Справа № 420/17168/24
26 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська Імпортна Компанія” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ТОВ “Дунайська Імпортна Компанія” звернулося з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000304/2 від 23.05.2024 року;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000578 від 23.05.2024 року.
Ухвалою суду від 24.06.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку із імпортуванням на територію України товару було подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500500018276U7 від 23.05.2024 року. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь декларантом надіслано лист, разом з яким були надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є протиправними. Просять задовольнити позовні вимоги, оскільки подали до митного органу всі документи, що підтверджують митну вартість товару за ціною контракту.
Відповідачем поданий відзив на позовні заяву у якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що у зв'язку із спрацюванням профілів ризику та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення митного контролю за митною декларацією №24UA500500018276U7 від 23.05.2024 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000304/2 від 23.05.2024 року. Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ декларанту було направлено повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ це стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
22.08.2023 року ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” та “EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI” (далі - Постачальник) уклали договір про постачання товару № 04/23.
23.05.2024 року декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500500018276U7 від 23.05.2024, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», а саме:
1. Помідори свіжі, у картонних ящиках 1430 шт., на 11 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: EMIRS CITRUS. Виробник: EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VETICARET LIMITED SIRKETI Країна виробництва: Туреччина(TR);
2. Помідори свіжі сорту KOKTEYL, у картонних ящиках 1650 шт., на 15 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: EMIRS CITRUS. Виробник: EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI Країна виробництва: Туреччина(TR).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №24UA500500018276U7 від 23.05.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500500018276U7 від 23.05.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000304/2 від 23.05.2024, а саме:
- відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.08.2023 №04/23 та рахунку-фактури (інвойсу) від 16.05.2024 № EMR2024000000024 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.
- згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.08.2023 № 04/23 оплата за товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата, або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД, проте інформації щодо здійснення оплати за товар в наданих документах не зазначено.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення.
У відповідь Декларантом надіслано лист № 23/05-24-1 від 23.05.2024 р., в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи та були надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:
- прейскурант (прайс-лист)виробника товару № б/н від 15.05.2024 року,
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-52/05-2024 від 23.05.2024 року;
- розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 16.05.2024 року,
- копія митної декларації країни відправлення № 24070900EX00001968 від 16.05.2024 р.
23.05.2024 року Декларантом отримано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000304/2 від 23.05.2024 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000578 від 23.05.2024 року.
Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість товару збільшено до USD 11 839,85, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - USD 9 785,00 та USD 10 036,95, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - USD 8 295,00.
Позивач не погоджуючись з таким рішеннями звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
У цій справі при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.
Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено відсутність даних інформації про витрати на транспортування товару в наданих до митного оформлення документах.
Заперечуючи проти цього позивач зазначив, що відповідно до умов Контракту та правил тлумачення терміну СРТ обов'язок оплатити витрат на перевезення товару до названого місця призначення покладається на постачальника товару, та при поставці товару такі витрати закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку Позивача не підлягали. Тобто у даному випадку витрати на перевезення товару не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартість перевезення, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки відповідно до абзаців 1, 2 п. 4.2 Контракту Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах “Інкотермс 2020”: CPT - “фрахт/перевезення оплачено до...” (місце / порт відправлення / призначення вказується в інвойсі) - термін “фрахт/перевезення оплачено до ...” означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, постачальник зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом “перевізник” розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов'язує постачальника здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Таким чином, ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість його транспортування і позивачем витрати на транспортування понесені не були, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару і вони не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Відповідачу до митного оформлення надавалася калькуляція, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як транспортування товару, що додатково спростовує висновки митного органу.
Суд зазначає, що відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість транспортування товару, а саме дані про те, що вартість транспортування була включена постачальником до ціни товару та додатковому відшкодування з боку позивача не підлягала.
Щодо надання до митного оформлення рахунку-фактури який не містить умов оплати за товар, позивач обґрунтовує свою позицію посиланням на п. 3.2 Контракту яким прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Тобто, сторонами Контракту в п. 3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Суд погоджується з такою позицією позивача і зазначає, що сам Контракт було надано Одеській митниці разом з митною декларацію, а відповідно до нього сторонами було обрано ту умову оплати товару, яка передбачає післяплату, а саме 100% вартості товару має бути сплачено протягом 14 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується ВМД.
Таким чином, висновки митного органу щодо неможливості визначення митної вартості товару не є обґрунтованим та спростовуються вищенаведеними обставинами.
Крім того суд зазначає, що сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.
Як вже було зазначено відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення до суду.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАС України.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Загальна вартість наданих адвокатом послуг склала 5000,00 грн, з яких: підготовка позовної заяви - 5000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані: договір про надання юридичних послуг № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, замовлення №24UA500500018349U8/081 від 23.05.2024 року, додаткова угода № 24UA500500018349U8/081 від 23.05.2024 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 24UA500500018349U8/081 23.04.2024 року
Проаналізувавши зміст поданої заяви, дослідивши матеріали справи, співставивши наведені позивачем аргументи із категорією цієї справи, врахувавши заперечення відповідача, суд вважає, що заявлена до стягнення сума за підготовку позовної заяви - 5000,00 грн є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” задовольнити повністю.
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000304/2 від 23.05.2024 року..
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000578 від 23.05.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” (ЄДРПОУ 40017905, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна 1) судовий збір у сумі 4 844,80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.