м. Вінниця
21 серпня 2024 р. Справа № 120/1853/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління ДПС у Вінницькій області про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
У Вінницький окружний адміністративний суду через представника звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-172483-51.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 07.06.2014 затриманий та відповідно йому обраний запобіжний захід - тримання під вартою. В подальшому, позивач Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.02.2015 року визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 п. п. 6, 11 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, з конфіскацією в дохід держави усього належного на праві власності майна. Наразі позивач відбуває покарання в ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)».
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 05.02.2019 № Ф-172483-51 на суму 18276,72 гривень.
Позивач вважає вимогу протиправною з підстав того, що особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна установа в цих трудових відносинах виступає роботодавцем. Відтак, саме остання зобов'язана нарахувати, утримати та сплатити суми єдиного внеску із заробітної плати таких осіб.
В своїх доводах представник покликається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, постанови від 03.03.2020 у справі №440/1512/19, від 17.03.2020 у справі №809/710/17, від 03.04.2020 у справі №580/908/19, від 08.05.2020 у справі №560/1391/19.
Ухвалою від 21.02.2024 задоволені клопотання представника позивача. Визнано поважними причини пропуску строку та поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду, звільнено останнього від сплати судового збору. Відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що згідно з реєстраційними даними ІС «Податковий блок» станом на 08.03.2024 року ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Теплицькій ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області з 22.06.2009 року.
22.02.2019 року припинено підприємницьку діяльність за принципом мовчазної згоди, у зв'язку з чим стан платника змінено зі стану "0 - основний платник" на стан "11- припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)".
Заборгованість по платежу «Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (код платежу 71040000) в сумі 18276,72 грн. виникла, відповідно до нарахованих сум за період перебування на загальній системі оподаткування.
За даними інформаційної системи органів ДПС станом на 08.03.2024 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (КБК 71040000) Позивача становила 18276,72 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань.
Відповідач вважає, що з огляду на положення ч. 4 ст. 25 Закону №2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов язкове, державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату боргу (недоїмки) без проведення додаткових перевірок.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Теплицькій ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області з 22.06.2009 року.
07.06.2014 позивач затриманий слідчими СУ УМВС України у Вінницькій області, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.с. 38-41).
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.02.2015 року позивач визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 п. п. 6, 11 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, з конфіскацією в дохід держави усього належного на праві власності майна. Наразі позивач відбуває покарання в ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)».
Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 05.02.2019 № Ф-172483-51 на суму 18276,72 гривень.
Заборгованість по платежу «Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (код платежу 71040000) в сумі 18276,72 грн. виникла, відповідно до нарахованих сум за період перебування на загальній системі оподаткування. Зокрема, за 2017 рік в сумі 8448,00 грн по терміну сплати до 08.02.2018 року; за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по терміну сплати до 19.04.2018 року; за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по терміну сплати до 19.07.2018 року; за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по терміну сплати до 19.10.2018 року; за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по терміну сплати до 21.01.2019 року.
Позивач оскаржує податкову вимогу, оскільки вважає, що не може розглядатись як платник єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, незалежно від факту реєстрації фізичною особою-підприємцем.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).
Згідно зі ст. 2 вказаного Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
За визначеннями, наведеними у п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
У п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI закріплено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (ст. 7 Закону № 2464-VI).
Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За приписами частин 1, 3 та 4 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI унормовано, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449, в редакції чинній на дату спірних правовідносин).
Згідно з п. 1 п. 2 Розділу IV Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 1, 2 Розділу VII Інструкції № 449).
Вимогами п. 3, 4 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
В свою чергу, абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За змістом абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.
Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У той же час, як вже встановлено судом, на час набрання чинності змінами в порядку нарахування єдиного внеску (з 01.01.2017) позивач відбуває покарання в ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)», тому не мав можливості особисто вчинити дії з припинення своєї підприємницької діяльності. Крім того, будучи ув'язненим, позивач не мав об'єктивної можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї дохід.
Верховний Суд у своїй практиці (постанови від 03.03.2020 у справі №440/1512/19, від 17.03.2020 у справі №809/710/17, від 03.04.2020 у справі №580/908/19, від 08.05.2020 у справі №560/1391/19) висловлював позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Зокрема, суд зазначив, що особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна установа в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, відтак саме вона зобов'язана нарахувати, утримати та сплатити суми єдиного внеску із заробітної плати таких осіб.
Зважаючи на це, позивач не може розглядатись як платник єдиного внеску в розумінні п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464, незалежно від факту реєстрації фізичною особою-підприємцем.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуваннню.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-172483-51.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце утримання: Державна установа "Городищенська виправна колонія №96", с. Городище, Рівеньський район, Рівенька область, 35341);
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - ВП 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна