Ухвала від 19.08.2024 по справі 904/5693/20

УХВАЛА

19 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5693/20 (904/5092/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024

у справі №904/5693/20 (904/5092/23)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"

про стягнення заробітної плати та компенсації частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків їх виплати, -

в межах справи №904/5693/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОРТ" про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 174 427,16 грн та компенсація частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 21 267,03 грн, загалом - 195 694,19 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт" заборгованість по заробітній платі у розмірі 8 816,19 грн та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі 2 920,72 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт" на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просила скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/5693/20 (904/5092/23) та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі №904/5693/20 (904/5092/23) залишено без змін.

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №904/5693/20 (904/5092/23) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5693/20 (904/5092/23) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у справі №904/5693/20 (904/5092/23) був поданий у 2023 році.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 2684, 00 грн.

Предметом позову у справі № 904/5693/20 (904/5092/23) є стягнення заробітної плати в розмірі 174 427,16 грн та компенсація частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 21 267,03 грн, загалом - 195 694,19 грн, що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент звернення з цим позовом (268 400,00 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа №904/5693/20 (904/5092/23) є малозначною.

При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судових рішень, ухвалених місцевим та апеляційним господарськими судами, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення судів попередніх інстанцій тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №904/5693/20 (904/5092/23), оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №904/5693/20 (904/5092/23).

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков