печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22111/22-ц
пр. 2-2762/24
22 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г. О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/22111/22-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач 1: ОСОБА_2
відповідач 2: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, -
представник відповідачів - адвокат Шевченко О. Ю.
У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить усунути йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення.
В обґрунтування позову зазначено, що з 2003 року проживав та був зареєстрований за вказаною адресою. На той час мав прізвище « ОСОБА_1 ». У 2018 році прізвище змінив на « ОСОБА_1 ».
Зазначає, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2019 року був задоволений позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до нього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням. Постановою Київського апеляційного суду від 30.06.2022 року, заочне рішення суду першої інстанції скасовано в частині вимог до нього, та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовлено. Проте не зважаючи на рішення суду, відповідачі перешкоджають йому у реалізації його житлових прав, не допускають в квартиру, відмовляються надати комплект ключів, поводяться агресивно, в зв'язку з чим він змушений звертатись до правоохоронних органів.
У листопаді 2021 року йому стало відомо, що відповідачі, які є його синами, приватизували спірну квартиру, отримавши у власність по частині цієї квартири на кожного.
Вважає приватизацію незаконною, та такою, що порушує його права. З метою відновлення своїх прав він оскаржив дії відповідачів в Печерський районний суд м. Києва, де і перебуває станом на день звернення із даним позовом справа (№757/4803/22-ц) про визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Таким чином, будучи зареєстрованим в квартирі, він не може фізично потрапити до приміщення, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 46).
Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачам позивачем направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а.с. 47).
Відповідно до довідки на електронну пошту позивача ухвалу доставлено - 29.09.2022 року (а.с. 48).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 1, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження - 28.10.2022 року (а.с. 49).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 2, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження - 28.10.2022 року (а.с. 50).
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
11.11.2022 року від представника відповідачів - адвоката Шевченко О. Ю. надійшла заяви проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 56-78).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачів - адвоката Шевченко О. Ю. проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 79).
29.11.2022 року від представника відповідачів - адвоката Шевченко О. Ю. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 81-85).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 року зупинено провадження у даній справі до ухвалення судом рішення у справі №757/4803/22-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення речових прав на нерухоме майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням (а.с. 86).
05.12.2022 року від відповідачів надійшов відзив на позов, у якому останні просять відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що позивач в спірному житловому приміщенні не проживає з 2007 року, що підтверджується доданими до відзиву доказами (а.с. 88-184).
27.12.2023 року від представника відповідачів - адвоката Шевченко О. Ю. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (а.с. 199-207).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2024 року провадження у даній справі поновлено та призначено справу для продовження судового розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 208-209).
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 є батьком відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 21.09.2018 року, позивач змінив прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
В свою чергу відповідно до свідоцтв про зміну імені серії НОМЕР_2 та №014893 від 05.07.2014 року, відповідачі змінили прізвища з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с. 102-103).
З 2003 року позивач проживав та був зареєстрований за адресою, АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києві від 23.08.2019 року у справі №757/133/19-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , останніх визнано такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою.
Постановою Київського апеляційного суду від 30.06.2022 року, заочне рішення Печерського районного суду м. Києві від 23.08.2019 року у справі №757/133/19 в частині ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) скасовано та відмовлено у позові до нього.
08.04.2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 приватизували квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення речових прав на нерухоме майно. Відповідачі в свою чергу звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (справа №757/4803/22).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2023 року у справі 757/4803/22-ц, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.11.2023 року, у задоволені первісного позову відмовлено, а зустрічні вимоги задоволені.
Судами першої та апеляційної інстанції, у вказаній справі, встановлено, що позивач разом із відповідачами був зареєстрований у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з 04.11.2003 року.
У січні 2007 року, позивач переїхав до будинку АДРЕСА_4 , у якому він почав проживати з іншою жінкою та її донькою. Що також підтверджено довідкою з місця проживання, виданою Виконавчим комітетом Софїївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16.05.2007 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, факт постійного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_4 , підтверджено копією договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку від 20.07.2007 року (а.с. 105), виконавчим листом, виданим Печерським районним судом м. Києва №2-241/11 від 18.07.2012 року (а.с. 147), постановою про закінчення виконавчого провадження ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 13.09.2021 року у ВП 33608486 (а.с. 148), поданням ВДВС Києво-Святошинського РУЮ до Печерського районного суду м. Києва про обмеження виїзду ОСОБА_1 (а.с. 154), зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_12 про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини у справі №2-78/11 (а.с. 155), клопотанням ОСОБА_1 про прийняття зустрічної позовної заяви у справі №2-78/11 (а.с. 157).
Враховуючи, що позивач втратив право на користування спірним житловим приміщенням і не має права власності у квартирі, то не вбачається порушення його житлових прав, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Повага до права людини на житло закріплена також у статті 8 Конвенції. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на державні органи зобов'язання "вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав" (рішення ЄСПЛ у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі Gillow v. the U. K. від 24 листопада 1986 року) так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).
Відповідно до статті 150 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
У статті 7 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме ст. 2 ЦПК України, згідно з якою завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою вказаної статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач не проживаючи в квартирі з 2007 року та втративши право на користування нею, що встановлено в судовому провадженні №757/4803/22-ц, не може претендувати на вселення в житло, яке на законних підставах належить відповідачам.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 7, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 , паспорт № НОМЕР_3 .
Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач 2: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 22.08.2024 року.
Суддя Г.О.Матійчук