вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
26 серпня 2024 року Справа № 592/12146/24
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:
1. Зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню - ВП №75446899 від 04.03.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000 гривень, яке перебуває на примусовому виконанні у Сумському відділі державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2024 року, винесену старшим державним виконавцем Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства устиції ВП №75446899.
3. Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 04.03.2024 року винесену старшим державним виконавцем Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 75446899.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.07.2024 року адміністративну справу №592/12146/24 (провадження 2-а/592/130/24) за позовною заявою ОСОБА_1 до Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, передано на розгляд Сумського окружного адміністративного суду за підсудністю.
23.08.2024 матеріали даної справи надійшли до Сумського окружного адміністративного суду.
Програмою "Діловодство спеціалізованого суду" дану справу було розподілено судді Павлічек В.О.
При цьому суд зазначає, що п.1 прохальної частини позовної заяви, у розумінні ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства, фактично є заявою про забезпечення позову.
Заява обгрунтовується тим, що через арешт зарплатних коштів, які перебувають на банківському рахунку позивача, останній наразі позбавлений можливості сплатити штрафу у розмірі 17 000 гривень, зазначеного у постанові Дзержинського районного суду м. Харків від 20.03.2024 року по справі №638/5101/24.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи щодо забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 20.05.2021 року у справі №640/29749/20.
В обгрунтування заяви щодо забезпечення позову, позивач у позовній заяві зазначив, що через арешт зарплатних коштів, які перебувають на банківському рахунку позивача, останній наразі позбавлений можливості сплатити штрафу у розмірі 17 000 гривень, зазначеного у постанові Дзержинського районного суду м. Харків від 20.03.2024 року по справі №638/5101/24.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають саме на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
При цьому з постанови старшого державного виконавця Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт коштів боржника від 04.07.2024 року ВП №75446899 судом встановлено, що даною постановою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, яка становить 37739 грн.
Отже зазначеною постановою було накладено арешт на кошти позивача, лише у межах суми звернення стягнення, яка становить 37739 грн., крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Вказані обставини фактично спростовують доводи позивача щодо неможливості сплатити штраф, відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 року по справі № 638/5101/24, у добровільному порядку.
Будь-яких інших підстав для забезпечення позову, позивачем не зазначено.
Отже позивачем не наведено жодних істотних обставин та належних доказів, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, а також того, що без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим захист цих прав свобод та інтересів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що вимоги заяви про забезпечення позову не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
А відтак, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек