Справа № 953/7851/24
н/п 1-кс/953/6255/24
"24" серпня 2024 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчої- ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №12024220000000988 від 23.08.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Першотравенськ Дніпропетровської області, громадянину України, із неповною вищою освітою, не одруженому, на утриманні неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних осіб не має, не є інвалідом, який перебуває на посаді кухара військової частини НОМЕР_1 та має спеціальне звання матрос, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,--
24 серпня 2024 року до суду надійшло клопотання слідчої відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024220000000988 від 23.08.2024, про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на шістдесят діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння 23.08.2024 приблизно о 00:05, керуючи автомобілем «SANGYONG», р.н. НОМЕР_2 , рухався по вул. Харківська смт. Печеніги Харківської області зі сторони с. Кицівка Харківської області в напрямку с. Мартове Харківської області та проїжджаючи в районі будинку АДРЕСА_2 , діючи необережно, не переконавшись у безпеці своїх дій, обрав небезпечну швидкість руху та прийоми керування автомобілем, при яких допустив втрату контролю над керуванням, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.9 (а) та 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: - п. 2.9 а) «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»; - п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
В результаті чого виїхав за межі проїзної частини, а саме на праве по ходу свого руху узбіччя, де здійснив зіткнення з бетонним стовпом та в подальшому відбулось перекидання вказаного транспортного засобу.
Внаслідок дорожньо-транспортної події, пасажирка автомобіля «SSANGYONG», р.н. НОМЕР_3 -RT ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на момент ДТП перебувала на передньому пасажирському сидінні від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.
У зв'язку з викладеним, в діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілій ОСОБА_7 .
Слідча вказує, що 23.08.2024 о 04:50 годині ОСОБА_6 було фактично затримано у порядку ст. 208 КПК України.
23.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України
Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення зазначає обгрунтованість повідомленої підозри, яка підтверджується долученими до клопотання доказами та наявність існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, що унеможливлює застосуванню до підозрюваного більш м"якого запобіжного заходу, який би запобігти вчинення підозрюваним дій, передбачених .1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні злочину, який спричинив смерть особи, сторона обвинувачення відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України, прохає не визначати підозрюваному розмір застави.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувавла частково, посилаючись на недоведення стороною обвинувачення заявлених ризиків, також просила врахувати особу підозрюваного, який у період воєнного стану проходить військову службу, має стійкі соціальні зв'язки, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а даний злочин, у вчиненні якого він підозрюється, вчинений через необережність. З огляду на зазначене, просила застосувати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесене до ЄРДР 23.08.2024 за №12024220000000988, в рамках якого подається дане клопотання.
Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч.3 ст.286-1 КК України внесені до ЄРДР 23.08.2024 за фактом того, що 22.08.2024 приблизно о 23:40, в районі буд. АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння (військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , на посаді кухара), керуючи автомобілем «SANGYONG», р.н. НОМЕР_2 , не впорався з керуванням та допустив його виїзд за межі проїзної частини з подальшим перекиданням, внаслідок чого пасажирка автомобіля ОСОБА_7 від отриманих травм померла на місці події.
23.08.2024 о 04 год. 50 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
ОСОБА_6 23.08.2024 о 14 год. 15 хв. у кримінальному провадженні №12024220000000988 від 23.08.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_6 , права підозрюваного оголошені та роз'яснені 23.08.2024.
Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_6 , який міститься в підозрі та пам'ятці про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та не заперечувалось останнім в судовому засіданні.
З огляду на зазначене, слідча суддя доходить висновку, що відповідно до вимог ст.42 КПК України, ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, останній є осудною особою, яка досягла 16-річного віку.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, а саме: даних, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2024; даних, які містяться у протоколі огляду та затримання транспорту від 23.08.2024; даних, які містяться у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.08.2024.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_6 дій, що кваліфікуються за ч.3 ст.286-1 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.286-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Крім того, слідча суддя враховує у сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, а саме за ч.3 ст.286-1 КК України - кримінальним правопорушенням проти проти безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років;
- дані щодо особи ОСОБА_6 , який не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб не має, не є інвалідом, є військовослужбовцем, має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Разом з цим, зазначені дані про особу підозрюваного, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно підозри, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані підозрюваним моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дій, передбачені п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваній, його наслідків вчинення, а саме смерть людини, даних про особу підозрюваної, а також те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 хоча є необережний, разом з цим, вчинений у стані алкогольного сп"яніння, слідча суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і потерпілого, що застосування більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому застосовує до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідча суддя відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, яке спричинило загибель людини.
Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як вище зазначалося, у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів потерпілого, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №12024220000000988 від 23.08.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів - до 20 жовтня 2024 включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати старшу слідчу відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 20.10.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя - ОСОБА_1