Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/13590/2024
м. Київ Справа № 369/14139/23
22 серпня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» адвоката Шульги Андрія В'ячеславовичана ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Пінкевич Н.С.у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 29 грудня 2020 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладений договір № 20/ПК7_ЛУ6 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (далі - договір).
Згідно з умовами цього договору відповідач зобов'язався забезпечити будівництво житлового будинку та передати у власність позивача майнові права на житлове приміщення у цьому будинку - квартиру з такою проектною адресою: квартира проектний АДРЕСА_1 , для подальшої реєстрації за позивачем права власності за умови виконання позивачем усіх своїх зобов'язань як покупця.
Пунктом 2.4. договору визначено, що орієнтовний строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію - ІІ квартал 2021 року. При цьому встановлено, що продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва та термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва на термін до шести місяців, що не буде вважатися порушенням умов договору.
Фактично договором визначено, що найпізніший допустимий момент виконання обов'язків відповідача-1 по здачі об'єкту будівництва в експлуатацію - 31 грудня 2021 року.
Також, відповідно до договіру, продавець зобов'язався повідомити покупця про готовність об'єкта будівництва до експлуатації, та протягом 90 календарних днів від дня готовності до експлуатації завершеного об'єкта будівництва, передати квартиру покупцеві, підписати Акт приймання-передачі квартири, за умови повного виконання покупцем своїх зобов'язань щодо оплати ціни майнових прав на квартиру. Тобто, з огляду на те, що граничний момент прийняття об'єкту в експлуатацію є 31 грудня 2021 року, передача квартири та підписання акта приймання-передачі мали відбутися не пізніше, ніж 31 березня 2022 року.
Однак, з настанням строку закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію (31 грудня 2021 року) та граничного строку передачі квартири позивачеві, відповідач-1 свої договірні зобов'язання не виконав. Зокрема, позивачу, як покупцеві квартири, не було направлено передбачене договором повідомлення про введення будинку в експлуатацію, не було повідомлено фактичну площу квартири за обмірами БТІ, не надано технічний паспорт на квартиру, не запропоновано підписати акт приймання-передачі, не запропоновано укласти договори з експлуатуючими організаціями щодо забезпечення електро-водопостачання, тощо та, як наслідок, з боку відповідача-1, як продавця, не передано позивачеві як покупцю у власність квартиру, що є порушенням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором.
Численні спроби отримати відомості про реальні строки завершення будівництва буди безуспішними.
Напочатку 2023 року, за візуальним спостереженням об'єкту будівництва позивач виявив, що будинок збудовано, в деяких квартирах спостерігається проведення ремонтних робіт покупцями-власниками, що свідчило про те, що будинок, очевидно, введено в експлуатацію. Однак, від відповідача-1 жодних повідомлень щодо готовності передати квартиру позивачеві не надійшло.
На чергове особисте звернення позивача, відповідачем-1 знову було видано довідку від 16 березня 2023 року про повне виконання позивачем своїх зобов'язань по оплаті квартири за договором. При цьому, у довідці від 16 березня 2023 року, відповідач-1 зазначив вже не проектну, а реальну адресу збудованого об'єкту, а саме: квартира АДРЕСА_2 ,
Однак, відповіді про строки передачі квартири відповідач-1 знову не надав.
З огляду на це, 12 квітня 2023 року позивачем надіслано до відповідача-1 поштовим відправленням за його юридичною адресою письмову вимогу про виконання умов договору, тобто про передачу квартири позивачеві. Указана вимога отримана відповідачем-1 25 квітня 2023 року, однак станом на дату подання позову вона залишена без відповіді.
Крім того, 06 червня 2023 року позивачем надіслано запит відповідачеві-1 щодо невідповідності фактичної адреси збудованого будинку та квартири тій проектній адресі, що зазначена в договорі.
