07.2017 року по 26.11.2017 року перебувала у відпустці по вагітності та пологам.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.11.2017 року № 252 ОСОБА_2 вибула у відпустку по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку з 27.11.2017 року по 10.10.2020 року.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.08.2020 року № 176 ОСОБА_2 17.08.2020 року достроково прибула та приступила до виконання службових обов'язків з відпустки по догляду за дитиною.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) АДРЕСА_1 від 08.12.2023 №299 старшого солдата ОСОБА_2 з 08.12.2023 року виключено зі списків особового складу частини та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 .
Згідно довідки відповідача від 05.02.2024 року №225/56/113/фс про виплату індексації позивачу в період з грудня 2015 року по грудень 2017 року індексація не нараховувалась та виплачувалась.
Починаючи з вересня 2020 року по січень 2023 року позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення із поступовим збільшенням суми індексації відповідно до відсотку індексації.
Листом від 05.02.2024 року №225/56/111 фс Військова частина НОМЕР_1 на звернення позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року повідомила, що індексація за період з 01.12.2018 року по 08.12.2023 року нараховувалась та перераховувалась на карту позивача разом із грошовим забезпеченням.
Щодо надання інформації щодо розміру прожиткового мінімуму, застосованого при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 2015-2023 року повідомлено, що головний розробник постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 не вніс зміни до цієї Постанови щодо перерахунку посадових окладів та окладів за військовим званням до додатків 1 (з примітками) та 14 (з примітками). Тому немає підстав для перерахунку посадових окладів грошового забезпечення, а саме розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) виходячи з розміру 1762 гривні шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи вищевикладене, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2015 року по 08.12.2023 року відповідач відмовився.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 2 статті 233 Кодексу законів про працю (в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до з 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
За ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною 1 статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
В рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Враховуючи гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
З урахуванням відсутності окремого закону щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно ст.ст. 1, 2 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За ст.ст. 4, 6 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
За п.4 цього Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого ПКМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно п.1-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
За п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
З 01.12.2015 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів № 526 від 13.06.2012 року, в редакції постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 09.12.2015 року, Порядок №1078 доповнено пунктом 10-2.
Відповідно до цього для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Також, згідно з п.14 Порядку №1078 роз'яснення щодо його застосування надає Мінсоцполітики.
Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 року № 201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: «Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року».
Згідно п.3 постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів постановлено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Закон №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Згідно п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, вона набрала чинності з 01.01.2008 року.
З січня 2008 року по 28.02.2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Ця постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Таким чином, згідно Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період до 28.02.2018 року.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірного ненарахування відповідачем індексації грошового забезпечення за спірний період без застосування місяця обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати спірної індексації.
Порядок фінансування здійснення індексації грошових доходів населення визначається статтею 9 Закону № 1282, за якою індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Отже, згідно Закону № 1282 виплата індексації здійснюються з коштів, передбачених для таких виплат. Саме на це вказує словосполучення відповідних коштів, яке застосовується у згаданій нормі.
За ч. 6 статті 5 Закону № 1282 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Отже, межі фінансових ресурсів державного бюджету визначають можливість проведення індексації грошових доходів населення, які виплачуються з нього. Цим дана виплата відрізняється від інших гарантій та зобов'язань, що можуть бути безумовно покладені на державні органи.
Виплата індексації вказаним законом прямо поставлена у залежність від наявності достатнього фінансового ресурсу у відповідному бюджеті.
За унормуванням ч.1 ст. 23, ст. 48 Бюджетного кодексу України, статтю 15 Закону України «Про Збройні сили України» та п. 16 Положення про Військові комісаріати, затвердженого постановою КМ України №389 від 03.06.2013, фінансування відповідача здійснюється за рахунок Державного бюджету України, платежі з якого здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Згідно ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
З аналізу змісту статті 5 Закону № 1282 вбачається, що останні підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Щодо них закон не встановлює особливостей джерел фінансування таких виплат.
На відміну від них, з прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII при виплаті доходів за рахунок бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік, проведення індексації обмежено фінансовими можливостями вказаних бюджетів.
Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII набрав чинності з 1 січня 2015 року та у частині, що підлягає застосуванню у даній справі, не визнаний неконституційним.
У цьому контексті гарантії оплати праці військовослужбовців наблизилися до соціальних гарантій іншим верствам населення, виплати з бюджетів для яких складають основне джерело існування. Визначення окремих категорій одержувачів виплат з бюджетів, індексація доходів яких має здійснюватися незалежно від наявності фінансових можливостей держави, належить до компетенції Верховної ради України, яка для цього має внести зміни до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Наведене узгоджується з вказаними вище положеннями Бюджетного кодексу України та з урахуванням зміни у правовому регулюванні, яка відбулася з 01.01.2015 року, має прийматися до уваги при визначенні релеватності судової практики із спірного питання, а також прийнятності у ньому рішень Конституційного суду України.
Згідно п.п. 23, 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Водночас, у справі, що розглядається, з 01.01.2015 року законодавством визначена умова здійснення спірних виплат - наявність у відповідних бюджетах необхідних фінансових ресурсів. Тільки у разі її досягнення у відповідача може виникати позитивний обов'язок здійснити виплату індексації.
Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань як виправдання невиконання своїх зобов'язань не можна приймати до уваги тільки у випадку, якщо наявність таких асигнувань не визначена законом як умова виникнення спірного зобов'язання.
Держава на власний розсуд визначила, які доплати надавати працівникам із державного бюджету, законодавчо з 01.01.2015 року встановила умови для цього. У разі недотримання цих умов, очікування особи не можуть вважатися легітимними, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Наявність бюджетних асигнувань у даній справі розглядається як законодавчо встановлена умова виникнення фінансового зобов'язання у відповідача, а не виправдання його бездіяльності після виникнення такого зобов'язання.
Відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення прав громадян, якщо відповідні права у них виникли. Але у випадку залежності їх виникнення від наявності фінансового ресурсу, встановлення такої наявності є первинним.
Навіть якщо індексація у спірних періодах могла бути розрахована за правилами Порядку, обов'язок з її виплати з 01.01.2015 року законом поставлений в залежність від меж фінансування відповідних витрат у Державному бюджеті.
Відтак, предметом доказування у даній справі серед іншого є обставина наявності у Державному бюджеті коштів для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідач у встановлений судом строк не додав до відзиву доказів на підтвердження власних доводів про відсутність у Державному бюджеті України та кошторисі відповідача асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям до листопада 2018 року. Тому суд вважає ці посилання недоведеними - такими, що не підтверджуються зібраними у справі доказами.
Відсутність аналогічних доказів разом з висновками про порядок визначення базового місяця при розрахунку індексації грошового забезпечення стало підставою для задоволення позовних вимог судом у справі №825/565/17, рішення у якій залишено без змін постановою Касаційного адміністративного суду від 05.02.2020.
Суд враховує, що місяцем початку обчислення споживчих цін з метою індексації грошового забезпечення військовослужбовця (базовим місяцем) в даному випадку за період з 01.12.2015 року по 23.07.2017 року (час виконання обов'язків військової служби) є січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 року та якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.
За період з 01.12.2015 року по 23.07.2017 року позивачу не нараховувалася індексація грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою № 225/56/113/фс від 05.02.2044 року.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час перебування позивача на військовій службі відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.07.2017 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Верховний Суд в постанові від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, вирішуючи питання щодо належного способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, серед іншого зазначив, що суд має дослідити питання обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за спірний період та вирішити питання щодо її виплати.
Виконуючи такі рекомендації Верховного Суду у справі, що розглядається, суд виходить з принципу змагальності, закріпленому у ст.9 КАС України. Згідно з ним розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому згідно з положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Виконання цього обов'язку передбачає перевірку відповідачем обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації. Адже закон передбачає усі умови для такої перевірки: відповідач отримує копію розрахунку позивача, має необхідні для перевірки первинні документи, що стосуються проходження військової служби саме позивачем. Крім того, у розпорядженні відповідача є необхідні для такої перевірки організаційні ресурси - спеціалісти відповідних фінансових підрозділів.
Обов'язок суду з перевірки обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку не означає безпосереднього здійснення судом математичного обрахування заявленої позивачем суми індексації. У такому разі фактично порушувався би принцип рівності сторін перед судом внаслідок звільнення відповідача від обов'язку спростування правильності наданого позивачем розрахунку суми індексації.
Відповідно до ч.1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
З наведеного слідує, що суд застосовує норми права до обставин, встановлених на підставі відповідних доказів. Такими доказами у контексті даної справи є надані позивачем у якості додатків до позовної заяви розрахунки сум індексації, одержання якої вона мала право. Аналогічних розрахунків, які б спростовували правильність обрахування заявлених позивачем сум, відповідач не надав.
Додані до відзиву на позовну заяву довідки про виплату індексації позивачці №225/56/113/фс від 05.02.2024 підтверджують факт виплати індексації, але не відображають її розрахунок та не вказують на помилки у розрахунку позивача.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції погодився з наведеним позивачем розрахунком суми індексації у частині, що відповідає вказаним у цьому рішенні періодам наявності права на її отримання.
Апеляційна скарга не містить мотивів незгоди з цим розрахунком, тому згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, апеляційний суд погоджує правову оцінку суду першої інстанції у цій частині.
Щодо посилання апелянта на правову позицію в постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №620/3282/18, від 15.10.2020 по справі 240/11882/19, то колегією суддів не можуть бути прийняті посилання на ці висновки, оскільки обставини цієї справи виникли за різних фактичних обставин, ніж у справах, на які посилається апелянт.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.12.2015 року по 23.07.2017 року включно;
- стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.07.2017 року у сумі 57731 гривня 19 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 200/786/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без змін.
Повний текст постанови складений 26 серпня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
А.В. Гайдар