20 серпня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1448-б/24
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., розглянувши матеріали справи
за заявою публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Ремарі”, м. Чернівці
про банкрутство
Представники сторін:
від кредитора - Мошенець Д.В., Гуйванюк Й.Є.
від боржника - Петренко В.О.
арбітражний керуючий - Ткачук О.В., розпорядник майна
До Господарського суду Чернівецької області 28.05.2024 надійшла заява публічного акціонерного товариства “Укрнафта” про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Ремарі” у зв'язку із неспроможністю останнього погасити майнові зобов'язання на загальну суму 112307606,87 грн.
Ухвалою від 30.05.2024 заяву прийнято до розгляду. Підготовче засідання призначено на 13.06.2024.
Ухвалою від 17.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “Ремарі”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном ТОВ “Ремарі”. Призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича. Попереднє засідання призначено на 20.08.2024. Визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства “Укрнафта” до товариства з обмеженою відповідальністю “Ремарі” у розмірі 112307606,49 грн основного боргу та судовий збір 24224,00 грн.
28.06.2024 через систему “Електронний суд” від представника АТ “Транснаціональна фінансово - промислова компанія “Укртатнафта” надійшла заява про грошові вимоги до боржника на суму 7341214,64 грн та 6056,00 грн судового збору.
Ухвалою від 01.07.2024 розгляд вказаної заяви призначено в попередньому судовому засіданні на 20.08.2024.
10.07.2024 через систему “Електронний суд” від представника ПАТ “Укрнафта” надійшла заява про додаткові кредиторські (грошові) вимоги до боржника на суму 35222057,08 грн та 6056,00 грн судового збору.
Ухвалою від 15.07.2024 розгляд вказаної заяви призначено в попередньому судовому засіданні на 20.08.2024.
16.07.2024 через систему “Електронний суд” від ТОВ “Лівайн Торг” надійшла заява про грошові вимоги до боржника на суму 1628344,23 грн та 6056,00 грн судового збору.
Ухвалою від 17.07.2024 розгляд вказаної заяви призначено в попередньому судовому засіданні на 20.08.2024.
25.07.2024 через систему “Електронний суд” від розпорядника майна надійшло клопотання про розгляд вимог кредиторів та додано реєстр вимог кредиторів.
У попередньому судовому засіданні 20.08.2024 кредитори просили задовольнити заяви з грошовими вимогами до боржника. Представник боржника не заперечував проти задоволення кредиторських заяв.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, у якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
18 червня 2024 року на офіційному веб-сайті Верховного Суду було опубліковане оголошення №73448 про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, кінцевою датою для заявлення грошових вимог до боржника є 17.07.2024.
В межах встановленого 30-ти денного строку до суду надійшли заяви з кредиторськими вимогами до боржника від АТ “Транснаціональна фінансово - промислова компанія “Укртатнафта”, від ПАТ “Укрнафта” та ТОВ “Лівайн Торг”.
Розглянувши заяву АТ “Транснаціональна фінансово - промислова компанія “Укртатнафта” з грошовими вимогами до боржника, заслухавши пояснення розпорядника майна, представника кредитора і боржника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
В лютому 2022 року ПАТ «Укртатнафта» запропонувало ТОВ «РЕМАРІ» укласти договір комісії з продажу нафтопродуктів, що виробляються ПАТ «Укртатнафта». За проектом договору, ПАТ «Укртатнафта» (Комітент) мало передати, а ТОВ «РЕМАРІ» (Комісіонер) мало продати нафтопродукти за сортиментом та кількістю, визначеними сторонами в специфікаціях. Отримані від продажу нафтопродуктів кошти мали бути перераховані ПАТ «Укртатнафта». Також, проектом договору передбачалась оплата послуг ТОВ «РЕМАРІ».
01.02.2022 проект договору комісії підписано і скріплено печаткою з боку ПАТ «Укртатнафта». Договору присвоєно реєстраційний номер (№404/11/2118) та направлено контрагенту ТОВ «РЕМАРІ» для підписання поштою. По проекту договору №404/11/2118 на користь ТОВ «РЕМАРІ» було перераховано 7 341 214,64 грн в якості передоплати за майбутні послуги. Однак, підписання договору обома сторонами не відбулось, дій по запропонованій угоді не вчинялось, текст договору та всі його істотні і неістотні умови не погоджені між сторонами. Кошти, отримані в якості попередньої оплати майбутніх послуг, ТОВ «РЕМАРІ» не повернуло.
Факт перерахування коштів в сумі 7 341 214,64 грн підтверджується платіжною інструкцією №80301 від 07.10.2022 яка долучена да матеріалів заяви.
Як вбачається з п. 1.5 Витягу із Статуту АТ “Транснаціональна фінансово - промислова компанія “Укртатнафта”, затвердженого 21.05.2024, відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства від 21.05.2024 змінено тип підприємства з публічного на приватне та вилучено з назви підприємства інформацію про його тип. Наразі, підприємство іменується так: Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (повна назва), АТ «Укртатнафта» (скорочена назва). При цьому, код ЄДРПОУ, місце знаходження та інші дані юридичної особи залишились без змін.
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою та другою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції. Згідно з вимогами статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Як зазначалось, ТОВ «Ремарі» договір комісії №404/11/2118 від 01.02.2022 не погодило, не підписало та не виконало. Відтак, в силу приписів чинного законодавства, такий договір не є укладеним. У той же час, АТ «Укртатнафта» перерахувало кошти в якості попередньої оплати майбутніх послуг за неукладеним договором.
Сторона, право якої порушено, має право звернутися до суду з вимогою, яка стосується наслідків неукладеного договору (глава 83 ЦК України; повернення безпідставно набутого майна). Застосування цією стороною договору таких наслідків можливе після встановлення судом наявності або відсутності підстав, що свідчать про його неукладення. За фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків, а тому застосовуванню підлягають загальні положення про повернення майна у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Згідно з положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норма глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 глави 83 Цивільного кодексу України).
Отже, сутність зобов'язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Судом встановлено, що матеріали заяви не містять доказів повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 7341214,64 грн.
Розпорядником майна Ткачуком О.В. розглянуто кредиторські вимоги АТ "Укртатнафта", визнано вимоги повністю у заявленій сумі, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських вимог.
Боржник відзив не надав, належними та допустимими доказами обставини викладені в заяві не спростував.
Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" конкурсним кредитором.
Отже, враховуючи викладене, кредиторські грошові вимоги АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" в сумі 7341214,64 грн є обґрунтованими, підлягають визнанню в повному обсязі та внесенню до Реєстру вимог кредиторів в четверту чергу.
З приводу судового збору, суд зазначає наступне.
За змістом ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Враховуючи, що заява надійшла через систему “Електронний суд” заявник повинен був сплатити 4844,80 грн, натомість сплачено 6056,00 грн.
Отже, витрати на оплату судового збору в розмірі 4844,80 грн за подання заяви з грошовими вимогами визнаються судом та підлягають внесенню до реєстру в першу чергу.
Розглянувши заяву ПАТ “Укрнафта” про додаткові кредиторські (грошові) вимоги до боржника в сумі 35222057,08 грн, заслухавши пояснення розпорядника майна та представників сторін, суд встановив наступне.
Ухвалою суду від 17.06.2024 визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства “Укрнафта” до товариства з обмеженою відповідальністю “Ремарі” у розмірі 112307606,49 грн основного боргу та судовий збір 24224,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що кредитор просить визнати додаткові грошові вимоги, нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України які виникли в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань за договорами поставки № 12/01/01/340-НП від 01.02.2022, №12/01/01/2332-НП від 31.12.2021, обставини яких встановлені рішеннями суду, зокрема:
- за рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.08.2022 у справі №926/2137/22, кредитором нараховано за період з 02.07.2022 по 08.07.2024: 1563192,80 грн - 3% річних та 8471311,31 грн інфляційні втрати;
- за рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.09.2022 у справі №926/2136/22, кредитором нараховано за період з 02.07.2022 по 08.07.2024: 6913781,12 грн - 3% річних та 17273761,85 грн інфляційні втрати.
Судом надано оцінку вказаних судових рішень в ухвалі про відкриття провадження у справі, відтак вони не потребують додаткового дослідження при розгляді заяви про визнання додаткових грошових вимог до боржника.
При цьому, суд зауважує, що вказані вимоги є конкурсними, оскільки виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Кредитором нараховано штрафні санкції за період з 02.07.2022 року по 08.07.2024 року, тобто за періоди, які не охоплені судовими рішеннями про які вище зазначалося.
Суд звертає увагу кредитора, що ухвалою від 17.06.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “Ремарі”. Введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.ч. 1,2 абз. 4,6 ч. 3 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2023 року у справі № 905/1224/17, "спеціальний закон - КУзПБ імперативно встановив обмеження, зокрема, застосування заходів відповідальності до боржника за невиконання грошових зобов'язань, серед яких і передбачені статтею 625 ЦК України, адже після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов'язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.
Розпорядником майна, згідно повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог ПАТ “Укрнафта” частково відхилені нараховані 3%, оскільки вони нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів введеного ухвалою суду від 17.06.2024. Зокрема, за договором поставки №12/01/01/340-НП від 01.02.2022 нараховані 3 % річних за період 01.01.2024 по 16.06.2024 визнаються в сумі 11951,22 грн, за договором поставки №12/01/01/2332-НП від 31.12.2021 нараховані 3 % річних за період з 01.01.2024 по 16.06.2024 визнаються в сумі 1548350,39 грн.
Судом встановлено, що ПАТ “Укрнафта” у кредиторській заяві нараховано штрафні санкції за:
- договором поставки №12/01/01/340-НП від 01.02.2022 за період з 02.07.2022 по 08.07.2024 року: 3% річних згідно за період з 02.07.2024 року по 08.07.2024 - в розмірі 1563192,80 грн.; інфляційні втрати за період з липня 2022 року по травень 2024 року - в розмірі 8471311,31 грн;
- договором поставки №12/01/01/2332-НП від 31.12.2021 за період з 02.07.2022 по 08.07.2024 року: 3% річних за період з 02.07.2024 року по 08.07.2024 - в розмірі 6913781,12 грн.; інфляційні втрати за період з липня 2022 року по травень 2024 року - в розмірі 17273761,85 грн.
При цьому, кредитором при заявлені вказаних вимог за період з 01.01.2024 по 08.07.2024 року, не було враховано наведені вище положення закону та те, що з моменту відкриття провадження у даній справі (17.06.2024 року) на вимоги щодо 3 % відсотків річних та інфляційних втрат, починаючи з 17.06.2024 року поширюється дія мораторію, введеного ухвалою суду від 17.06.2024 року у цій справі.
Відтак, зважаючи на наведені вище обставини, перевіривши наданий розрахунок, заява ПАТ “Укрнафта” про визнання додаткових кредиторських вимог до боржника, підлягає частковому задоволенню, а відповідні вимоги частковому визнанню, а саме за період до 16.06.2024 року, в загальному розмірі 34017721,88 грн., з яких:
- 10032939,08 грн - 3% річних та інфляційні втрати за договором поставки №12/01/01/340-НП від 01.02.2022 за період з 02.07.2022 по 16.06.2024;
- 23984782,80 грн - 3% річних та інфляційні втрати за договором поставки №12/01/01/2332-НП від 31.12.2021 за період з 02.07.2022 по 16.06.2024;
- 1000010,00 грн - частина боргу згідно рішення суду від 22.09.2022 у справі №926/2136/22, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.
Боржником будь - яких заперечень, контррозрахунку заявлених вимог суду не надано.
З приводу судового збору, суд зазначає наступне.
За змістом ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Враховуючи, що заява надійшла через систему “Електронний суд” заявник повинен був сплатити 4844,80 грн, натомість сплачено 6056,00 грн.
Отже, витрати на оплату судового збору в розмірі 4844,80 грн за подання заяви з грошовими вимогами визнаються судом та підлягають внесенню до реєстру в першу чергу.
Таким чином, загальний розмір грошових вимог ПАТ “Укрнафта” до боржника (з урахуванням визнаних вимог ухвалою суду від 17.06.2024) становить 147325338,37 грн та 29068,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Розглянувши заяву ТОВ "Лівайн Торг" про грошові вимоги до боржника в сумі 1628344,23 грн, заслухавши пояснення розпорядника майна та представника боржника, суд встановив наступне.
01.11.2022 між ТОВ "Олімп Про", як Постачальником, та ТОВ “Ремарі”, як Покупцем, укладений Договір поставки нафтопродуктів № ОЛ-0018 (надалі Договір поставки).
Відповідно до п.п. 1.1., 2.1 Договору поставки Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов Договору. Номенклатура, кількість, ціна Товару та строк поставки визначаються сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 4.4 Договору поставки сторони укладають акти приймання- передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару та підписуються уповноваженими представниками сторін. Сторони можуть укладати акти приймання-передачі товару, що переданий протягом визначеного у такому акті періоду часу.
Згідно п. 5.1. Договору поставки, Покупець здійснює оплату за Товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання-передачі Товару або інших документів, які підтверджують отримання Товару.
На виконання п. 4.1 Договору поставки сторонами погоджено поставку партії товару (бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0) на загальну суму 1628344,23 грн з ПДВ в кількості 22,949 тон, шляхом укладення Додаткової угоди № ОЛ000000023 від 01.11.2022 до Договору поставки.
На виконання умов даної Додаткової угоди до Договору поставки ТОВ "Олімп Про" поставило ТОВ “Ремарі” товар у зазначеній кількості, що підтверджується Актом № 43 від 30.11.2022 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки на загальну суму 1628344,23 грн з ПДВ.
03.04.2023 між ТОВ "Олімп Про" (первісний кредитор) та ТОВ "Лівайн Торг" (новий кредитор) укладено Договір № 00-0304 про відступлення права вимоги (надалі Договір).
Відповідно до п.п. 1.1 Договору, Первісний кредитор передає належне йому право грошової вимоги від ТОВ “Ремарі” заборгованості на загальну суму 1628344,23 грн, що виникла за Договором № ОЛ-0018 від 01.11.2022, укладеного між Первісним кредитором та боржником, а Новий кредитор приймає ці вимоги та сплачує первісному кредитору суму коштів в розмірі та порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги право вимоги, зазначене у п. 1.1., переходить до Нового кредитора з моменту підписання цього договору.
Новий кредитор зобовязується до 31.12.2023 перерахувати Первісному кредитору грошову суму, визначені у п. 2.1. договору у порядку та в розмірі, визначених сторонами у додаткових угодах до цього договору (п. 2.2. договору).
У відповідності до 3.1.2 договору, про укладення між ТОВ "Олімп Про" та ТОВ "Лівайн Торг" Договору про відступлення права вимоги ТОВ "Олімп Про" сповістило ТОВ “Ремарі” повідомленням про відступлення права вимоги від 03.04.2023 (з відміткою про отримання ТОВ “Ремарі”).
Після дати відступлення права вимоги до ТОВ "Лівайн Торг", між Новим кредитором (ТОВ "Лівайн Торг") та ТОВ «Ремарі» укладено Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2023 по 25.06.2024. Акт звірки підписаний обома сторонами.
Окрім того, Угодою про пролонгацію заборгованості від 17.04.2023, Сторони дійшли згоди про пролонгацію ТОВ “Ремарі” строку повернення заборгованості на суму 1 628 344,23 грн за Договором поставки, право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Лівайн Торг" за Договором про відступлення права вимоги - до 31.12.2024.
Доказів, що підтверджували б погашення заборгованості в сумі 1628344,23 грн матеріали справи не містять. Розпорядником майна вказані вимоги визнаються в повному обсязі. Представником боржника не заперечуються.
Згідно положень ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначено ст.516 Цивільного кодексу України, згідно з якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Факт вчинення відповідного правочину, спрямованого на заміну кредитора у зобов'язанні, у відповідності до приписів ст.512-516 Цивільного кодексу України, підтверджується матеріалами справи та не спростовано учасниками провадження.
Як вбачається зі змісту вищенаведених норм Цивільного кодексу України, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право.
Враховуючи викладене, а також те, що до ТОВ "Лівайн Торг" перейшло право вимоги до боржника за договором поставки нафтопродуктів № ОЛ-0018 від 01.11.2022, укладеним між ТОВ "Олімп Про" та ТОВ “Ремарі”, суд дійшов висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" підтверджені належними та допустимими доказами та є обґрунтованими, боржником не спростовані, у зв'язку з чим визнає заявлені вимоги в повному обсязі.
При цьому, суд зауважує, що вказані вимоги є конкурсними, оскільки виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.
З приводу судового збору, суд зазначає наступне.
За змістом ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Враховуючи, що заява надійшла через систему “Електронний суд” заявник повинен був сплатити 4844,80 грн, натомість сплачено 6056,00 грн.
Отже, витрати на оплату судового збору в розмірі 4844,80 грн за подання заяви з грошовими вимогами визнаються судом та підлягають внесенню до реєстру в першу чергу.
Керуючись ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Визнати грошові вимоги АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до ТОВ “Ремарі” в сумі 7341 214,64 грн та 4844,80 грн витрат по сплаті судового збору.
2. Визнати грошові вимоги ПАТ “Укрнафта” до ТОВ “Ремарі” на загальну суму 147325338,37 грн та судового збору 29068,80 грн.
3. Визнати грошові вимоги ТОВ “Лівайн Торг” до ТОВ “Ремарі” в сумі 1628344,23 грн та 4844,80 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткачука О.В. внести до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", ПАТ “Укрнафта”, ТОВ “Лівайн Торг”.
5.Зобов'язати розпорядника майна арбітражного керуючого Ткачука О.В. у 10-ти денний строк після проведення попереднього засідання відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.
6.Встановити дату проведення зборів кредиторів не пізніше 30.08.2024.
7.Рішення зборів кредиторів подати до суду протягом п'яти днів після його проведення.
8.Підсумкове засідання призначити на 09 жовтня 2024 року о 11:00 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, зал засідань №1.
9. Копію ухвали направити розпоряднику майна, боржнику, кредиторам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст.254-256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 22.08.2024.
Суддя В.В.Дутка