Письмової відповіді відповідачем-1 на даний запит також не надано, але усно пояснено, що під час введення будинку до експлуатації було внесено зміни до проектно-кошторисної документації, в результаті чого кожному з під'їздів новобудови вирішено присвоїти окремий номер будинку, у зв'язку з чим змінено нумерацію квартир. При цьому, Наказом Відділу містобудування, архітектури та будівництва Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №20 від 19 січня 2022 року, новоствореному об'єкту будівництва, в якому розташовано квартиру, було присвоєно таку фактичну адресу: будинок АДРЕСА_2 .
Отже, квартира з проектним АДРЕСА_1 , визначена в договорі, та квартира АДРЕСА_2 , є одним і тим самим об'єктом.
Через невизначеність ситуації та відсутність інформації про строки передання квартири, а також через інформацію в мережі інтернет та на сайті судової влади про наявність судових спорів між покупцями квартир та відповідачем-1 в даному об'єкті нерухомості, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката, який в ході з'ясування фактичних обставин справи встановив за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такі обставини:
А) Дійсно, новозбудованій квартирі та будинку присвоєно фактичну адресу квартира
АДРЕСА_2 ) Квартиру АДРЕСА_2 введено в експлуатацію ще 27 січня 2022 року;
В) Виготовлено технічний паспорт Квартири
АДРЕСА_2 ) Відповідач-1 27 січня 2022 року, всупереч умовам договору, не передав право власності на квартиру позивачеві, а зареєстрував його за собою (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2570959832080, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №63179165 від 01 лютого 2022 року, державним реєстратором Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Зайцевим І.П., номер відомостей про речове право: 46456413).
Д) 10 лютого 2022 року відповідач-1, діючи як іпотекодавець, уклав з відповідачем-2, що виступив іпотекодержателем, договір іпотеки №144 від 10 лютого 2022 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрущенко Л.М. (номер запису про іпотеку: 46649511). За цим договором відповідач-1 передав квартиру відповідачу 2 в іпотеку в якості забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язання, чим порушив умови п. 1.6 Договору.
Є) Після укладання вищевказаного договору іпотеки щодо спірної квартири, в державному реєстрі речових прав, вищезазначеним приватним нотаріусом, було зареєстровано заборону відчуження Квартир (номер запису про обтяження: 46649148). Строк виконання зобов'язання - 10 лютого 2023 року.
Підсумовуючи викладене, вважає, що відповідачем-1 порушено свої зобов'язання:
пропущено строки введення квартири в експлуатацію;
не повідомлено позивача про введення квартири в експлуатацію
не визнано право позивача на квартиру, а саме: не передано позивачеві повністю сплачену ним квартиру після введення її в експлуатацію, зареєстровано право власності на квартиру, повністю оплачену позивачем, за відповідачем-1 та передано квартиру, повністю оплачену та придбану позивачем, в іпотеку сторонній особі - відповідачеві-2.
Заявник вказує, що її майнове право, яке випливає з укладеного між нею та відповідачем договору, порушено з боку відповідача-1.
Відсутність відповіді відповідача-1 на вимогу позивача про передачу квартири у власність позивача свідчить про подальше невизнання відповідачем-1 його права власності на квартиру, та обумовлює намір позивача звернутись з позовом за судовим захистом своїх прав.
З огляду на вище викладене просила суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2570959832080, при цьому заборонити Головному територіальному управлінню юстиції у Київській області, іншим територіальним органам Міністерства юстиції України, суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, що наділені функціями державних реєстраторів, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2570959832080.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» про забезпечення позову до подання позовної заяви - задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2570959832080).
В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2023 року, 18 жовтня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» адвокат Шульга Андрій В'ячеславович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
14 листопада 2023 рокупостановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» ? адвоката Шульги Андрія В'ячеславовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» про забезпечення позову до подання позовної заяви повернуто заявнику.
05 червня 2024 рокупостановою Верховного Суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» задоволено.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ухвала суду першої інстанції не містить вказівки на жодний доказ чи обставину, які б свідчили про існування реальної загрози порушення законних прав та інтересів позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Вважає, що для того, щоб застосувати певні заходи забезпечення позову одного лише припущення, що можливо права чи інтереси майбутнього позивача будуть порушені, або що існує така потенційно можливість, недостатньо. Натомість заявником мали б бути приведені реальні докази того, що квартира може бути відчужена, чи що ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» має намір звернути стягнення на майно і готується до вчинення таких дій.
Вказує на те, що після прийняття оскаржуваної ухвали про вжиття таких заходів і накладення на квартиру арешту, позивачка відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України зобов?язана пред?явити позов протягом десяти днів, однак відповідно до даних сайту Судової влади України станом на 17.10.2023 року позовна заява ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області так і не була подана.
В судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 адвокат Антонов Кирило Олександрович, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги .
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «Петрівський квартал 3» та ОСОБА_1 було укладено договір № 20/ПК7_ЛУ6 купівлі- продажу майнових прав на квартиру.
Відповідно до п. 1.1 продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Сторони погодили, що орієнтовний строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію- 02 вартал 2021 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва на строк до шести місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього договору. (п. 2.4)
Згідно з п. 3.1 ціна майнових прав на квартиру на момент підписання договору становить 286 609,31 грн., в тому числі ПДВ 47 768,22 грн., що еквівалентно 10 108,00 дол. США.
Відповідно до попередніх довідок від 15 січня 2021 року та від 16 березня 2023 року ТОВ «Петрівський квартал 3», ОСОБА_1 у повній мірі виконала свої обов'язки, щодо оплати ціни майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
10 лютого 2022 року ТОВ «Петрівський квартал 3», діючи як іпотекодавець, уклав з ТОВ «Фінансова компанія «Альта капітал», що виступив іпотекодержателем, договір іпотеки №144 від 10 лютого 2022 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрущенко Л.М. (номер запису про іпотеку: 46649511). За цим договором ТОВ «Петрівський квартал 3» передав квартиру ТОВ «Фінансова компанія «Альта капітал»в іпотеку в якості забезпечення виконання ТОВ «Петрівський квартал 3»зобов'язання.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом спору, що буде у цій справі, свідчать про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2570959832080), так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначила про те, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначала, що ТОВ «Петрівський квартал 3»порушело умови договору, оскільки не передано ОСОБА_1 повністю сплачену нею квартиру після введення її в експлуатацію, а передано в іпотеку сторонній особі.
На підтвердження свої вимог до заяви було надано копію договору купівлі- продажу майнових прав на квартиру, копію додаткової угоди до договору купівлі- продажу майнових прав на квартиру, копію квитанції про оплату, копію довідки від 15 січня 2021 року та від 16 березня 2023 року, копію вимоги, копію наказу про присвоєння адруси об'єкту нерухомого майна, копію витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес, копію витягу з реєстру будівельної діяльності, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію технічного паспорту та копію договору іпотеки.
Надані докази в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову, оскільки заява ОСОБА_1 містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки спірна квартира була передана ТОВ ««Фінансова компанія «Альта капітал» в іпотеку.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що ухвала суду першої інстанції не містить вказівки на жодний доказ чи обставину, які б свідчили про існування реальної загрози порушення законних прав та інтересів позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки наразі спірна квартира була передана відповідачу в іпотеку.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що після прийняття оскаржуваної ухвали про вжиття таких заходів і накладення на квартиру арешту, позивачка відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України зобов?язана пред?явити позов протягом десяти днів, однак відповідно до даних сайту Судової влади України станом на 17.10.2023 року позовна заява ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області так і не була подана, колегія суддів відхиляє оскільки такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» адвоката Шульги Андрія В'ячеславовича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційнускаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта капітал» адвоката Шульги Андрія В'ячеславовича залишити без задоволення.
УхвалуКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2024 року
Головуючий: Судді: