21 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 587/1083/21
Провадження № 51-3975 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 13 червня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 травня 2024 року, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Гумбаші Лєнкоранського району Азербайджан, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 162 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сумського районного суду Сумської області від 13 червня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 162 К України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 вирішено рахувати з часу його фактичного затримання.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня 29 025,64 грн витрат, пов'язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_7
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 3296,44 грн витрат, пов'язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_7 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 кошти в сумі 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 12 липня 2021 року, приблизно о 20:00 год, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7 , разом з невстановленою в ході досудового розслідування особою, маючи при собі заздалегідь заготовлену дерев'яну палицю для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, прибули до його домогосподарства.
Реалізуючи свій намір, використовуючи силу та заздалегідь заготовлену дерев'яну палицю, супроводжуючи свої дії погрозами фізичною розправою, ОСОБА_5 вибив металеву хвіртку до двору. У подальшому, без дозволу підійшовши до вхідних дверей до житлового будинку за вищевказаною адресою, який на праві власності належить ОСОБА_7 , ОСОБА_5 почав рубати дерев'яні двері, відчинив їх і тим самим незаконно проник до вказаного будинку, порушивши право потерпілого на недоторканість житла.
Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_5 разом з невстановленою в ході досудового розслідування особою, отримавши доступ до потерпілого, вирішили спричинити шкоду його здоров'ю.
З цією метою невстановлена в ході досудового розслідування особа нанесла один удар заздалегідь заготовленою дерев'яною палицею по задній частині голови потерпілого, від чого останній втратив на декілька секунд свідомість та впав на землю на лівий бік.
Не зупиняючись на скоєному, невідома особа нанесла не менше 4 ударів по тулубу потерпілого ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 в цей час, знаходячись зі спини потерпілого, захопив останнього правим передпліччям за шию та намагався душити. Потім ОСОБА_5 , відпустивши потерпілого, завдав йому не менше 4 ударів заздалегідь заготовленою палицею по голові.
В цей час невстановлена в ході досудового розслідування особа завдала потерпілому ОСОБА_7 не менше 5 ударів носаками обох ніг по нижнім кінцівкам по тулубу.
Після цього ОСОБА_5 , взявши з веранди житлового будинку вищевказаного домогосподарства дерев'яну ніжку від стільця, завдав нею один удар в область лівої ноги біля стопи ОСОБА_7 .
Потім ОСОБА_5 , взявши металевий совок, який знаходився на ганку, завдав ним не менше 4 ударів по голові, не менше 4 ударів по тулубу та не менше 5 ударів по кінцівкам потерпілого.
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_5 взяв до рук раніше використану для відкриття дверей до будинку сокиру та завдав один удар гострою стороною в область правої ступні потерпілого, від чого останній відчув різкий біль та хрускіт.
Не зупиняючись на вчиненому, знаходячись у положенні стоячи біля хвіртки, ОСОБА_5 завдав один удар носаком лівої ноги в область сонячного сплетіння потерпілого ОСОБА_7 . Одночасно з цим невстановлена в ході досудового розслідування особа завдала один удар кулаком правої руки в область підборіддя потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний намір, невстановлена досудовим розслідуванням особа також умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , завдала один удар дерев'яною палицею по голові останнього, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу, й у нього утворилось тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 також завдав один удар сокирою по правій ступні останнього, внаслідок чого у потерпілого утворилось тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому 1-ї плюсневої кістки правої ступні. Згідно із висновком судово - медичного експерта № 370 від 25.05.2021 у ОСОБА_7 на час судово-медичного обстеження мали місце середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, його явну несправедливість через суворість, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині призначеного покарання й на підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що суди, призначаючи ОСОБА_5 покарання, не в повній мірі врахували ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про його особу, а також те, що він вину визнав, щиро розкаявся, не ухилявся від слідства та суду, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, після надходження позовної заяви до суду частково відшкодував завдану шкоду потерпілому в розмірі 20 000 грн та попросив у нього вибачення.
Також судами не враховано, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, одружений, має стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні двох дітей, один з яких має інвалідність з дитинства, а інший тривалий час тяжко хворіє. Також на його утриманні перебуває дружина, яка на даний час не працює, та мати похилого віку. Обставини, які обтяжують покарання відсутні. Звертає увагу, що сім'я ОСОБА_5 проживає у зоні проведення бойових дій та самостійно без допомоги не можуть покинути АДРЕСА_1 .
Зазначає, що суди не врахували дані досудової доповіді, яка складена Сумським районним відділом філії державної установи «Центр пробації» в Сумській області, відповідно до якої виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства.
На думку захисника, вказані обставини є достатніми підставами для пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання. Вважає, що апеляційний суд формально погодився з висновками суду першої інстанції щодо призначеного покарання і належним чином доводи апеляційної скарги захисника не проаналізував.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень та кримінально-правова оцінка його дій за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 162 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Стосовно доводів захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_5 покарання, можливості його звільнення від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
Статтею 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_5 покарання, а також щодо неможливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням, ґрунтується на наведених вимогах закону.
Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до нетяжких, ступінь їх суспільної небезпеки, дані про особу винного, який раніше не судимий, частково відшкодував потерпілому завдану шкоду, характеризується позитивно за місцем проживання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має двох дітей, один з яких має інвалідність з дитинства. Також судом було враховано думку потерпілого ОСОБА_7 , який наполягав на призначенні ОСОБА_5 суворого покарання. Враховано судами й обставини, за яких було вчинено кримінальні правопорушення.
Також суд врахував зміст досудової доповіді, відповідно до якої орган пробації вважає, що є обставини, які свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства.
Крім цього, обставиною, яка обтяжує покарання, судом визнано вчинення кримінальних правопорушень групою осіб за попередньою змовою. Обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено.
Суд першої інстанції, проаналізувавши та надавши оцінку указаним обставинам, зробив висновок про неможливість виправлення ОСОБА_5 без його ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання за указані злочини з урахуванням положень ст. 70 КК України у виді 2 років позбавлення волі, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , яка за змістом і доводами здебільшого є аналогічною доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в частині призначеного покарання, обґрунтовано спростував доводи апеляційної скарги. Зокрема, апеляційним судом взято до уваги наслідки, які настали від вчиненого кримінального правопорушення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Колегія суддів касаційного суду убачає, що покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень, відповідає вимогам ст. 65 КК України, принципам індивідуалізації та справедливості покарання.
Стосовно доводів захисника про неналежне урахування судом даних про особу винного, зокрема того, що ОСОБА_5 раніше не судимий, будь-яких зауважень від центру пробації не надходило, стягнень не має,надавав визнавальні покази щодо фактичних обставин, частково відшкодував потерпілому завдану шкоду, на його утриманні двоє дітей і дружина, яка на даний час не працює, мати похилого віку,колегія суддів не вбачає їх такими, що ставлять під сумнів обґрунтованість оскаржуваних рішень в частині призначення покарання.
Апеляційний суд обґрунтовано спростував доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_5 свою вину визнав та щиро розкаявся, зазначивши, що матеріали провадження не містять реальних та дієвих проявів щирості з боку ОСОБА_5 . Така позиція апеляційного суду посилюється і показаннями потерпілого, який в суді першої інстанції пояснив, що обвинувачений не вибачився перед ним, виплативши йому 20 000 грн.
Посилання захисника на висновок органу пробації про те, що засуджений може бути виправлений без позбавлення або обмеження волі, також не ставлять під сумнів обґрунтованість рішення суду щодо призначеного покарання, оскільки такий висновок має для суду рекомендаційний характер.
Підстав для пом'якшення покарання, а також підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим внаслідок суворості, не вбачається.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та доданих до неї копій судових рішень не убачається підстав для її задоволення, згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.
Керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 13 червня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 травня 2024 року.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3