15 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 916/3263/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Білоуса В. В., Картере В. І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Шидерова Н. С.;
представник ОСОБА_1 - Шишка Ю. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (вх. № 4619/2024)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024
у складі колегії суддів: Аленіна О. Ю. - головуючого, Богатиря К. В., Поліщук Л. В.
та на постанову Господарського суду Одеської області від 20.02.2024
у складі судді Демешин О. А.
у справі № 916/3263/22
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Обставини справи
1. Фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржниця) звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посилаючись на заборгованість перед кредиторами, яку не може погасити.
2. 18.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі № 916/3263/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією боргів призначено арбітражного керуючого Соколика Д. І.
3. 01.03.2023 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою визнав конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 у загальній сумі 1 637 218,44 грн, з яких: 1 415 762,16 грн - підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів; 221 456,28 грн - підлягають задоволенню у третю чергу задоволення вимог кредиторів та витрати щодо сплати судового збору у сумі 5 368,00 грн, що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
4. 01.03.2023 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу попереднього засідання суду, якою визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів.
5. Кредитор АТ "Ощадбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у зв'язку з наданням боржницею не повної інформації щодо її майнового стану.
6. Відповідно до повідомлення керуючого реструктуризацією від 24.01.2024 № 4 було ініційовано проведення зборів кредиторів шляхом опитування, на порядку денного яких ставилось розгляд проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 в редакції від 28.08.2023.
7. На вказане повідомлення керуючого реструктуризацією єдиним кредитором по справі - АТ "Ощадбанк" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" 09.02.2024 надано відповідь, в якій зазначено, що кредитор проголосував проти схвалення/погодження плану реструктуризації боргів боржника в редакції від 28.08.2023.
8. На обґрунтування свого рішення кредитор послався на неможливість прийняття умов наведеного плану реструктуризації, оскільки із визнаної заборгованості боржника перед кредитором в сумі 1 637 218,44 грн за умовами плану буде погашено 16 740 грн протягом п'яти років з щомісячною виплатою в сумі 279 грн, а також 56 076,21 (лише за умови можливості стягнення дебіторської заборгованості), а списано 1 625 846,44 грн. Такі умови банк визнав неприйнятними, оскільки передбачають списання більш ніж 90 % визнаних судом вимог, а також ймовірність задоволення вимог кредиторів за рахунок третіх осіб.
9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до даних декларацій про майновий стан боржника, до членів її сім'ї належать: ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_3 (сестра, з якою проживає боржниця), ОСОБА_4 (племінниця, з якою проживає боржниця).
10. У деклараціях про майновий стан боржниці у розділах про доходи членів її сім'ї зазначено "Член сім'ї не надав інформацію". При цьому ОСОБА_1 пояснювала зазначене тим, що члени її сім'ї не надали їй інформацію стосовно їх доходів, така інформація є конфіденційною та самостійно, без згоди членів сім'ї, боржниця отримати її не має змоги.
11. Разом з цим боржницею отримано інформацію, яка міститься у відкритих для всіх користувачів державних реєстрів, а саме: Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі повітряних суден України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку - Інформація про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, Державному судновому реєстрі України та спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ відсутня інформація стосовно майна, яке належить членам сім'ї боржника.
12. Також, арбітражним керуючим Соколиком Д. І. було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стосовно боржниці та членів її сім'ї. Відомостей стосовно нерухомого майна, яке належить боржнику та членам її сім'ї та не зазначено ОСОБА_1 не встановлено.
13. Крім того, в матеріалах справи наявний лист Головного управління ДПС в Одеській області до якого додано інформаційну довідку про джерела та суми доходів боржника та членів сім'ї, де зазначено, що сестра боржниці дохід у 2020-2021 роках не отримувала, племінниця у 2020 році отримала стипендію у розмірі 1 892,00 грн за місцем навчання та у 2020 та 2021 отримувала заробітну плату у загальному розмірі: за 2020 рік - 12 988,80 грн, за 2021 рік - 75 580,56 грн.
14. Інших можливих джерел доходів або майна членів сім'ї боржника у процедурі реструктуризації боргів не встановлено.
15. У боржниці наявна дебіторська заборгованість ДП "Писарівський спиртзавод" відповідності до 1) виконавчого листа № 503/1190/16-ц на суму 11 080,14 грн (виконавче провадження № 53535180 від 06.03.2017); 2) судового наказу № 503/63/16-ц на суму 9 324,00 грн (виконавче провадження №50592564 від 22.03.2016); 3) судового наказу № 503/1642/15-ц на суму 35 672,07 грн (виконавче провадження № 49331041 від 12.11.2015).
16. Судами встановлено, що під час провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 отримувала щомісячний дохід у розмірі 3 860,00 грн (заробітна плата).
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
17. 20.02.2024 постановою Господарського суду Одеської області у справі № 916/3263/22 відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі, припинено процедуру реструктуризації боргів та повноваження керуючого реструктуризацією, ОСОБА_1 визнано банкрутом та введено відносно неї процедуру погашення боргів.
18. Суд першої інстанції, відхиляючи заявлене кредитором клопотання про закриття провадження у справі, зазначив, що воно є необґрунтованим, а доводи наведені у ньому спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки в ході процедури реструктуризації боргів факту зазначення боржницею у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати її та членів її сім'ї не виявлено.
19. За висновком місцевого господарського суду, заборгованість боржниці перед кредитором значно перевищує розміри її доходу, тому, встановивши відсутність майна, за рахунок якого можливо було б погасити заборгованість перед кредитором, судом виявлено ознаки неплатоспроможності ОСОБА_1 , що є підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
19.05.2024 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду постанову Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі № 916/3263/22 залишено без змін.
20. Суд апеляційної інстанції зазначив, що майновий стан боржниці характеризується ознаками неплатоспроможності, а виявлених майнових активів останньої недостатньо для задоволення вимог кредитора, у зв'язку з чим погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника.
21. За таких обставин, взявши до уваги те, що комітетом кредиторів не приймалось рішення щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника або рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, що, в свою чергу, в силу частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) є підставою для прийняття постанови про визнання боржниці банкрутом і введення процедури погашення боргів, Південно-західний апеляційний господарський суд погодився з постановою суду першої інстанції.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. У касаційній скарзі АТ "Ощадбанк" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та постанову Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі № 916/3263/22 та прийняти нове рішення про закриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
23. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень у справі скаржник вказує пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 925/473/20, від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 14.12.2023 у справі № 911/47/23, у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 та від 26.05.2022 № 903/806/20.
24. Обґрунтовуючи визначену підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано обставин, що свідчать про недобросовісність боржниці, а саме:
- відсутність у матеріалах справи підтвердженої інформації щодо походження грошових коштів, які йдуть на лікування її матері;
- неприйнятність запропонованого ОСОБА_1 плану реструктуризації боргів та відсутність дій боржниці, спрямованих на покращення її майнового стану, відсутність доказів щодо витрачання кредитних коштів;
- факту придбання сестрою боржниці реалізованої в межах виконавчого провадження 1/16 частини житлового будинку загальною площею 247 кв.м., що була останнім єдиним житлом скаржниці, за ціною 28 271 грн;
- ненадання боржницею доказів неможливості стягнення дебіторської заборгованості;
- відсутності доказів походження коштів щодо витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого та правову допомогу у цій справі;
- відсутності у деклараціях про майновий стан даних про витрати на оренду житла у м. Києві;
25. Кредитор стверджує, що боржниця неодноразово перетинала державний кордон України, зокрема на автомобілі, який належить ОСОБА_5 . Ці особи, як стверджує скаржник, є пов'язаними, оскільки ОСОБА_5 брав участь у кримінальній справі, ще боржниця була обвинуваченою.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
26. У відзиві ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін; вважає, що доводи скаржника не відповідають, встановленим обставинам справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів та встановлення інших обставин справи. Стверджує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався кредитор у касаційній скарзі стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, оскільки обставини зазначених справ не є подібними до обставин даної справи.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
27. За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність з метою реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення власної платоспроможності.
28. Аналіз положень Книги четвертої КУзПБ свідчить про наявність презумпції, за якою фізична особа - боржник, ініціюючи щодо себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди щодо плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
29. При цьому, з метою відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів фізичної особи-боржника нормами КУзПБ визначено обов'язки боржника, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), тобто обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності;
- надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4- 11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на їх підтвердження.
30. Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, про неврахування висновків якої стверджує скаржник.
31. Системний аналіз положень статті 1, частини другою статті 6, частини п'ятої статті 119 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів. При цьому враховуються об'єктивні можливості і прагнення боржника до розрахунку з кредиторами, а також забезпечуються гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
32. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що хоч КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, однак за приписами пункту 8 частини п'ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк (три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів), протягом якого сторони мають здійснити свої права та обов'язки задля узгодження плану реструктуризації боргів у випадку, якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема, відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.
33. Тобто, судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів, що також кореспондується з приписами частини першої статті 130 КУзПБ.
34. У постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ).
35. Адже, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
36. Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
37. У постанові від 25.08.2021 у справі № 925/473/20 Верховний Суд зауважив, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
38. Отже, у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
39. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
40. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
41. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, на неврахування якої також наполягає скаржник.
42. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до даних декларацій про майновий стан боржника, до членів її сім'ї належать: ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_3 (сестра, з якою проживає боржниця), ОСОБА_4 (племінниця, з якою проживає боржниця).
43. У деклараціях про майновий стан боржниці у розділах про доходи членів її сім'ї зазначено: "Член сім'ї не надав інформацію". При цьому ОСОБА_1 пояснювала зазначене тим, що члени її сім'ї не надали їй інформацію стосовно їх доходів, така інформація є конфіденційною та самостійно, без згоди членів сім'ї, боржниця отримати її не має змоги.
44. Разом з цим боржницею отримано інформацію, яка міститься у відкритих для всіх користувачів державних реєстрів, а саме: Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі повітряних суден України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку - Інформація про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, Державному судновому реєстрі України та спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ відсутня інформація стосовно майна, яке належить членам сім'ї боржника.
45. Також, арбітражним керуючим Соколиком Д. І. було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стосовно боржниці та членів її сім'ї. Відомостей стосовно нерухомого майна, яке належить боржнику та членам її сім'ї та не зазначено ОСОБА_1 не встановлено.
46. Крім того, в матеріалах справи наявний лист Головного управління ДПС в Одеській області до якого додано інформаційну довідку про джерела та суми доходів боржника та членів сім'ї, де зазначено, що сестра боржниці дохід у 2020-2021 роках не отримувала, племінниця у 2020 році отримала стипендію у розмірі 1 892,00 грн за місцем навчання та у 2020 та 2021 отримувала заробітну плату у загальному розмірі: за 2020 рік - 12 988,80 грн, за 2021 рік - 75 580,56 грн.
47. Інших можливих джерел доходів або майна членів сім'ї боржника у процедурі реструктуризації боргів не встановлено.
48. Наведене, за висновками судів попередніх інстанцій, свідчить про те, що боржником у визначений чинним законодавством спосіб отримано з офіційних джерел усю наявну інформацію щодо наявності/відсутності у членів сім'ї боржника майна та доходів.
49. При цьому під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій банком не зазначено, із посиланням на відповідні докази, щодо підтвердження наявності у боржниці та/або членів її сім'ї будь-яких інших доходів, майна, витрат тощо, які були нею приховані від учасників справи та суду та не були вказані у деклараціях про майновий стан, що б свою чергу могло свідчити про недобросовісну поведінку останньої.
50. З приводу посилання кредитора на не відображення боржницею у деклараціях про майновий стан доходів, отриманих членами сім'ї, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до положень частини п'ятої статті 116 КУзПБ (у редакції, що діяла при зверненні боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі) відображенню у деклараціях боржника підлягали відомості стосовно майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
51. Водночас, як встановлено судами, відповідно до довідки Головного управління ДПС в Одеській області, доходи членів сім'ї боржника за відповідний період не перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
52. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з поясненнями ОСОБА_1 , у період з 2019 до 04.02.2021 вона проживала у квартирі у АДРЕСА_1 , яку орендувала за ціною 10 000 грн на місяць та окремо сплачувала комунальні послуги. Вказане майно не належить боржниці, або членам її сім'ї на праві власності, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав.
53. Дослідивши наявний у матеріалах справи висновку експертного дослідження від 26.05.2023 № 24/03 щодо вартості оренди житла (10 000 - 18 000 грн) у вказаному будинку у спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що сплачувана боржником орендна плата за була ринковою, відповідно до наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 в означений період мала достатній розмір заробітної плати для оплати орендної плати та комунальних послуг.
54. При цьому відповідні витрати на оренду житла не перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
55. Щодо перетину боржницею державного кордону України, суди встановили, що вона перетинала державний кордон на транспортному засобі, який належить ОСОБА_5 , проте з довідки Малиновського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі від 12.05.2023 №1277/24.31-21 вбачається відсутність актових записів про перебування ОСОБА_1 у шлюбі, зокрема, й з власником вказаного вище транспортного засобу.
56. Згідно з поясненнями ОСОБА_1 , які не були спростовані кредитором, виїзд за межі України здійснювався на декілька днів з метою пошуку роботи на транспортному засобі знайомого, а не перевізника.
57. Суди також встановили, що боржниця перетинала державний кордон України лише на вказаному транспортному засобі, доказів того, що вона перетинала державний кордон іншими засобами пересування, зокрема авіа сполученням, водним транспортом, залізничним, що в свою чергу могло б свідчити про наявність у боржника коштів на такі витрати, матеріали справи не містять.
58. Стосовно походження грошових коштів боржника на оплату авансування винагороди арбітражного керуючого у справі та послуг адвокатів, суди виходили з того, що відповідно до нотаріально посвідчених заяв сестри боржниці та її племінниці, останні надали ОСОБА_1 матеріальну допомогу у розмірі 15 000,00 грн та 4 000,00 грн відповідно, а решта витрат здійснена із особистих заощаджень боржниці, про що вказувалося нею у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час перебування на відповідних посадах. При цьому фактично було здійснено оплату авансування винагороди арбітражного керуючого у розмірі 39 000,00 грн та 5 000,00 грн гонорару адвокату за підготовку заяви про відкриття провадження у справі.
59. Суди попередніх інстанцій встановили, що у проекті плану реструктуризації боргів було зазначено, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштувалася у ТОВ "Магтранс" на неповний робочий час з окладом 3 680 грн, а тому зважаючи на утримання із заробітної плати у вигляді податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також суми у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму, яка відповідно до норм КУзПБ щомісяця повинна залишатися боржнику для задоволення побутових потреб, для погашення визнаних вимог кредитора запропоновано виділяти 279 грн щомісячно протягом 5 років. Доказів того, що боржник має інші джерела доходу, майно за рахунок якого може погасити існуючу заборгованість, як вже було вказано вище наявні матеріли справи не містять, а учасниками справи надано не було.
60. З приводу посилання кредитора про невідомі джерела походження грошових коштів боржника, які спрямовуються на утримання хворої матері, суди виходили з того, що за поясненнями боржника, вона офіційно працевлаштована та отримує заробітну плату 3 680,00 грн. Водночас матеріальну допомогу матері надає сестра боржниці, а остання забезпечує фізичний догляд матері.
61. У боржниці наявна дебіторська заборгованість ДП "Писарівський спиртзавод" відповідності до 1) виконавчого листа № 503/1190/16-ц на суму 11 080,14 грн (виконавче провадження № 53535180 від 06.03.2017); 2) судового наказу № 503/63/16-ц на суму 9 324,00 грн (виконавче провадження №50592564 від 22.03.2016); 3) судового наказу № 503/1642/15-ц на суму 35 672,07 грн (виконавче провадження № 49331041 від 12.11.2015).
62. Проте, на відповідний на запит ОСОБА_1 Кодимський районний відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що Державне підприємство "Писарівський спиртзавод" з 2006 року не працює, кошти на рахунках відсутні, продукцію не виготовляє, майно перебуває в податковій заставі.
63. Щодо дебіторської заборгованості Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" у сумі 92 557,82 грн (заробітна плата та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні), судами попередніх інстанцій встановлено, що боржниця зверталася із позовною заявою про цієї стягнення з дебітора заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
64. Однак, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.03.2023 у справі № 495/7086/22 вказану позовну заяву було залишено без розгляду у зв'язку із поданням позивачем відповідної заяви.
65. За поясненнями, наданими ОСОБА_1 , відповідна заява про залишення позову без розгляду була подана в зв'язку з економічними труднощами, що спричинили неможливість продовження фінансування адвокатського супроводу та оплати правової допомоги в рамках конкретно даної цивільної справи. Також причиною стало проведення в березні 2023 року приватизаційного аукціону щодо відповідача у справі - Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", внаслідок якого він вибув з державної власності, і як наслідок позовна заява в попередній редакції не відповідала вірному суб'єктному складу сторін даного спору, що могло суттєво ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
66. При цьому, з метою захисту порушених прав, ОСОБА_1 подано до поліції заяву про вчинення злочину, яку приєднано до матеріалів кримінального провадження від 25.12.2020 № 12020165240000653 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування у цьому провадженні станом 12.12.2023 не було завершене.
67. З огляду на викладене, з урахуванням тих обставин, що розмір заборгованості боржниці перед кредитором значно перевищує розміри її доходу, відсутність майна, за рахунок якого можливо було б погасити заборгованість перед кредитором, наявностю ознак неплатоспроможності, відсутністю встановлених судами та недоведеністю кредитором обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржниці з метою приховування доходів, або має наміру ухилитись від погашення боргу перед кредитором у будь-який спосіб, беручи до уваги категоричну незгоду кредитора із запропонованим планом реструктуризації боргів, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 надала належні у розумінні процесуального закону докази своєї неплатоспроможності, підтвердила джерела походження коштів для сплати витрат у справі про неплатоспроможність, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про правильне застосування судами попередніх інстанцій приписів КУзПБ при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
68. При цьому колегія суддів не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій, правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 925/473/20, від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 14.12.2023 у справі № 911/47/23, у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 та від 26.05.2022 № 903/806/20. Разом з тим, певна відмінність у висновках судів у зазначених судових рішеннях та у цій справі щодо застосування норм КУзПБ зумовлена різними фактичними обставинами кожної із наведених справ.
69. У справі, що розглядається, Верховний Суд вважає, що кредитору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах. Крім цього, касаційний суд при прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржниками не обґрунтовано
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
70. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
71. Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанови судів першої та апеляційної інстанції - залишенню без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 та постанову Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі № 916/3263/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Білоус
В. Картере