19 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 задоволено частково клопотання слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , до 10.09.2024 включно, але не більше строку досудового розслідування.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
Справа № 757/31045/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5179/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, до 10.09.2024 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Прокурор в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити строк раніше застосованого до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
На думку апелянта, заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують бути актуальними на даний час, а інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_6 і надалі матиме можливість контактувати з причетними до його злочинної діяльності особами, й узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинення незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення та/або продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про необґрунтованість підозри за ст. ст. 255, 199 КК України, оскільки у змісті клопотання не конкретизована роль ОСОБА_6 у злочинній організації, а також в тексті підозри та у клопотанні з додатками стороною обвинувачення не доведений факт пересилання ОСОБА_6 окремих голографічних захисних елементів, які можуть підпадати під диспозицію ст. 199 КК України.
Також апелянт зазначав про відсутність будь-яких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які є лише припущеннями сторони обвинувачення, за відсутності жодних доказів на їх підтвердження.
Сама по собі тяжкість покарання не може підставою для тримання особи під вартою.
Усі можливі докази, які б могли мати доказове значення у справі, вже вилучені під час проведення обшуків, під час досудового розслідування допитані усі свідки сторони обвинувачення, які відповідно несуть кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Крім того, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу слідчий суддя може покласти на підозрюваного певні обов'язки, у тому числі зобов'язати утримуватись від спілкування зі свідками.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є виключно припущенням сторони обвинувачення, яке ґрунтується лише на тяжкості інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень.
На думку апелянта, запобіжний захід у виді тримання під вартою є занадто суворим та таким, що не відповідає особі підозрюваного, який раніше не судимий і не притягувався до кримінальної відповідальності, постійно працював у «Нова Пошта» на різних посадах, був керівником структурного підрозділу, з 11 років проживав з бабусею у АДРЕСА_1 , а на даний час проживає сумісно з ОСОБА_10 та виховує її малолітню дитину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із ДУ "Київський слідчий ізолятор" та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та підтримав подану ним апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12023000000001805 від 27.09.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199 КК України.
Згідно долучених до клопотання матеріалів, зокрема даних протоколу затримання від 17.05.2024, ОСОБА_6 затримано цього ж дня о 10 год. 06 хв. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.
17.05.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; у підробленні посвідчення, яке видається установою і яке надає права, з метою використання його іншою особою, вчиненого злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; у підробленні посвідчення, яке видається установою і яке надає права, з метою використання його іншою особою, вчиненого повторно, злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; у зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні з метою збуту незаконно одержаних голографічних захисних елементів, вчиненого злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199 КК України; у зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні з метою збуту незаконно одержаних голографічних захисних елементів, вчиненого повторно, злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2024 щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, до 15.07.2024 включно.
Постановою заступника Генерального прокурора від 02.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001805 продовжено до трьох місяців, тобто до 17.08.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001805 до 6 місяців, а саме до 17.11.2024 року.
11.07.2024 слідчий групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_8 звернувся до слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва із клопотанням, погодженим прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 на 60 днів, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 задоволено частково клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , до 10.09.2024 включно, але не більше строку досудового розслідування.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_6 , у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, до 10.09.2024 року включно.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням кримінального процесуального законодавства, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування необхідно здійснити ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його вік, майновий та сімейний стан, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у виді 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255 КК України, а відтак, з урахуванням положень п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, щодо останнього слід застосувати запобіжний захід без визначення застави, не грунтуються на вимогах закону.
Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком, а тому доводи апелянта у цій частині не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до практики Єропейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, на переконання колегії суддів, врахувавши процесуальну поведінку підозрюваного та дані про його особу, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні підозрюваному розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
При цьому, доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків, прокурором не надано.
Викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 доводи про недоведеність обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 зазначених кримінальних правопорушень.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність конкретизації ролі ОСОБА_6 у злочинній організації, та недоведеності факту пересилання останнім окремих голографічних захисних елементів, колегія суддів вважає передчасними, оскільки вказані обставини підлягають встановленню під час розгляду по суті.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисника на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні продовження існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків х у цьому ж кримінальному провадженні колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Матеріали судового провадження також дають підстави для висновку про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із раніше зазначеними ризиками теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, на даний час проживає зі співмешканкою та виховує її малолітню дитину, враховані колегією суддів, проте не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або зменшення розміру застави.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не скасовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 199, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3