20 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 521/2382/24
провадження № 61-11428ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.
08 березня 2024 року ОСОБА_2 подавзаяву про забезпечення позову, у якій просив суд накласти арешт на: житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; на будівлю виробничо-складської бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з наступним обладнанням: екструдери для виробництва плівки; 1 двошнековий екструдер для виробництва стрейч плівки; 2 комп'ютерні пакеторобнi машини; 3 механічні пакеторобнi машини; машина для різання скотчу; бобінорізка; складач плівки; гранулятор (для виробництва вторинної сировини); 2 компресори; дробарка; квартиру АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, просив суд, до набрання чинності рішення суду у даній справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо: житлових будинків та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 ; будівлі виробничо-складської бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з наступним обладнанням: 2 екструдери для виробництва плівки; 1 двошнековий екструдер для виробництва стрейч плівки; 2 комп'ютерні пакеторобнi машини; 3 механічні пакеторобнi машини; машина для різання скотчу; бобінорізка (ще нова); складач плівки; гранулятор (для виробництва вторинної сировини); 2 компресори; дробарка; квартири АДРЕСА_3 ; нежилого приміщення, яке розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що відповідач вже подарувала частину спільного майна, а саме: квартиру АДРЕСА_3 ,та нежитлове приміщення АДРЕСА_5 , своєму сину - ОСОБА_4 , на підставі договорів дарування серії та номер: 563 та 564 виданих 22 листопада 2022 року.Вказував, що є підстави вважати, що і інше майно, яке є спільною сумісною власністю заявника та відповідача, без його згоди може бути відчужено на користь третіх осіб. Стверджував, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі його задоволення.
Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 12 березня 2024 року задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову частково.
Наклав арешт на: житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю виробничо-складської бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення, яке розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Заборонив будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо: житлових будинків та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 ; будівлі виробничо-складської бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_3 ; нежилого приміщення, яке розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
В інший частині заяви про забезпечення позову відмовив. Зустрічне забезпечення не застосовувалось.
Одеський апеляційний суд постановою від 09 липня 2024 року скасував ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 та в частині заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_3 . Прийняв в цій частині постанову, якою відмовив ОСОБА_2 у забезпеченні позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , та в частині заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_3 . В інший частині ухвалу залишив без змін.
09 серпня 2024року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Самодурової Н. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргуна ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення іухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Предметом позову у даній справі є, зокрема, позовні вимоги майнового характеру - поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно. Задоволення позову може мати наслідок зміну власника спірного майна, а тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що захід забезпечення позову є співмірним, а підстави для вжиття такого тимчасового заходу доведені. Тому оскаржувані судові рішення в задоволеній частині вимог є обґрунтованими.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення є законними, ухваленими з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2024 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов